Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, по Іоакимівському літопису. У 989 році він прибув з Корсуні разом з іншими священнослужителями до святого рівноапостольного князя Володимира (пам'ять 28 липня), який незадовго до цього (у 988 р.) прийняв Хрещення. На долю першого митрополита Української Церкви випало нелегке, але благодатне служіння. Він ревно опікувався новопросвітленими жителями Київської Русі, проповідуючи Святе Євангеліє, хрестячи і повчаючи новонавернених людей, засновуючи перші храми і духовні навчальні заклади. У Ростові він заснував дерев'яну церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці і поставив там єпископом Феодора Грека. Святитель Михаїл був мудрим і тихим, хоча й суворим ієрархом. Українська Церква зберегла пам'ять про заслуги першосвятителя.
Упокоївся святитель Михаїл у 992 році. Похований у Десятинній церкві Пресвятої Богородиці в Києві. Близько 1103 р. його мощі були перенесені в Антонієву печеру, а 1 жовтня 1730 - у Велику Печерську церкву (Успенський храм). У зв'язку з цим пам'ять святителя Михаїла згадується 13 жовтня (за новим стилем), а також 28 червня (за нов. ст.) - в день смерті.

Володимир ПИЛИПЧУК, академік Академії економічних наук України, професор, для "Волі народу" , для "

Я собі думаю, як би мала  вчинити адекватна  людина, якби перед нею стояла альтернатива:
Або засудити Юлю і:
- програти в міжнародному арбітражному суді оскарження газової угоди з Росією;
- відтермінувати підписання і ратифікацію євроінтеграційних угод з ЄС ;
- отримати негативну реакцію Європи і публічну зневагу з боку європейських політиків;
- не отримати зону вільної торгівлі з ЄС;
- замість безвізового режиму з Європою для всіх громадян України отримати візовий режим навіть для власників дипломатичних паспортів;
- розв’язати руки Росії в інформаційному наступі на Україну і позбавитися підтримки ЄС?
Або  відпустити Юлю і опозиціонерів, але весь перелічений європейський програш обернути на виграш держави і своєї команди?
Розумна людина вибрала б другий варіант – однозначно!

Віталій КРЮКОВ, кандидат юридичних наук

В Україні понад півтора року триває повзучий, перманентний конституційний переворот.
Керівництво країни намагається законодавчо освятити узурпацію влади.
Нелегітимна влада в Україні повністю нівелює волю народу - носія суверенітету і єдиного джерела влади.
Необхідно забезпечити найповніше волевиявлення Українського народу і - без будь-яких винятків!
 

Юлія Тимошенко засуджено 7 років з позбавленням права обіймати посади у владі на 3 роки. Такий вирок озвучив суддя Родіон Кірєєв. Крім того він заявив, що позов НАК "Нафтогаз" щодо відшкодування збитків "підлягає задоволенню в повному обсязі". Суддя відзначив, що враховуючи суспільно небезпечні дії Тимошенко він не бачить підстав для пом’якшення вироку. Суддя назвав доведеним фактом завдання Тимошенко 1,5 мільярдів збитків "Нафтогазу".
За словами Кірєєва, докази свідчать про те, що підписання контрактів між ВАТ "Газпром" і НАК "Нафтогаз" всупереч угодам попереднім Кабміну "відбулось виключно завдяки протиправним та одноосібним діям Юлії Тимошенко".

Партія «Батьківщина» закликає всіх небайдужих громадян прийти у вівторок, 11 жовтня, до Печерського районного суду Києва, в якому планується оголосити вирок у справі проти екс-прем’єра Юлії Тимошенко.

                        ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ 
         директора ННД інституту українознавства
                Петра Кононенка до Табачника
     (опубліковане в газеті "Дзеркало тижня" від 07.10.2011)
Уже півтора року Національний науково-дослідний інститут українознавства (ННДІУ) перебуває в стані жорсткого пресингу та облоги. У серпні 2011 р. над ним нависла реальна загроза ліквідації. Становище врятував президент України В.Янукович. Здавалося, можна нарешті розгорнути заплановану багатоаспектну роботу.
Однак… Навіть після витвережуючого втручання адмініст­рації президента в особі її глави С.Льовочкіна та радника президента Г.Герман рейдерські напади на ННДІУ групи зацікавлених осіб, що діяла за підтримки міністра освіти Д. Табачника, не припинилися. І це говорить багато про що.

15 років тому, восени 1996 року, в Україні ввели в обіг національну валюту - гривню.
Власне, перехід країни на гривню розпочався з 25 серпня 1996 року, коли був оприлюднений Указ Президента "Про грошову реформу в Украіні". З першого ж дня дії Указу у гривні перерахували всі ціни, тарифи, оклади, стипендії, пенсії, кошти на рахунках підприємств, а також банківські вклади.Протягом 15-ти днів - з 2 до 16 вересня 1996 року - в готівковому обігу одночасно використовувалися як гривні, так і купони. А після 16 вересня прийом карбованців було припинено. Курс гривні (UAH) до долара (USD) в перші дні становив 1,6.
Тривалий період, починаючи з вересня 1996 року, у гривні не було свого стилізованого графічного знаку.

70 років тому, 5 жовтня 1941 р. в Києві з ініціативи ОУН під проводом Андрія Мельника національні політичні партії скликали Установчі Збори, які обрали громадсько-політичний центр (передпарламент) - Українську Національну Раду (УНРаду) і її президію, очолену житомирянином Миколою Величківським (на фото). На місцях утворено обласні відділи УНРади.
Але 17 листопада гітлерівський Райхскомісаріат в Україні  заборонив діяльність УНРади, заарештував керівників її місцевих філій, і до 1943 вона існувала підпільно. Також існувала Українська Національна Рада у Львові (голова — Андрій Лівицький).      Детальніше    Детальніше

Ростислав НОВОЖЕНЕЦЬ, президент Благодійного фонду ”Україна-Русь”  

Ще більше року залишається до чергових парламентських виборів, а просто-таки шквал пустопорожніх балачок у ЗМІ щодо нового закону про вибори народних депутатів вже набив оскомину. А, може, це така новітня технологія влади аби відвернути від цієї проблеми увагу широкої громадськості? Адже нав’язана суспільству дискусія по-суті нічого не змінить. Провладні партії протягують закон, який би гарантував їм перемогу на наступних виборах. Опозиційні сили (ними у ВРУ подано аж 13 законопроектів!) дбають про норми у законі, що дадуть їм змогу бодай частково повернутися у депутатські крісла 2012 року. А що це дасть для народу, який уже  відчув усі “принади” правління перших і других?

За словами заступника міністра аграрної промисловості Миколи Безуглого, щотижня одне село зникає з карти України, повідомляє «Радіо Свобода». Причиною цього є міграція та демографічна криза. У кожному п'ятому українському селі немає дітей. За останні 20 років сільське населення України зменшилося на 2,5 мільйона.
 В Україні більше половини сільських жителів залишаються безробітними. Молодь і сім'ї з маленькими дітьми перебираються в найближчі міста.