Російський президент Володимир Путін опинився в глухому куті у війні проти України — бойові дії тривають, але він не знає, як перемогти. Про це пише Economist у статті заступника головного редактора Едварда Карра.
Автор проводить паралелі між сьогоднішніми діями Путіна і долею імператора Миколи ІІ під час Першої світової війни. Тоді, як і зараз, країна загрузла у кровопролитті без чіткої мети й стратегії.

Навіть диктатор, підкреслює Карр, не може воювати нескінченно, не маючи теорії перемоги — рано чи пізно настає розплата. І чим більше життів Путін кидає у жертовник війни сьогодні, тим глибшою буде криза, що чекає на нього завтра.

Війна, що мала тривати кілька тижнів

10 червня 2026 року війна між Росією та Україною триватиме довше, ніж Перша світова, вказує автор статті. Тоді теж здавалося, що вона буде короткою — обіцяли, що "все закінчиться до Різдва". Але бойові дії загрузли у позиційному глухому куті, а командування безжально кидало солдатів у безрезультатні атаки.

Сьогодні історія повторюється. Україна не здається, а Росія — не знає, як перемогти.

Головна проблема Путіна, на думку Карра, - відсутність успіхів на полі бою. Його третій, найбільший наступ улітку 2025 року завершився повним провалом.

Російська тактика полягає у відправленні невеликих груп піхоти у "сіру зону" під вогнем. Навіть коли окремі штурмові загони прориваються вперед, інші не встигають скористатися їхнім успіхом: варто лише спробувати зосередити сили — і їх знищують, йдеться в матеріалі Economist.
Втрати, які неможливо приховати

Цифри говорять самі за себе. Станом на середину жовтня 2025 року втрати Росії, за певними даними, зросли майже на 60 % — до від 984 тисяч до 1,43 млн людей. З них від 190 до 480 тисяч — загиблі.

На кожного загиблого українського військового припадає близько п'яти російських. І все це — без жодного великого міста, захопленого за літо, вказує журналіст Economist.

Щоб повністю окупувати чотири українські області, на які претендує Кремль, Росії знадобилося б ще п'ять років. А якщо темпи втрат збережуться, загальна кількість убитих і поранених може сягнути чотирьох мільйонів, прогнозує Едвард Карр.

На його думку, чим більше життів Путін кидає в м'ясорубку війни сьогодні, тим глибшою буде криза, яку він сам собі готує.
Удари по містах — від безсилля

Відсутність успіхів на фронті пояснює, чому Москва дедалі частіше атакує українські міста та інфраструктуру, вважає журналіст. За його словами, Путін сподівається зробити частину України непридатною для проживання і підірвати моральний дух населення.

Росія вже застерігає про "страшну зиму", яка нібито чекає на Україну. Але удари по цивільних рідко призводять до капітуляції, зазначає Карр. Українці, на його думку, давно знають, що Росія - безжальна. Кожна нова ракета лише зміцнює їхню рішучість — адже вони розуміють, що втратять, якщо Путін переможе.
Рятувальники шукають мешканців будинку в Дніпрі, в який влучив безпілотник

Натомість удари України по території Росії — зокрема по нафтобазах і аеропортах — можуть змінити настрої всередині самої країни, вважає автор статті.

За опитуваннями, близько 70 % росіян заявляють, що підтримують війну. Та коли атаки починають бити по економіці, відвертатися від реальності стає важче, наголошує журналіст.

Американська та європейська карта

Карр зазначив, що Путін також розраховував, що президент США Дональд Трамп допоможе йому змінити хід війни на його користь.

Він визнав, що Трамп справді міг би нав'язати Україні невигідний мир, припинивши американську підтримку, зокрема в галузі розвідки та протиповітряної оборони. І на початку 2025 року могло здатися, що очільник Білого дому справді набагато більше схилявся до позиції Путіна.
Путін і Трамп на Алясці, серпень 2025 року

Але тепер ситуація інша, вважає журналіст. Попри те, що у Вашингтоні й далі ставляться до Володимира Зеленського стримано, Європа взяла на себе основне фінансування України, позбавивши прибічників Трампа аргументу про "зловживання американською щедрістю".

До того ж сам Трамп, схоже, зрозумів: якщо він відвернеться від України, про його прагнення стати державним діячем, що отримав Нобелівську премію миру, можна забути. У жовтні він навіть запровадив санкції проти російських нафтових гігантів — "Лукойл" і "Роснефть".

Путін, на думку Карра, імовірно, сподівається, що Європа втомиться. Кошти, необхідні Україні, можуть вичерпатися у лютому. Популісти, які налаштовані м'якше до Кремля, нарощують вплив. Роз'єднана й ослаблена Європа може не витримати довготривалої підтримки Києва.

Але відмовитися від України під час війни — зовсім інше питання, переконаний журналіст. Для європейської безпеки Київ — це щит, а не тягар. Якщо Україна впаде, Путін отримає під свій контроль найбільшу сухопутну армію Європи та потужний оборонний комплекс.

Європейські лідери вже працюють над створенням багаторічного фінансового механізму, який не залежатиме від заморожених російських активів. Якщо це вдасться, Путін побачить: економіка України здатна пережити російську, вказує журналіст Economist.

Час не на його боці

Карр прогнозує, що Путін продовжить війну проти України у 2026 році. Він зазначив, що російський лідер, імовірно, вірить у те, що час на його боці. Але досвід В'єтнаму, Афганістану та Іраку показує, що лідери чіпляються за будь-яку надію на зміни.
Український військовий на передовій

Журналіст вважає, що Путін сподівається на те, що його генерали знайдуть "нову тактику", Україна виснажиться, уряд Зеленського впаде, а Захід втратить терпіння.

Але якщо цього не станеться, на Путіна чекає страшна неминуча розплата, упевнений Карр. Росія вже перевела економіку на воєнні рейки, спровокувала вступ Фінляндії та Швеції до НАТО, "підкорилася" Китаю і втратила ціле покоління молодих чоловіків.

І заради чого?

Коли це запитання вперше пролунає з вуст самих росіян, світ опиниться перед новою небезпекою. Путін може або визнати поразку й відповісти на неї терором усередині країни, або ж піти на ще більшу ескалацію, резюмує Economist.

Інф: BBC

Коментарі