Парламентські вибори у Грузії давали опозиції на чолі з експрезидентом Міхеілом Саакашвілі, напевно, найкращий шанс для реваншу та повернення у владу.
Хоча правляча партія "Грузинська мрія" залишається найпопулярнішою, її рейтинги нині далеко не на піку. Якщо у нинішньому парламенті "мрійники" мають конституційну більшість, як зараз, то на цих виборах існував цілком реальний варіант, що голосів, отриманих партією влади, не вистачить для самостійного формування більшості.

А це означало для них шанс взагалі втратити владу. Адже усі ключові опозиційні сили перед виборам заявили, що за жодних обставин не збираються будувати коаліцію із "Мрією".

Втім, вибори, що відбулися 31 жовтня, зруйнували надії Саакашвілі та його соратників.

"Грузинська мрія" здобула третю поспіль перемогу на парламентських виборах.

Опозиція, втім, з цим не згідна. 1 листопада вони зібрали мітинг, що має стати лише початком протестів, проти, як вони стверджують, фальсифікованих результатів. До "традиційних" претензій про порушення додалося й закриття ліній розмежування з непідконтрольними Тбілісі Абхазією та Південною Осетією, що унеможливило участь у виборах жителів звідти. І нехай їх небагато, але їхні голоси символічні – і мали дістатися опозиції.

Як далеко зайде протистояння у Грузії? І чи ризикне опозиція, як обіцяє, відмовитися від мандатів, щоб не дати запрацювати новообраному парламенту?

Шанс для Саакашвілі

Ще на початку року шанси опозиції на реванш видавалися цілком реальними.

"Грузинська мрія" одноосібно тримає владу восьмий рік поспіль – і вже багатьом набридла. Особливо зважаючи на те, що економічні успіхи "мрійників" дуже помірні і не відповідають їхнім передвиборчим обіцянкам.

Та й курс на "охолодження" чи то "приглушення" конфлікту з Росією негативно сприймається значною частиною суспільства – особливо зважаючи на те, що Кремль продовжує тактику "бордеризації", постійно перемішуючи "кордон" окупованих ними Абхазії та Південної Осетії вглиб Грузії.

Минулого року невдоволення суспільства вилилося у декілька стихійних протестів, розігнаних доволі жорстко.

Зростання протестних настроїв змусило владу минулого року анонсувати реформу виборчого законодавства. Прохідний бар’єр для проходження до парламенту знизили до 1%, що давало шанс пройти багатьом дрібним партіям (на попередніх виборах до парламенту змогли пройти лише три політсили). А головне – влада тоді пообіцяла відмовитися від "змішаної" виборчої системи, за якою (так само, як в Україні) 50% депутатів обирають за партійними списками, а 50% – по мажоритарних округах.

У грузинських реаліях ця система неймовірно вигідна владі. Так, на виборах 2016 року всі, тобто 100% обраних мажоритарників, увійшли до фракції влади, внаслідок чого "Мрія" отримала конституційну більшість.

Втім, щойно протести спали, "Мрія" спробувала "забрати своє слово" і не змінювати змішану систему. Це зустріло опір як всередині країни, так і на Заході. Зрештою, зійшлися на компромісі – по мажоритарці домовилися обрати не 75, а лише 30 депутатів із 150.

Вибори без голосів з окупованих територій

Зугдіді – центр регіону Самегрело на Заході Грузії, одного із найбільш політично активних.

Цей регіон донедавна вважали "електоральною базою" Саакашвілі – не в останню чергу через те, що там проживають біженці з Абхазії, а також голосують грузини, що залишились жити на окупованій території. Вважається, що вони – віддані прихильники експрезидента, адже саме за його правління влада почала вирішувати їхні проблеми.

"За часів націоналів (влади партії Саакашвілі "Єдиний національний рух") нібито були якісь зрушення, щось робили, були реформи... Зараз бачу лише постійні суперечки між партіями, більше нічого", – розповідає 74-річна біженка з Абхазії Далі.

Втім, за вісім років керівництва "Грузинської мрії" ці грані дещо стерлися. Правляча партія активно агітує також у місцях компактного поселення біженців. І хоча за ці роки радикальних зрушень у житті біженців не сталося (наприклад, у місцях, де вони оселилися, досі є проблеми з водопроводом та каналізацією), багато хто повірив обіцянкам влади вирішити ці проблеми.

"Кожні вибори асоціюються для населення з обіцянками, проєктами і програмами, хоча, як на мене, за жодної влади зміни на краще немає", – каже 33-річна біженка з Гальського району, окупованого Абхазією, Веріко Ехвая.

Разом із родиною вона живе в спеціальному поселенні в околицях Зугдіді, побудованому для біженців. "В наших будинках спільні туалети, немає води і каналізаційної системи. Питної води взагалі немає, приносимо її то з пожежної частини, яка поблизу, то з ресторану, який до того ж закрили під час пандемії", – розповідає вона.

Ще більш непримиренними до чинної влади є грузини, що залишилися жити на окупованій території.

Йдеться, звісно не про всіх мешканців Абхазії, а про етнічних грузинів, що мешкають неподалік лінії розмежування.

У своїй більшості вони вважають, що нинішня влада не збирається вирішувати їхні проблеми, надаючи перевагу "замиренню" у відносинах з РФ. Втім, цього разу жителі Абхазії не змогли проголосувати проти чинної влади.

Через пандемію самопроголошена республіка закрила пункт пропуску, і на вибори виняток робити не стали.

Веріко Ехвая розповідає, що в Абхазії залишилися жити її батьки. Хоча їхній будинок було спалено у 1990-х ще під час війни, вони поселилися у родичів, отримавши від абхазької "влади" дозвіл на проживання.

"Після отримання посвідки на проживання їм вдавалося ходити в Самегрело, в Зугдіді, особливо у вихідні дні, але через пандемію Сухумі закрив Інгурський міст, і тепер шляху немає. Одного разу вони перейшли вбрід через річку, але це настільки небезпечно, що більше і не намагалися. Тепер сидять "закритими", – розповідає вона.

Грузинська влада натомість не стала боротися за можливість голосування жителів цих регіонів, заявляючи, що неучасть у виборах – далеко не головна проблема, з якою стикаються громадяни Грузії в окупованих селах.

Тому заборону участі у виборах вони намагаються компенсувати вирішенням інших проблем. До прикладу, через закриття пунктів пропуску молодь не змогла скласти іспити для вступу до грузинських університетів – тому у відповідь влада оголосила, що цього року у ВНЗ безкоштовно та без іспитів візьмуть усіх абітурієнтів з непідконтрольних територій.

Це, напевно, стало однією з важливих причин того, що соратники Саакашвіли так і не змогли повернути собі Самегрело. Цього року блок експрезидента Грузії прийшов до фінішу в Зугдіді другим, взявши 38,5%. Натомість партія влади отримала тут 46,5% – непоганий результат за нинішніх обставин.

Інф.: eurointegration.com.ua

Коментарі