Микола СЛАВИНСЬКИЙ, для Волі народу, фото УНІАН

    Сьогодні – перше травня. З маленької літери. Червоний день календаря пахне потом і перегноєм.  Українці ударно працюють: орють городи, всіма засобами й силами забезпечують майбутній урожай картоплі, борються з ненаситними шкідниками. Інакше діють захисники трударів: проводять у Києві маніфестації.  Мовби за радянських часів, колонами пройшли Автономна спілка трудящих, незалежна профспілка «Захист праці», ба навіть студентська профспілка «Пряма дія». Пишнотілі функціонери в модних костюмах, пітніючи від спеки, закликали один одного не розслаблятися

й протестували  проти нового дискримінаційного Трудового кодексу, який наступного пленарного тижня мають розглядати у Верховній Раді України, а також проти Житлового кодексу та інших «новаторських» законопроектів чинного режиму – нашого найбільшого шкідника. 
      Не вийшли на городи,  але й не виїхали на шашлики члени симоненківської структури. Комуністи, за давньою конспіративною звичкою, тримали в секреті як маршрути свого маршу, так і омріяну кількість учасників власної першотравневої акції. Нарешті сталося! Споживачі-короїди ленінської спадщини вийшли на Хрещатик, залементували: «Хай живе день солідарності всіх трудящих». А ті на заклик не відгукнулися навіть коротким млявим: «Хай». Бо не було пролетаріату серед ріденьких комуністичних  рядів. Ні українського, ні загалом пролетаріату. І селянства не було. А ще не було інтелігенції, яку Ленін у листі до Максима Горького назвав лайном, а точніше, за оригіналом,  так: «На деле это не мозг, а говно». Вона, сучасна інтелігенція, з народом. А народ – не з комуністами. Немає в них народу, як і майбутнього.  Пани-комуністи самі себе, багатих-пребагатих, вели і самі себе, викотившись колобками з мерседесів, закликали боротися за дешеву ковбасу для свого уявного електорату, якому вже давно не подають   руки (бо біленька,  пещена).
    Не марширували Хрещатиком і всією Україною голі, босі та голодні. А їх мільйони. Та й  вони сьогодні не з комуністами, які колись обіцяли злидарям свободу, землю та  фабрики, а насправді принесли неволю, рабську працю й рівність бідних у царстві ситої номенклатури. Нині «червоні» хіба що спроможні нести транспаранти, вимахувати прапорами та класти квіти до пам’ятників Леніну. До речі,  нещодавно вперше за роки незалежності в Україні встановили монумент Іллічеві – на центральній площі  Красноармійська ( Донеччина). А ось у вестибюлі станції «Театральна» столичного метрополітену  Леніна сяк-так помили. Поки комуністи займалися дешевою театральщиною, саме в  день трудящих зросла вартість електроенергії. Світло у лампочці Ілліча  стало дорожчим практично вдвічі.
     Ось так, українці. Добра вам, успіхів і перемоги. Однієї – великої спільної перемоги над нинішнім режимом. Цікаво, як його назвав би  « вічно живий» Ленін? До речі,  словесний арсенал проводиря   в безодню був воістину невичерпний: лайно, повісити, заслати до концентраційного табору, витурити з країни…
     Сьогодні – перше травня. Квітують вишні. З весною вас, українці!     

Читайте також по темі:
Вчені визнали Першотравень святом Сатани
Читате 

Коментарі