Українську громадськість має насторожувати кожен факт звернення російських кінематографістів до історичної тематики
Московський кінорежисер і водночас глава Спілки кінематографістів Росії Нікіта Міхалков, який полюбляє позиціонувати себе не тільки митцем, а ще й глашатаєм політики свого друга Владіміра Путіна, зараз почав зйомки свого нового фільму в Одесі. У цих двох іпостасях і сприймають його прискіпливі й гості на язик одесити. Забігаючи наперед, скажу, що негативних оцінок на адресу маестро звучить значно більше, ніж позитивних.
Нині Нікіта Міхалков знімає стрічку "Сонячний удар" за твором Івана Буніна "Окаянні дні". Книжка, що являє собою щирі щоденникові записи письменника про свої враження від революційних подій у Москві та Одесі у 1918-1919 роках, замовчувалася у нас аж до початку перебудови. Бунін сприймав революцію як національну катастрофу, а Леніна, Троцького, Дзержинського називав підлими, кровожерливими і бридкими тварюками. Особливу відразу викликали у нього більшовики: «Як тільки місто стає «червоним», враз змінюється натовп. Майже всі обличчя відразливі, лякаючі злою тупістю, якимось понуро-холуйським викликом усьому і всім».

Яким постане революційний переворот у стрічці Міхалкова, наразі невідомо. За певною аналогією можна стверджувати, що його симпатії, як і в попередніх роботах, будуть на боці білої армії. Поки що він спорудив декорації на Потьомкінських сходах (ще Ілля Ільф висміював цю традицію кіношниників будь-що знімати саме тут) і зібрав на зйомки перших кадрів картини близько трьохсот учасників масовки. Дехто з чоловіків, яким режисер заборонив голитися, виглядають справжніми бандитами у червоноармійських форменках.

Саме це найбільше обурило одеських комуністів, на очах яких знімалися сцени, як п’яні нелюди-більшовики катують нещасних білогвардійців. Саме спадкоємці тих більшовиків і влаштували на Потьомкінських сходах пікет під гаслами: «Білогвардійця Міхалкова геть з Одеси». Фактично шанувальники ленінсько-сталінської комуністичної імперії виступили проти екранізації історично достовірних щоденників Івана Буніна. А ще протестанти звинуватили автора фільму, що він топчеться по кістках свого батька - кінорежисера Сергія Міхалкова, якого совіцька влада відзначила ленінською та трьома сталінськими преміями. Тож, мовляв, 67-річному нащадку не гоже навіть тінь кидати на колишні совєти.

Та на мою думку, небезпека екранізації класики на історичну тему саме Нікітою Міхалковим полягає в іншому. Як керівник російських кінематографістів упродовж 27 років і заангажований політик він навіть близький по духу нашим комуністам, бо постійно публічно заявляє, що майбутнє України лише у єдності з Росією, що Москва невдовзі відновить імперію. Щоправда, це буде «Велика Росія» путінського зразка - чи то у вигляді євразійської наддержави чи в подобі «русского міра».

Українську громадськість має насторожувати кожен факт звернення російських кінематографістів до історичної тематики, нашої спільної україно-російської минувшини. Прикладів паплюження нашої історії, приниження українців у їхніх фільмах маємо без ліку. Нагадаю лише деякі з них для прикладу. Справжніми потворами, ущербними збоченцями, недолугими хохлами виглядають українські персонажі у стрічках наших північних сусідів «9 рота» та «Параграф 74», у гидкій антиукраїнській агітці «Ми з майбутнього-2» лише українці - поліцаї, вбивці та зрадники, а вояки УПА зображуються там покидьками та нацистами. У блокбастері «Адмірал» саме український батальйон підло залишає напризволяще доблесного адмірала. Це ж можна сказати і про «Матч смерті». А фільм «Тарас Бульба», де настирливо нав`язується думка, що наші козаки воювали за «російську землю» і за «російську віру», інакше як ударом по Україні й не назвеш.

Усе це вийшло на екрани з благословення спілки кінематографістів Росії та її очільника. Він і сам у стрічці «12», яку критики назвали пропутінською, зобразив  українського пенсіонера якимось пришелепуватим диваком, який постійно носить у портфелі кришку унітазу. У такий спосіб знущаються тепер над українцями не колишні комісари й політруки, а служителі десятої музи. А держава, яка претендує на імперський статус, маркує за допомогою кіно свій імперський простір.
Надії, що фільмом «Сонячний удар» Нікіта Міхалков реабілітує себе після грандіозного провалу його попередньої роботи «Стомлені сонцем-2», ні в кого немає. Цей широко розрекламований «великий фільм про велику війну» виявився  нікчемним і претензійним брязкальцем, сповненим усілякого буду, вульгарності й нісенітниць. Останнім часом майже все російське кіно опинилося в полоні «міхалковщини», однією із ознак якої є зверхнє ставлення росіян до представників інших народів, зокрема, і до українців, яких у фільмах зображують салоїдами, пияками й розпусниками.

А кличе Н.Міхалков нас у омріяну імперію тому, що росіяни швидко деградують як нація, того й дивись що Росія невдовзі перетвориться чи то на ісламську країну чи то на провінцію Китаю. Але вже навіть наш президент Віктор Янукович, якого, за словами Нікіти Міхалкова, нам сам бог послав, неспроможний усупереч народній волі змінити європейський вектор розвитку країни на російський. Йому цього і Бог не попустить і народ не дасть.
                                                                             
Сергій Горицвіт, журналіст, для "Волі народу"

На світлинах: Нікіта Міхалков серед учасників масовки в Одесі, на зйомках перших кадрів стрічки, пікет одеських комуністів на Потьомкінських ходах проти зйомок фільму.
Фото автора та мережі В контакті.

Коментарі

Download SocComments v1.3
 

Add comment

Security code
Refresh