Так вважає керівник проекту "Відкритий Суд" та ГО "Відкрита Україна" Станіслав Батрин, кандидат юридичних наук
Ці та інші тези відомий український правник оприлюднив на своїй сторінці у Facebook.
Я гадаю, що настав час повернутися до вихідних ідей парламентаризму - ми повинні перетворити ВРУ на сукупність незалежних індивідуумів, найкращих представників суспільства, які повинні обиратися до парламенту з місця свого постійного проживання для реального представництва громад. Від села на кілька тисяч до Києва.
Ми також повинні передбачити механізми контролю громадянами обраних парламентарів: це робота на місцях, це постійна комунікація з людьми, це звітування, це затвердження звіту, це ймовірний вотум недовіри громади та заміна народного депутата.
Однак ми не можемо видавати за парламентаризм існуючий стан речей. Сьогодні у нас немає парламенту, який діє в інтересах суспільства.

Дозволю собі оголосити кілька тез у день, який нагадує мені як швидко спливає час (автор має на увазі 21грудня, у цей день Станіславу Батрину виповнилося 35, - Ред.):

1. ПРЕЗИДЕНТ
Теза: позиція Президента України у межах владної системи координат - необхідна Україні історично, ментально та екзистенційно. Президент повинен орієнтувати державу на рух, бути над егоїзмом, поточними чварами чиновників та їхніми думками про поділ державного бюджету.
Дискредитація цього інституту особами, які тимчасово пост Президента обіймають не означає потребу руйнувати державу. З таким підходом варто було подавно відмовитися і від парламенту, уряду, суду, та всіх державних інституцій.

2. ПАРЛАМЕНТ
Теза:  вплив олігархічних кіл у природному стані (за винятком постреволюційних подій) не дозволяє отримувати у Верховній Раді України якість. Ці люди граються серйозними картами: мільярдами чорних доларів та адмінресурсом, конкурувати неможливо. Вони ведуть цю гру під назвою "вибори" з першої та до останньої хвилини, зменшуючи кількість облич на білбордах на фініші. Це відповідь на питання чому "немає з кого обирати".   
Навіть після виборів, депутати не є самостійними - мова не тільки про "гроші у конвертах", а про те, що вони не голосують за власною волею. У разі іншої точки зору - втрачають мандат.
Виникає питання: чиїм інтересам служать ? Очевидно, що інтересів громадян тут немає.
Я гадаю, що настав час повернутися до вихідних ідей парламентаризму - ми повинні перетворити ВРУ на сукупність незалежних індивідуумів, найкращих представників суспільства, які повинні обиратися до парламенту з місця свого постійного проживання для реального представництва громад. Від села на кілька тисяч до Києва.
Ми також повинні передбачити механізми контролю громадянами обраних парламентарів: це робота на місцях, це постійна комунікація з людьми, це звітування, це затвердження звіту, це ймовірний вотум недовіри громади та заміна народного депутата.
Однак ми не можемо видавати за парламентаризм існуючий стан речей. Сьогодні у нас немає парламенту, який діє в інтересах суспільства.

3. СУДОВА ВЛАДА
Нас усіх об'єднує мета - справедливість у суспільстві. Потрібна впевненість у тому, що у державі є "оазис" - місце, де однаково застосовують закон у всіх життєвих ситуаціях. Назвімо це місцем справедливості. Незалежно від того чи правоохоронний орган фабрикує справу, або чиниться політична розправа, або ми маємо суперечку між собою - ми готові "сплачувати високу ціну" за стан справедливості. Ми потребуємо суд! Але десятки років судової реформи та мільярди коштів на її реалізацію успіхом не завершилися. Маємо модель, яка не гарантує цей стан. Мова не про окремих суддів, а про систему: жодна особа у цій державі не може мати впевненість у тому, що суди розглянуть конкретну справу з дотриманням процесуального закону, що рішення буде обгрунтованим, що рішення буде справедливим. Так склалося.  Що з цим робити?
Гадаю, проблема полягає не в тому, щоб назвати окремі хаотичні рішення судовою реформою під президентські кампанії [ліквідація судів, звільнення всіх суддів, зміна назв судів, об'єднання чи роз'єднання судів, підвищення зп, розширення штату помічників тощо], а в тому, щоб ми всі разом розробили стратегію, яка дає якість. Cтратегія - це не одне унікальне рішення, а десятки, але інтегровані поміж собою з прогнозом позитивних наслідків. Далі - покроково втілили цю стратегію. Втім, я не бачив стратегії, яка повинна дати результат. Принципові позиції:
1) Ми не можемо відступити від того, що моральні критерії для обіймання позиції судді повинні бути винятковими. У разі їх невідповідності та порушення вимог до професії - людина повинні "знімати з себе мантію" та залишати професію.
2) Професійні критерії - основа життєздатності системи. Ми не можемо надалі культивувати толерантність до непрофесійності.
3) Гарантії незалежності. Мова не про заробітню плату, право на житло чи довічне утримання. Я пропоную імплеменутвати модель стримування та противаг, яка означає створення повноцінної та незалежної судової системи в Україні. Це та судова влада, з якою рахується виконавча вертикаль та парламент.

4) РЕФОРМА. Що я б назвав реформою ? Перехід на англо - саксонську правову систему та судовий прецедент. Так, це виклик. Але моя мета - усвідомлення кожним суддею своєї влади та міри відповідальності, що рішення у його справі буде застосовуватися у межах всієї держави як закон. Суддя у кожній справі повинен мати реальну владу вирішити спір не для досягнення мети формалізму (видати судове рішення та забути про справу), а для реального втілення влади на місцях.

4. ВІЙНА З РОСІЄЮ
Знаю багатьох людей, які живуть думкою, що РФ не потрібне подальше просування в Україні.
Знаю людей, які стверджують, що це війна політиків, або що це війна між РФ та США на нашій землі.
Всі ці аргументи не заслуговують на увагу, оскільки є складовою тези про початок війни у 2014 році, тільки за наслідком Революції Гідності.
Якщо ми будемо відверті з собою, то зрозуміємо, що кілька сотень років Україна перебувала під окупацією, а за час "незалежності" готувалася під мирну передачу до складу РФ Януковичем. Залежність України була політичною, економічною та інформаційною.
Висновок один - мета РФ полягає у знищенні України. Випадкові чиновники на вищих посадах з іншою, дріб'язковою точкою зору, які дезінформують населення  - повинні бути усунені з позицій.

5. СВІТОГЛЯД
Україна повинна стати частиною світової спільноти. Слід відкрити Україну для 195 держав світу.
Ми разом повинні збудувати інформаційну, економічну та військово - технічну "стіну" на сході.
Ми повинні вільно спілкуватися англійською мовою (+іноземними), читати світову пресу, твори, наукові праці та орієнтуватися найкращі досягнення людства.
Ми повинні будувати тут свободу і лідерство, а не культивувати у собі невизначеність, другорядність, рабство.

Stanislav Batryn
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі