Суддя Конституційного суду України (2005-2015) Віктор Шишкін про цинізм та імітаційну політику влади
Трубадури від влади, їх пропагандисти в ЗМІ, які набили руку на гіперболізації "смажених" фактів, постійно закидають у суспільство епізодичні теми для дискусій, а реально - для випуску словесного пару. Такі теми, мабуть, чогось і вартують, але не є визначальними для вирішення тих викликів, які виникли перед суспільством і державою у цей складний історичний час, написав Віктор Шишкін на своїй сторінці у Facebook.
Давайте подивимося на такі вкиди для розмов, хоча б за останні 8-9 місяців. Три з половиною проекти пропозицій щодо змін до Конституції, які за своєю суттю є нікчемні і непотрібні. Але те, що їх намагаються протягнути за будь-яку ціну, зокрема і криваву, в УМОВАХ ВІЙНИ є злочином, за який ініціатори колись будуть відповідати.  
                                                                                  Повний текст допису:

Віктор Шишкін: Кілька думок щодо ситуації у неньці Україні

Влада постійно вигадує і закидає у суспільство для обговорювання різні меседжі, щоб відвести критичні списи від себе, тобто переводить стрілки годинника у інший бік.
Високо інтелектуальний, маніпулятивний цинізм і брехня сучасної влади вже перевершили дії попередньої янучарівської влади.

У своєму пості від 19.01.2016 я вже зазначав, що недолугість і неуцтво носіїв теперішньої президентської і урядової влади щодо реформування інститутів держави приховується через ініціативи у проведенні різних популістських компаній.
1) Помпезно проголошена президентом перемога над колаборантами на Сході виявилась блефом зі значними жертвами і втраченими територіями.
2) Розрекламоване повернення країни до парламентської республіки через поновлення дії внесених у 2004 змін до Конституції України, на практиці виявилось як мінімум дуалізмом у виконавчій владі та монархізмом у парламентській діяльності.
3) Так звана децентралізація влади дійсно децентралізує Уряд, але зміцнює президентську вертикаль влади на місцях і майже ніяким чином не стосується ролі громади у своєму власному житті, бо переважно мало хто врозумів суть громади, тому що не вивчив сутність магдебурзького права, за яким українські міста жили де 400, а де і 200 років.
4) Боротьба з корупцією поки обмежилась плодінням дублюючих органів і епізодичними вибірковими арештами хабарників, але не корупціонерів, як про це палко розповідають ЗМІ, навіть, не замислюючись про підміну визначень і явищ.
5) Судова «реформа» – спрямована на монополізацію і клановість суддівського «цеху» з фактичною підвідомчістю президенту. А розпинались про незалежність суддів.
6) Реляції стосовно економічних перетворень зводять до щоденних спічів Яценюка з телеекранів. А де хоча б перспективна, відносно детальна програма Уряду?
7) Ні один міністр за два роки не зміг показати не лише реальні позитиви, а, навіть, реформаторські кроки чи хоча б їх перспективне планування.

А у той же час ТРУБАДУРИ від влади, їх пропагандисти в ЗМІ, які набили руку на гіперболізації «смажених» фактів, постійно закидають у суспільство епізодичні теми для дискусій, а реально - для випуску словесного пару. Такі теми, мабуть, чогось і вартують, але не є визначальними для вирішення тих викликів, які виникли перед суспільством і державою у цей складний історичний час.
Давайте подивимося на такі вкиди для розмов, хоча б за останні 8-9 місяців:
1) Три з половиною проекти пропозицій щодо змін до Конституції, які за своєю суттю є нікчемні і непотрібні. Але те, що їх намагаються протягнути за будь-яку ціну, зокрема і криваву, в УМОВАХ ВІЙНИ є злочином, за який ініціатори колись будуть відповідати.
2) Увага до імітації боротьби з корупцією – діряве законодавство, популістськи і фейково сформоване НАБУ та інші структури.
3) Маніпуляції навколо справи «діамантових прокурорів».
4) «Любі друзі» і «сірі кардинали» президента в парламенті і поза ним.
5) Генеральнопрокуроріада.
6) Імітація відставки Уряду.
7) Коаліціада.
8) Протокол РНБО щодо окупації Криму. Знову у всьому «винуватою є Юля», ну а хто ще, вона ж Титанік втопила. Мабуть її політичний рейтинг на фоні девальвації рейтингу «парошенки» треба збити. Бо поквапилися покласти на неї відповідальність, хоча вона не була, навіть, суб’єктом владних повноважень взагалі, а рішення укладали боягузливі мужики.
9) «Новий майдан» на дворіччя розстріляного МАЙДАНУ. Справедливі і правильні за своєю суттю вимоги підтягнули, перекрутили, пропустили через призму нібито неадекватних або засланих «кремлівських агентів», хоча останні сидять на Банковій.

Найстрашніше, що наше інтелектуальне суспільство ведеться на ці вкиди. Реально ж найважливіші моменти життя і існування України, зокрема, і як суверенної держави відсуваються у тінь.
1) Президент як головнокомандувач є гарантом організації захисту країни від зовнішньої агресії, а тут поголівне провалля разом з його генеральним штабом. Оскільки український народ самоорганізувався і без нього стабілізував фронт, а президент лише заважає вести активні боєві дії.
2) Маніакальне прагнення Порошенка тишком-нишком у парламентській республіці вибудувати під себе авторитарний президентський устрій.
Ось ці два основних компоненти характеризують сьогодні прагнення владного олімпу в Україні, а цинічні розумники відводять погляди народу на, може й важливі, але другорядні питання.

Віктор Шишкін, перший Генеральний прокурор незалежної України, суддя КСУ (2005-2015)

Коментарі