Мінський процес знаходиться там, де він знаходиться, - Клімкін
Про це - в інтерв'ю Павла Клімкіна газеті "Дзеркало тижня".
Павло КЛІМКІН: "Нам усім необхідно налаштуватися на те, що боротьба з російською агресією не закінчиться ні завтра, ні післязавтра"
— Мінськ не працює із самого початку — ось уже два роки. Але всі його "хрещені" наполегливо повторюють, що альтернативи йому немає. Може, її немає тому, що її ніхто не шукає? От у самої України є якась альтернативна стратегія, ми можемо запропонувати щось замість Мінська?
—Я вважаю, що питання не в Мінську, не в "нормандському форматі". Мусимо чесно сказати собі й суспільству: нам усім слід налаштуватися на те, що боротьба з російською агресією триватиме, вона не закінчиться ні завтра, ні післязавтра. Немає жодного магічного способу досягти завтра якоїсь фантастичної угоди, після якої Росія перестане нас дестабілізувати.
Оскільки для Росії будь-який успіх України як демократичної європейської держави — це фундаментальний удар по самій логіці російської системи. Сказати, що Україна, де реально започаткувалася центральноєвропейська цивілізація, де реально почалося православ'я в Центральній Європі, може бути ефективним європейським і демократичним центром на тлі претензій Росії на те, що нібито є якась паралельна система цінностей, з окремою історичною та державною реальністю, система, що сягає коріннями навіть не в Радянський Союз, а яка повертається до імперського мислення, — для Москви це неможливо. Тому нинішня Росія не припинить послідовних дій з дестабілізації України. Слід чітко налаштуватися на те, що ця боротьба триватиме. І вона, як особисто я вважаю, робитиме нас сильнішими. Ну немає якогось магічного рецепта, після якого Росія раптом скаже: добре, йдіть собі спокійно далі, а ми перестали вас дестабілізувати!
— Отже, виходить, що Мінськ — це фіговий листок, яким усі намагаються прикрити свою безпорадність. 
—Давайте відокремимо грішне від праведного. У Мінську є практичні речі — наприклад, яким чином досягти припинення вогню. Це потрібне? Потрібне. Розведення сил необхідне? Необхідне. Збільшення присутності ОБСЄ необхідне? Так. 
— А "особливий статус" ОРДЛО теж необхідний? 
—Політична логіка має прийти, коли Росія з Донбасу піде. Уся логіка, закладена в Мінські угоди, — це вихід Росії з нині окупованих територій, причому це стосується не тільки регулярних військ, а й усього її озброєння. А міжнародне співтовариство туди разом з нами має зайти. Так що є практичні речі, які в рамках Мінська можна зробити. Але настав час перестати сподіватися, що Мінськ буде чарівною паличкою, яка зупинить дестабілізацію Росією України. Ми це всі розуміємо.  Якби Москва хотіла виконати Мінськ, усе було б досить просто. Адже зміст Мінська — це спочатку домогтися безпеки, коли припиняють стріляти, потім дають міжнародному співтовариству можливість контролювати процес із поступовим його розширенням, і після цього з поступовими хвилями стабілізації йти вперед. А якщо завдання полягає в дестабілізації України, причому не тільки через Донбас, то Мінський процес знаходиться там, де він знаходиться. І це не проблема Мінського процесу, а проблема позиції Росії. І ніхто не може очікувати, що завтра в Москві раптом скажуть: ну, все, починаємо виконувати Мінськ. Єдине, чого там бояться, це послідовної міжнародної солідарності та її використання у практичній політиці. Адже нині роль Росії фундаментально обмежена в ухваленні світових рішень. Мова ж не тільки про санкції, хоча вони і є важливим елементом у цій логіці солідарності.

Якщо Росія не може сидіти як нормальний партнер за спільним столом, виходить, вона не може бути глобальним лідером. А глобальним лідером їй чомусь бути дуже хочеться.  Нам потрібна ця сильна міжнародна коаліція, яку ми втримуємо, — і щодо Донбасу, і щодо Криму. У Росії ніхто не очікував, що санкції можуть зберігатися три роки. Вони ніяк не думали, що нам вдасться ухвалити в ООН резолюцію стосовно Криму. Вони дуже бояться наших позовів, які вже в міжнародних судах. І тільки така системна й послідовна позиція може згодом дати результат — і Україна ставатиме сильнішою, і зв'язки з нашими партнерами міцнітимуть.  Нам треба налаштуватися на те, що ми боремося далі й будуємо ту Україну, ту суспільну систему, про яку мріємо. Тільки такою має бути наша налаштованість. От я американцям казав: в Авдіївці перший батальйон 72-ї бригади, який пройшов підготовку разом з нашими американськими друзями, — це реально український дух, але спільний професіоналізм, і треба поширити цей досвід першого батальйону на всю країну. Тільки так це працюватиме. Бо немає жодного магічного рішення, яке Росію в якийсь момент просто зупинить. 

У принципі, я вважаю, що для нас це, зокрема, і шанс сформуватися як сильна нація і йти вперед. Тепер через російську агресію ми не можемо марнувати час, як змарнували двадцять із зайвим років з моменту незалежності. А могли ж бути вже далеко…   
Повний текст

Тетяна Силіна
Інф.: gazeta.dt.ua

Коментарі