Портал ВОЛЯ НАРОДУ публікує інтерв’ю політиків та
авторитетних представників громадськості на найактуальніші
теми, які є визначальними для стратегії України.
Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання ВН
Володимира БОГАЙЧУКА, редактора сайту «Слово і діло»
(www.slovoidilo.com), члена Комісії Людських та Громадянських

1. Яким має бути механізм контролю народу за владою?

- В ідеальному варіанті має існувати три типи механізму контролю: попередній. поточний і заключний контроль. Кожен тип контролю має мати своє завдання та методи (програми) усунення відхилення. Для ефективної роботи механізму контролю необхідно дотримання наступних принципів: адекватність сприйняття (зрозумілість), своєчасність, наочність і тотальність.
В Україні одним з вузьких місць в реалізації механізму контролю народу над владою є практична відсутність контролера: народу. Бо в розрізі поставленого питання декілька сотень українців, що вийшли з плакатами на захист права своїх дітей навчатися українською мовою та чотири українця, що в судах намагаються захистити право на українську мову в Україні – це ще не народ.
Тай інші реалії свідчать, що контролер в Україні ще відсутній.

Портал ВОЛЯ НАРОДУ публікує інтерв’ю політиків та авторитетних представників громадськості на найактуальніші теми, які є визначальними для стратегії України.
Пропонуємо Вашій увазі відповіді на запитання ВН
Сергія ГРАБОВСЬКОГО — відомого публіциста, журналіста, політолога, історика, члена Асоціації українських письменників, кандидата філософських наук, автора багатьох книг. 

1. Яким має бути механізм контролю народу за владою?

-  За умов нинішнього владного режиму жодні механізми не спрацюють – бо вони і чинний владний режим апріорі несумісні. Скажіть, який міг би бути контроль народу за владою Сталіна? Чи Трухільо? Чи Кім Чен Іра? Он у Єгипті що вийшло на фініші президентства Мубарака, а це ж зовсім іншого типу постать, це не диктатор, це освічений авторитарний правитель, бойовий маршал, який на момент вступу на посаду не був помічений у жодному корупційному діянні. Але природа певного типу режимів така, що вона – як у випадку з більшовиками – викидає на політичне узбіччя і призводить до смерті Бухаріна та Скрипника – діячів нетоталітарного штибу – і підносить Сталіна та Постишева, а як у єгипетському випадку – перетворює через 30 років правління енергійного реформатора та борця із корупцією на корупціонера та уособлення застою. Тому треба рішуче змінювати і конструкцію владного механізму, самого політичного режиму, і персонажів, які зараз на чолі країни. А разом із тим слід будувати механізми контролю.