Не вір тому, що бачиш і тому що чуєш… Хижаки-регіонали позиціонують себе як "партія миру" і не знають, чому іноземців запросили до уряду?!
Сьогоднішні парламентські реалії породжують дивні колізії. Юрій Бойко, глава фракції відретушованих регіоналів "Опозиційний блок" назвав себе і соратників не більш, не менш як "класичною партією миру". Він патетично ратував за досягнення миру на Сході, відвішуючи, при цьому, компліменти "голубу миру - Президенту" і жбурляючи камінці в бік "яструба війни Яценюка". Весь позитивний Бойко, який позиціонує себе фахівцем з економіки та управління державою, закидав прем’єру, що той замість того, щоб займатись економікою країни, став головнокомандуючим сухопутних військ і ратує за проведення військових операцій. Далі: прояв суперлюдяності – пропозиція щодо створення парламентського комітету з питань Криму та Донбасу.

Подібні заяви наче й не погані, але чи з уст «Бойка і Ко» вони повинні звучати? Можливо, хтось розраховує на коротку пам'ять та легковажність українців. Подібна терпимість, на жаль, нам притаманна. Але після Небесної Сотні Майдану, після тисяч загиблих на Сході, національного приниження в Криму цей варіант замовчування і терпимості не пройде.
Ситуація на сході України була створена спочатку не Росією, а місцевими олігархами та політиками. Це сплав колишньої компартійної, рядянської та господарської номенклатури з місцевими злочинними угрупованнями. В Донбасі вони створили економічно-господарську модель управляння феодального типу з жорсткою формою експлуатації місцевого населення та ресурсів, з насильством, залякуванням, безправ’ям та буйним розцвітом корупції. На ці речі в столиці України дивились спокійно, а після того, як місцева влада дала майже стовідсоткову підтримку Леоніду Даниловичу на президентських перегонах - навіть із симпатією.

Фактично це був анклав, відданий напризволяще місцевим угрупованням Л.Кучмою за політичну лояльність його режимові. Не звернули увагу навіть на те, що регіоном керували люди з кримінальним минулим. Саме там було створене «економічне ядро» «Партії Регіонів». Після політичних піруетів влади В.Ющенка ця партія стала панівною в країні. В.Януковича обрали президентом з усіма витікаючими наслідками. Почався процес «тріумфальної ходи донецьких» по Україні із спробою поширити донецьку модель по всій Україні. Спасибі українцям, спроба узурпації влади завершилася Євромайданом та втечею Януковича.

Маючи на меті безмірне накопичення капіталів, використовуючи владу, маючи гроші і не маючи ідеології, донецькі скоробагатьки прагнули її замінити політтехнологіями з маніпулювання людьми. Для цього знадобились російські фахівці.
Олігархів не дивувало, що ця братія тісним чином була зв’язана з Федеральною службою безпеки (ФСБ), Головним розвідувальним управлінням (ГРУ) Росії. Навіть навпаки, вони цим пишалися, вважаючи, що це збільшить можливість їх впливу не лише в Україні, а і в Росії. 

Коли відбувся Євромайдан, склалась загрозлива ситуація щодо статусу вотчини олігархів на Донбасі. Почалась реалізація проектів протидії спробам нової київської влади змінити феодальну економічно-господарську модель місцевих князьків. Створювалась штучна демонстративно-показова демонстрація неспокою і напруги в регіоні, яка повинна булу спонукати київську владу зменшити революційні наміри і зрозуміти, що зміни непотрібні, а потрібно домовлятись з реальними хазяями Донбасу. Саме вони нібито можуть зберегти ситуацію під контролем, якщо центральна влада залишить статус кво. Саме тому майже опереточно відбувалося захоплення обласної прокуратури. Туди прийшло біля тридцяти людей з палицями, вибили вікна і попали всередину. Потім приїхала міліція, примусила їх вийти, але нікого не затримала. Подібні дії без згоди обласної влади були неможливі. На мітингу в підтримку єдиної України в Донецьку міліція повинна була захищати її учасників, але замість цього розступилася і спокійно спостерігала як людей б’ють. Саме тоді вбили людину. Оперета ставала драмою. Без відповідної команди подібні дії були б неможливі. Демонстрували: бачите неподобство, яке важко зупинити. Важко, але можливо. Потрібно тільки нас попросити... За відповідні поступки Києва на нашу користь ми вернемо ситуацію у спокійне русло.

Так було, коли інтереси Москви співпадали з інтересами донецьких олігархів. Але, схоже, наміри Путіна не співпадали з бажаннями Ахметова, Фірташа, Ефремова та інших. Путіну не потрібно збереження олігархічного анклаву на Сході України, йому потрібна була реалізація ідей «Русскага мира», відродження імперії шляхом створення міфічної «Новороссии». Саме тоді з’являється Гіркін і кампанія. Путін усунув олігархів на другий план. Їхне повернення в українську політику через «Опозиціний блок» не змінює суті проблеми. Тому позиціонування цього блоку як партії миру вельми цинічне, щось на кшталт палкої промови Лева на користь вегітаріанського харчування. Cхоже, це розраховано на лохів. Олігархату потрібно займатись не імітацією альтруїзму до співвітчизників, а потрусити свої гаманці на користь України та її громадян. А стосовно Криму можна нагадати пану Бойку про плавний перетік членів «Партії регіонів» до лав «Единой России» і поіменно назвати його однопартійців, які стояли біля витоків приєднання півострова до Російської федерації. Сьогодні він - за парламентський комітет по Криму і Донбасу. У людини ні сорому, ні совісті.

На цьому спічі Ю.Бойка не закінчилися. Він висловив своє нерозуміння, що серед 40 мільйонів людей, які проживають в Україні, не знайшлось гідних кандидатів на міністерські посади, і в уряд запросили іноземців. Ні у кого не викликає сумніву що українці талановита нація  і достойні люди на посаду міністрів є. Але особливість історичного етапу розвитку країни полягає в необхідності зламу корупційної системи управління державою. Потрібне вливання нових креативних, неупереджених, кваліфікованих сил в національну систему управління нашого суспільства. Значна частина національної еліти корумпована і не дозволяє проводити реформи. В якості ілюстрації може бути діяльність українських міністрів, котрі працювали раніше в урядах і досить часто не на користь України, а скоріше - у свою особисту кишеню. І енергетичний міністр Ю.Бойко не виняток.

Ще у 2005 році тодішній глава СБУ О.Турчинов заявив, що його відомство розслідує кримінальну справу за фактом нанесення України мільярдних збитків через шахрайської схеми поставок туркменського газу за посередництва фіктивної фірми Eural TG, узгодженої з «Нафтогазом України» і «Газпромом». Тоді ж прем'єр Ю.Тимошенко звинуватила колишнє керівництво «Нафтогазу України» у причетності до історії із «зникненням» 8 млрд. куб. м газу «Газпрому» взимку 2004-2005 року. Ю. Бойко спростував свою причетність до цієї схеми після відставки Кабміну Ю. Тимошенко та О.Турчинова в 2005 році.        

У травні 2005 року Міністерство юстиції США завершило розслідування у RosUkrEnergo. Серед його власників американці назвали Ю. Бойка і російського підприємця С.Могилевича. У жовтні 2006 року Ю.Тимошенко в ефірі «1+1» продемонструвала документи, які нібито свідчать про причетність Бойка до створення компанії RosUkrEnergo AG - посередника, який продає російський газ в Україні. Тимошенко заявила, що RosUkrEnergo є виключно приватною компанією. За інформацією ЗМІ, з відома міністра з питань палива та енергетики Юрія Бойка здійснена махінація з держзакупівлями морської бурильної установки. Бурильну установку, яку можна було купити за $ 248 500 000, ДАК «Чорноморнафтогаз» у підсумку придбала за $ 400 млн. Нагадаємо, пану Бойку, що кримінальні справи за згаданими фактами чекають свого часу.    

Як говорили римляни: ФАКТИ-РІЧ УПЕРТА. Якщо пану Бойку не доходить, розтлумачимо: іноземців у уряд взяли, щоб урядовці не крали!

Хома Хрущ,  "Воля народу"

Коментарі