Верховна Рада восьмого скликання розпочала свою роботу 27 листопада 2014 року.
Сенсацій на  першому засіданні не трапилося, хоча дехто на це розраховував. Про це свідчила велика кількість журналістів. Офіційна частина пройшла без ексцесів. Святкове відкриття, хвилина мовчання за загиблими, створення фракцій, формування коаліції, обрання спікера.
Це говорить про організованість та координацію в роботі, проведеній напередодні на рівні робочої-консультативної групи та на рівні перших ключових політичних постатей – Порошенка та Яценюка. Завданням останніх було - узгодити посади спікера парламенту та голови уряду.
На виході маємо: Арсенія Яценюка знову було номіновано на прем’єра, Володимира Гройсмана – на посаду спікера.

За кадром залишилася постать Олександра Турчинова. Людини, яка в результаті української революції, завдяки історичній інтризі стала в центрі цивілізаційного вибуху на Сході Європи. За дев’ять місяців  він встиг побувати в ролі виконуючого обов'язки президента,  покерувати кабміном та Радою. Не будемо давати оцінку ефективності його перебування в різних іпостасях, час усе розставить на місця. Скажемо одне: вів він себе достойно, і країна вистояла у трагічні часи. Сьогодні Турчинов відходить «на другий план». Частина його оточення стурбована цим фактом. Але не сам О.Турчинов. Він не завжди в політиці "на перших ролях", досить довго був тіню «Леді Ю», тому, схоже, до цього ставиться «по-філософськи». Для нього залишаються варіанти. Можливо, це уряд де посада віце прем’єра не така й погана, або головування у РНБО. Маємо справу з командною грою, а не з уточненням статусу «хто головніший серед головних!»

Стосовно Гройсмана, у багатьох його спікерство викликало запитання. Підстави: Гройсмана раніше розглядали в якості потенційного прем’єра. Він неодноразово стверджував, що не прагне очолювати уряд, а посада віце-прем’єра та кураторство місцевого самоуправління його цілком влаштовує. Супербажання перебазування з уряду до парламенту наш фігурант не проявляв. Схоже, таке бажання висловив Президент, і як людина Президента Володимир Борисович не мав іншого вибору. Стати головою парламенту не просто. Але для молодого та амбітного Гройсмана це не проблема.
Зрозуміла і логіка Президента. Для нього критично важливо, щоб парламент очолила його людина. Питання не в тому, що Гройсман з Вінниці, питання в тому, що він з його команди. Але це вельми примарна гарантія домінування над Радою. Примарна тому, що Рада сьогодні не та - не так просто буде тримати її в уздечці. Та і мізансцена і діючі виконавці не ті, маємо на увазі Україну та її народ.

Після обрання спікером Гройсмана, Яценюка – прем’єром і після виступу Президента камери зафіксували історичну сцену – Президент, прем’єр і спікер з’єднали руки в переможному привітанні. Але це ще не фініш.

Кабміну ще не маємо. Яким буде цей Кабмін? Хто там залишиться з «фронтовиків»»? Аваков, Петренко, Квіт...? Хто ті загадкові "іноземці", котрі прийдуть допомагати вищій виконавчій владі творити реформи? А чи зуміють головні політичні гравці при кадровому наповненні виконавчих владних структур дотриматись балансу і при цьому забезпечити інтереси союзників по коаліції?

Читайте також: Персонал у новий Кабмін підбиратиме контора країни-агресора - ТУТ

«Самопоміч», радикали Ляшка та «Батьківщина» поки виконують роль фону. А чи надовго їх вистачить?
Вичікують і інші. Представники «космополітичних олігархів» - це депутатські групи «Воля народу» "бензинмагната" І.Еремеева та «Економічний розвиток»» «майстра бізнес-відкату» В.Хомутинника. Риторика у них різна, в основному позиціонують себе прагматиками,  але в залежності від ситуації пристосовуються.

Протеже «патріотичного олігарха» Б.Коломойського – Б.Філатов та інш. Вони підкреслюють свою «українську патріотичну буржуйність». Потрібно надати їм належне, в цьому вони послідовні. Схоже на те, що Президент побоюється авторитету Коломойського як «рятувальника України», котрий в критичний момент не дав розповсюдитись сепаратизмові на півдні України. Тому спостерігається деяка владна упередженість до «людей Коломойського».

Ну, а опозиційний блок, люди Ахметова, Фірташа? Вони в тіні. Чекають, що погіршення рівня життя в країні буде сприяти підвищенню їх популярності. При цьому, вони живуть надією, що їх конкуренти,  основні  політичні гравці, пересваряться, і вони зможуть взяти політичний реванш.

Як до них ставляться колеги по парламенту?  В кулуарах комбат – депутат Ю.Береза висловився досить лаконічно: «Якщо вони будуть себе вести в якості конструктивної опозиції - терпимо. Якщо будуть виступати в ролі 5 колони Кремля  будемо вчиняти, як з ворогами».

Усе це відбувається на фоні глибокої економічної кризи, військових дій на Сході, постійно існуючої загрози глибшого вторгнення з боку Росії. Не дивлячись на це, в Україні були проведені досить нормальні демократичні вибори парламенту і новий парламент почав працювати. Це при тому, що каркали про очікування довгої спікеріади, та прем'єріади. Собаки гавкають, а «караван Україна» рухається!

Владислав Беспалий, «Воля народу»

Коментарі