Державотворення - дистанція не спринтерська, а стайєрська. Молодість того не відає
Дивлюся на ці обличчя зі своїми 50 за плечами, посміхаюся поблажливо, а й радісно. Проте питаннячко на язиці так і крутиться. Освічені, просвічені, завзято-заповзяті, енергійні, ерудовані - е-е-ех, дайте точку опори, Світ перевернемо!!!! Та що там та точка! І без неї!!!
Ви, старі дУрні! Докерувалися. Невігласи! Зіпсуте дрантя! Посуньтеся!
Ми прийшли! Тепер буде все класно!
Ну-ну.
Мене тривожить прищур "старих". Поблажливість і хитрувата посмішка в кутиках уст. Це загроза.
Не погроза, а загроза. Поламаних доль, покалічених душ. Зневіри і...
І спрямованої в деструктив енергії (молодої енергії) зневіри, розчарувань і образ.
Освіта і ерудиція - це не знання і мудрість.
Державотворення - дистанція не спринтерська, а стайєрська.
Молодість того не відає. Все, вже і нині. А то не так.
Вломлений Доній, зім'ятий Каськів, запутаний Кириленко, зіпсутий Павленко...
Я пам'ятаю їх - кого ще від Граніту, кого з першого Майдану.
Такі ж були, як нинішні. Ба, кращі були!!! Були...
Як там у Макаревича: Ты можешь ходить как запущенный сад, а можешь все наголо сбрить... И то, и другое я видел не раз! Кого тьІ хотел удивить!!!
Про що це я? Ага, це ж до "стариків" пишу ))))
В бій ідуть лише "старики"... Не стіймо осторонь і не даймо собі стати збоку. Мовляв, давайте-давайте, маладьож, обламайте ріжки, а тоді ми!!!!
Вже ми, вже при ділі, бо буде біда.
А молоде вино перешумить і встоїться. І не стане оцтом.
То наша справа. Спільна.
Честь!

Володимир Романів
Інф. із сторінки автора на Facebook

Коментарі