Адміністрація Президента ставить Мінські угоди вище Конституції України, - Кармазін
7 червня 2016 року відбулося засідання Верховного Суду України щодо визнання бездіяльності Президента України через невведення правового режиму воєнного стану на території Луганської і Донецької області, Автономної Республіки Крим.
Про це повідомив екс-нардеп кількох скликань, правозахисник Юрій Кармазін на своїй сторінці у Facebook.

Нами було наведено беззаперечні факти того, що Україна перебуває у стані прямого порушення її територіальної цілісності (окупація Криму, окремих районів Луганської і Донецької областей), існує загроза подальшого порушення територіальної цілісності України внаслідок дій держави-агресора, озброєних терористичних угруповань "днр" та "лнр". Відповідно до чинного законодавства України (ст. 64, ст. 106 п.20 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану») Президент України не має ІНШОГО законного ВАРІАНТУ дій, окрім введення правового режиму воєнного стану для захисту територіальної цілісності України і українського народу від агресії. Всі інші варіанти, які Президент наразі і застосовує – мобілізація без введення воєнного стану, антитерористична операція – не у повній мірі відповідає законодавству України та обов’язкам Президента України як Верховного Головнокомандуючого, гаранта Конституції України.

Ми підкреслили, що відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Отже, у такому разі КОЖЕН громадянин України має зацікавленість у забезпеченні в Україні з боку органів державної влади та її посадових осіб, зокрема, Президента України територіальної цілісності України у передбачені законодавством способи. При цьому правовий режим воєнного стану є єдиним прямим СПОСОБОМ захисту територіальної цілісності України і одночасно передбаченим правовим механізмом подолання агресії та загроз територіальної цілісності. Тобто, за таких обставин ми звернулися до суду для захисту СВОЇХ законних прав та інтересів, що одночасно є часткою публічного інтересу всього Українського народу на захист спільного блага – територіальної цілісності України, її національних багатств, що належать виключно Українському народу.

Головним обов'язком держави, згідно зі статтею 3 Конституції України, є утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Звернення до суду для захисту конституцІйних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (стаття 8 Конституції України).

Ми вважаємо, особливо небезпечною для всього Українського Народу та для засад національної безпеки України таку «правову» позицію суддів Вищого адмінсуду за нашою справою, коли ставиться під сумнів наявність у окремих громадян України «зацікавленості» вимагати дотримання Конституції України, коли громадяни України не визнаються учасниками публічних (конституційних) правовідносин з приводу виконання Президентом України своєї присяги і своїх повноважень. Адже таке ставлення до громадян України є незаконним приниженням їх правового статусу в Україні у порівнянні із правовим статусом державних посадовців, приниженням статусу всього українського народу як єдиного джерела влади в Україні (ст. 5 Конституції України).

Деякі особи з числа позивачів мають спеціальний статус – вони є внутрішньо переміщеними особами, оскільки були змушені покинути свої домівки і постійне місце проживання, своє майно і виїхати з окупованих і неконтрольованих Україною території (АР Крим, м. Луганськ, м. Донецьк, м. Антрацит). При цьому відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачається евакуація мирного населення у разі наявності загрози, розміщення такого населення державою, додаткові заходи підтримки за рахунок держави.

Але ці позивачі внаслідок невведення Президентом України правового режиму воєнного стану при виїзді з окупованих та неконтрольованих територій були позбавлені державних гарантій захисту у вигляді евакуації та розміщення на проживання з боку держави.

Апогею судді Вищого адмінсуду досягли, використавши при обґрунтуванні постанови в якості ДЖЕРЕЛА ПРАВА – так звані «Мінські домовленості», які є суто формальними документами і не можуть навіть називатися «угодами», в порядку Закону «Про міжнародні договори» та Конституції України, якою чітко передбачено, що згода на обов'язковість міжнародних договорів надається Верховною Радою Україною. Тож у нас виникло логічне питання: а між ким укладалися вказані мінські договорняки, чи ратифікували їх Верховна Рада? Очевидно, що ні!!

Тобто, фактично суд першої інстанції при виправданні бездіяльності Президента України допустив неправомірну підміну суто правових дій, які ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ вчинити відповідач при наявних обставинах посягання на територіальну цілісність України відповідно до Конституції України.

Найбільш обурюючим став виступ представника Адміністрації Ложкіна, який досі стверджує, що він є представником Президента (вже котре засідання судді намагаються довідатися в нього про те, чи відомо САМОМУ Гаранту про існування вказаної справи та які ж заходи були здійсненні Головнокомандувачем для усунення прав позивачів, не можуть отримати належної відповіді), який стверджував, що громадяни України, внутрішньо переміщені особи не можуть звертатися з позовом до суду до самого Царя. Твердження «представника» Президента про те, що передбачені статтею 106 Конституції повноваження Президента є дискреційними (хочу роблю, а хочу — ні), обурило навіть кількох суддів.

Мовчазною посмішкою була відповідь «представника» на питання суддів про те, що ж відбулося з Кримом. Анексія, окупація?
Найцікавішим виявилося те, що після виходу з нарадчої кімнати судді Верховного Суду не оголосили рішення, а оголосили перерву в розгляді справи до 5 липня.

Отож, не дивлячись на відсутність все ж таки незалежних ЗМІ (був присутній тільки "Перший національний"), ми очікуємо на перемогу для ВСЬОГО Українського Народу.
Розгляд справи відкладено до 5 липня.

Юрій Кармазін, політик, екс-нардеп, правозахисник

Коментарі