В мережі часто можна побачити фразу "генерали завжди готуються до минулої війни".
І якщо виходити з того, які характеристики мають бути у "світової війни" (з досвіду двох попередніх), то зараз комбінація багатьох факторів присутня. Неочевидними їх робить гібридна складова сучасних війн, те, що не існує двох чітких блоків держав, які воюють один з одним по всьому світу, і, частково те, що після Другої світової доволі розповсюдженою стала думка, що якщо людство допустить початок Третьої, то це обов’язково буде ядерна війна.

Право сили, а не сила права

Значну загрозу для світу, яка потенційно може призвести до Третьої світової війни, становить поєднання зусиль Росії та Ірану. Таку заяву в нещодавньому інтерв’ю ірландському журналісту Каолану Робертсону зробив президент України Володимир Зеленський: "Якщо війну на Близькому Сході не зупинити, це може призвести до довгої війни, або навіть світової війни".

Натомість почесний професор Університету Бекінгема Ентоні Гліз, якого цитують Daily mail, вважає, що світова війна вже триває, і на це вказують три ключові ознаки.
По-перше, ескалація зумовлена політичними рішеннями, а не потребою оборонятись. По-друге, відбувається ігнорування міжнародного права та задіяння логіки "хто сильніший, той і правий". І, по-третє, конфлікт перетворюється у затяжний із розширенням його географії замість реальних спроб домовитись про мир.
Під ці критерії, фактично, підпадає не лише війна на Близькому Сході, а й російське вторгнення в Україну (найбільші конфлікти у світі станом на зараз).

"Якщо проводити якісь паралелі із ситуацією перед Другою світовою війною, то можна уподібнити марш Вермахту по зайняттю демілітаризованої Рейнської області з діями Росії проти Грузії у 2008 році. У 2014 році окупація Росією частини Донбасу та анексія Криму – це, умовно, те, що робив Гітлер у Чехословаччині із Судетами… Тому саме у 2014 році стався кардинальний злам: були порушені міжнародні договори про визнання кордонів, відбулася зміна кордонів силою. І чим меншу реакцію на це отримала Росія, тим більше ентузіазму у неї було для продовження. Врешті, у світі сформувалось розуміння: хто сильніший, той і правий, і той може демонструвати свою силу на будь-яких майданчиках, які входять у сферу його інтересів", - зазначає в розмові з УНІАН президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ" Михайло Гончар.

Але врешті це грає з Росією злий жарт. Як зазначає кандидатка політичних наук Олеся Яхно, зараз в Кремлі, який довго і послідовно просував підходи договорняків в обхід міжнародного права, вже починають скаржитись, що міжнародного права більше не існує.

"Усі дії Кремля, починаючи з 2014 року, були спрямовані на розвал системи, яка спиралась на правила та норми. А тепер, от, скаржаться на їх відсутність. Як виявилось, підхід РФ "влаштувати хаос" може перетворитись на бумеранг: десь ситуація розвивається до "хаосу у хаосі", коли по морді може отримати ініціатор гібридності, а десь - сильніший може перехопити ініціативу, продемонструвавши ініціатору гібридності, що немає чого лізти у бійку, якщо для цього не вистачає ресурсів та бачення перспективи", - додає вона.
Втім, цей бумеранг може повертатись до будь-кого з учасників бійки. Приміром, іранську кампанію, яка, в тому числі, планувалась для отримання козирів для президента США Дональда Трампа на майбутній зустрічі з лідером КНР Сі Цзіньпіном, не можна вважати переможною для Штатів у протистоянні з Китаєм.
Подвійні стандарти Третьої світової
Іранську кампанію не можна вважати переможною для США у протистоянні з Китаєм / фото ua.depositphotos.com

"Фактично, перший раунд США в Ірані програли. Адже Ормузька протока зараз доступна лише для трафіку китайських та іранських суден. Тобто, з огляду на те, що Китай посилює свої позиції на Близькому Сході й модерує нафтотрафік з Перської затоки, виходить, що воювали американці, а контроль поки що отримали китайці", - зазначає фінансовий аналітик Олексій Кущ.
Не називати війну війною: звичка чи свідоме рішення

Ще один гібридний підхід до ведення сучасної війни – взагалі її так не називати.

"Період, коли війни велися за певними правилами, був доволі короткочасним. В основному, це ХІХ століття. А далі, навіть Перша та Друга світові війни, не кажучи вже про те, що було після, значною мірою відбувалося, скажімо так, з приховуванням мотивів. Тобто, увесь час війни ведуться. Просто особливістю нашого часу є те, що їх, здається, взагалі ніхто вже не оголошує", - розповів УНІАН політолог Максим Розумний.

Річ у тім, що, одного боку, той, хто оголосить війну, вважатиметься військовим злочинцем. Та з іншого боку, міжнародна спільнота, все розуміючи, просто намагається зберігати лице. Адже аншлюс Австрії Німеччиною, окупація країн Балтії Радянським союзом, чи "порятунок російськомовних" на українському Донбасі Росією все одно роблять військовими злочинцями і Гітлера, і Сталіна, і Путіна.

Цинічний момент: "конфлікт", або "криза" замість "війни" дозволяють міжнародній спільноті робити вигляд, що більшість країн у такому разі перебувають "над сутичкою". Мовляв, так легше уникнути суворих правових перешкод, натомість зосередитись на гуманітарних чи безпекових питаннях. Світ створює собі ілюзію, що під час "конфлікту" ситуацією можна керувати, зокрема на дипломатичному фронті.

Але на практиці це виглядає так: Росію не називають агресором, навіть коли російські ракети і БПЛА летять в українські багатоповерхівки. Політики та дипломати за межами України нібито не бачать, чиї це ракети та БПЛА та звідки вони прилетіли. А у Кремлі сприймають це як толерування подальшої ескалації. І тоді Польща або Румунія дуже довго з’ясовують, що ж це за дрони перетнули їх кордон і впали на їх території. Чи справді вони російські?.. Або МАГАТЕ, інспектуючи захоплену росіянами найбільшу атомну електростанцію в Європі – ЗАЕС – навіть не намагаються побачити, як російські війська розміщують свої ударні позиції в безпосередній близькості від енергоблоків, або як саме вони роблять усе, аби залишити станцію без зовнішнього живлення…

Подвійні стандарти

Та найнеприємніше (зараз це особливо відчутно), що позначення події як "конфлікт", а не "війна" дозволяє продовжувати відносини з агресором. Формально, стан війни передбачає розрив як дипломатичних, так і економічних зв’язків не лише від учасників, а й від їх союзників. А "конфлікт" - можемо тиснути на "обидві сторони", можемо погрожувати жертві, врешті, можемо застосувати проти агресора санкції, але можемо їх і скасувати у будь-який момент, бо "не все так однозначно". Саме так виглядає інформація про те, що США хочуть пом’якшити антиросійські санкції, впроваджені щодо РФ через її вторгнення в Україну.

"Складається враження, що кривавий іранський цирк мав одну мету: виправдати зняття санкцій з Росії через "серйозні проблеми з ціною на нафту". Непогана схема. Розпочинаєш війну у регіоні видобутку нафти, лякаєш усіх "колапсом цін", а потім вони приймуть усе. У тому числі, торгівлю з головним людожером сучасного світу", - зазначає політолог Петро Олещук.

В історії із потенційним послабленням санкційного тиску на Росію є ще один цікавий момент: першопричини зростання цін на нафту.

Нагадаємо, у 2022 році різке здорожчання нафти стало наслідком запровадження санкцій проти російського "чорного золота" через напад РФ на Україну. Аби стабілізувати ціни, тодішній президент США Джо Байден пішов на використання стратегічного резерву (180 млн барелів). І його суперник на президентських перегонах, теперішній президент США Дональд Трамп не упускав можливості критикувати демократів за це. Але ж тепер зростання цін на нафту є прямим результатом рішення Трампа розпочати війну з Іраном...
Реклама

Та навряд варто цьому дивуватись, якщо згадати, що останні чотири роки відбувається на нашій ділянці світу. З одного боку, Росія всіма способами намагається знищити Україну і українців, з іншого – через своїх посіпак в Європі нагадує, що донедавна через "територію 404" спокійно прокачувала свою нафту в ЄС.
Подвійні стандарти Третьої світової
Європа продовжує поповнювати бюджет Росії закупками енергоносіїв  / колаж УНІАН, фото Reuters, ua.depositphotos.com

З одного боку, той самий ЄС фінансує Україну, в тому числі, збільшуючи власні оборонні бюджети на закупку зброї, яку Київ застосовує для захисту від Москви. З іншого – європейці продовжують поповнювати бюджет Росії на війну закупками енергоносіїв, напівфабрикатів з металу чи добрив.

З одного боку, Європа постійно веде дискусії про необхідність посилення антиросійських санкцій, а з іншого – в російських смертельних БПЛА якимось "дивом" з’являються західні технології…
Чи всі ці фактори можна вважати такими, що підтверджують – Третя світова війна вже триває? Вочевидь. Просто це вже не війна тільки для завоювання територій.

Інф.: УНІАН

Коментарі