Чи стане Україна - наступною великою перемогою Трампа після Гази
Чи зможе президент США Дональд Трамп повторити свій успіх мирного врегулювання ізраїльсько-палестинського конфлікту у випадку війни Росії проти України та на що розраховує президент України Володимир Зеленський? Про це розмірковують американські ЗМІ.
Під час енергійного виступу Дональда Трампа в Кнесеті Ізраїлю він чітко дав зрозуміти, що наступним його пріоритетом є мир в Україні.
І що це – мета, яку Трамп сподівався досягти легше, ніж, за його словами, миру на Близькому Сході. Але з моменту приходу Трампа до влади мир в Україні, можливо, ніколи не здавався таким далеким, пише CNN.
Серед тактик, які Трамп застосовував у Газі, небагато таких, які він може відтворити в Україні. За його словами, єдиний урок, який він міг би винести, полягає в тому, що сила може перемогти: Сполучені Штати все ще здатні диктувати умови завдяки своїй могутності. Але на цьому подібність між двома військовими конфліктами закінчується.
Перша й головна відмінність полягає в тому, що в Ізраїлі Трампу вдалося переконати союзника, який військово залежить від нього, припинити жахливу війну, що викликала майже всесвітнє засудження.
Натомість Росія є історичним суперником США, залежним від їхнього головного конкурента – Китаю, і коли йдеться про вторгнення Москви, у світі немає одностайної єдності у засудженні дій Кремля, йдеться у статті CNN.
Карти Трампа у грі з Путіним, можливо, від самого початку були радше уявними, а тепер обмежені або навіть відсутні. Він уже випробував червоні килими, особисту чарівність і економічні стимули. Щонайменше сім разів він встановлював дедлайни для введення нових санкцій, доки не вирішив, що спочатку Європа має припинити купувати російські вуглеводні, і лише потім він діятиме. Навіть у Кремлі визнають, що переговори перебувають на "серйозній паузі".
Штаб Трампа – який досі перебуває в ейфорії від нещодавнього успіху – ризикує опинитися без орієнтирів у питанні України. Плани гарантій безпеки, які державний секретар Марко Рубіо мав розробити для України, залишаються туманними. Роль Віткоффа, до недавнього успіху в Газі, була фактично зведена нанівець.
І все ж для Трампа залишається один можливий урок із останніх дев'яти місяців боротьби з Путіним і Газою. Уже кілька тижнів він натякає на можливість дозволити європейським союзникам придбати ракети "Томагавк" для України, щоб ті могли бити вглиб Росії.
Тим часом Кремлі заявили, що для управління такими складними системами знадобиться американський персонал, а також нагадали, що "Томагавки" можуть нести ядерні боєголовки – це брязкання зброєю, яке експлуатує страхи щодо ненавмисної ескалації.
Президент України Володимир Зеленський провів дві телефонні розмови з Трампом протягом минулого тижня, і планує особисто зустрітися з Трампом цієї пʼятниці у Вашингтоні.
Коли Трампа в неділю запитали, чи відправить він ракети, він відповів: "Побачимо... Можливо, так", додавши: "Я можу сказати їм, що якщо війну не буде врегульовано, то ми цілком можемо це зробити, а можемо й ні. Чи хоче Росія, щоб у її бік летіли 'Томагавки'? Не думаю".
Україна та Європа вже проходили шлях порожніх погроз – і від Путіна, і від Трампа, і від його попередника Джо Байдена. Коли Байден погрожував дозволити Україні використовувати ракети ATACMS по території Росії у відповідь на розгортання Москвою північнокорейських військ, Кремль обіцяв "вогняну бурю", але в реальності не зміг зреагувати настільки потужно.
Так само Трамп погрожував вторинними санкціями Індії та Китаю за купівлю російської нафти, але наклав їх лише на першу. Але тепер йому доведеться діяти, пише автор статті. Це жорстока війна, у якій значення мають лише реальні, відчутні втрати.
Далі постає більш ризиковане запитання – яких саме збитків має зазнати Москва, щоб повернутися до переговорів, які вона фактично зупинила. Серйозні перебої з газопостачанням мучать деякі російські регіони після місяців українських ударів по нафтопереробних заводах. Російська економіка ризикує перегрітися. Але чи турбує це Путіна – чи він одержимий власним політичним виживанням і історичною спадщиною?
Ризики для України очевидні. Трамп міг погрожувати Нетаньяху санкціями, які політично було легко запровадити – скороченням допомоги союзнику, чий рейтинг у США падав. Але він не має подібного важеля впливу на Путіна і тепер має довести, що його погрози застосувати силу – завдати Росії справжніх економічних і фізичних збитків – не є порожніми. Це змушує Трампа рухатися у напрямку, на який Байден не наважувався. "Томагавки" можуть повторити долю "вторинних санкцій" – бути лише погрозою, а не інструментом.
І все ж це, можливо, єдиний корисний урок для Трампа – і саме його з самого початку повторювали його європейські союзники, зазначає автор статті. Кремль реагує лише на силу – на щось, що реально стає йому на заваді. Щоб отримати ще одну "мирну" перемогу, Трампу тепер доведеться знайти силу й рішучість для того, чого він, схоже, інстинктивно уникає – прямого протистояння з Путіним.
Нова тактика Зеленського
Тим часом видання The New York Times пише про те, що Україна вирішила скористатися розчаруванням Трампа в Путіні та отримати більше зброї - замість того, щоб вести беззмістовні мирні переговори з Росією, які не мають результати.
Київ місяцями брав участь у мирних переговорах із Москвою, не маючи особливих ілюзій щодо їхньої ефективності. Однак, прагнучи підтримати ініціативу президента США Дональда Трампа щодо дипломатичного врегулювання, Україна продовжувала брати участь у зустрічах за участі американських і російських представників, пише автор статті.
Тепер, коли Трамп дедалі більше розчаровується небажанням Москви йти на компроміс чи навіть погодитися на припинення вогню, Київ бачить можливість змінити підхід. Україна домагається меншої кількості переговорів і більшої кількості зброї, а також жорсткіших санкцій, щоб змусити Росію сісти за стіл справжніх переговорів, які матимуть результат.
Цього тижня у Вашингтоні розпочала роботу високопоставлена українська делегація, яка має обговорити угоди щодо закупівлі американських систем озброєння - зокрема крилатих ракет "Томагавк" для ударів углиб Росії та засобів протиповітряної оборони. Президент Володимир Зеленський планує відвідати Білий дім, щоб, імовірно, фіналізувати домовленості.
Трамп натякнув, що може використати можливість передачі "Томагавків", аби натиснути на Путіна. Однак експерти сумніваються, що ракети стануть вирішальним чинником, адже Україна не має флоту, необхідного для їхнього запуску, а наземних пускових установок у США обмежена кількість, йдеться в статті NYT.
Попри це, готовність адміністрації Трампа навіть обговорювати передачу таких озброєнь свідчить про зміну підходу Вашингтона, зазначає видання. Якщо раніше акцент робився на дипломатії, то тепер США дедалі більше схиляються до підтримки української стратегії - завдавати ударів по російських економічних і військових об'єктах, щоб підвищити ціну війни для Москви.
Зеленський розраховує, що це зрештою змусить Росію шукати вихід із конфлікту.
Україна також прагне використати прагматичний стиль Трампа, роблячи акцент на вигідних для обох сторін "угодах". Київ готує пакет домовленостей на суму близько 90 мільярдів доларів, включно з купівлею американських систем ППО, ракет і співпрацею у виробництві дронів. Такий підхід демонструє, що Україна навчилася говорити з адміністрацією Трампа її мовою - мовою вигоди та результату.
Аналітики зазначають, що розворот США від безплідних мирних переговорів до підтримки більш рішучої позиції Києва став відповіддю на жорстку лінію Москви. Хоча Трамп раніше захоплювався Путіним, останнім часом він різко змінив тон, визнаючи, що Кремль "говорить про мир, а потім бомбить". Україна, своєю чергою, показала, що готова шукати шляхи до миру, тоді як Росія демонстративно їх відкидає, пише автор.
Зеленський переконував Трампа, що твердження Москви про "неминучу перемогу" є міфом. На зустрічі в Овальному кабінеті він продемонстрував, що за понад тисячу днів війни Росія захопила менше 1% української території. Це, схоже, вплинуло на позицію Трампа: у вересні він несподівано заявив, що Україна, маючи підтримку Європи, здатна "відвоювати всі свої території у первісних межах".
Для Києва це стало сигналом посилити тиск і вимагати більше озброєнь. Україна переконана, що лише масштабне військове зміцнення може змусити Росію припинити агресію та утримати її від нових вторгнень.
Як підкреслив Зеленський в ООН: "Немає жодних гарантій безпеки, крім друзів і зброї. Якщо нація хоче миру, вона має працювати над зброєю. Не міжнародне право, не співпраця - саме зброя вирішує, хто виживе".
Інф.: BBC
Коментарі























