В усьому світі падає рівень народжуваності - навіть швидше, ніж прогнозували.
Рекордно низькі показники спостерігають у Китаї, а по всій Латинській Америці офіційні цифри значно відстають від прогнозів. Навіть на Близькому Сході та в Північній Африці народжуваність падає більше, ніж очікували.
Це результат і того, що майже в кожній країні світу збільшується кількість людей, які не мають дітей взагалі.
Народжуваність в Україні
У 2023 році в Україні народилося понад 187 тисяч дітей - це найменший показник за час незалежності.
У 2022 році у країні народилися майже 207 тисяч дітей. Для порівняння, у 2012 році, до анексії Росією Криму та війни на Донбасі, було 520 тисяч народжень, у 2019 році - перед пандемією коронавірусу - 309 тисяч, у 2021 році - 278 тисяч.
Старша наукова співробітниця Інституту демографії та проблем якості життя НАН України Світлана Аксьонова вважає, що 187 тисяч новонароджених - це доволі гарний показник в умовах другого року повномасштабної війни - однак цього недостатньо для зростання населення.
Найпоширенішою практикою серед сімей зараз є відкладання народження, каже вона. Родинам дедалі важче ухвалити рішення про народження дитини через війну, соціальні та економічні негаразди.
Ще один фактор зменшення народжуваності – розділення родин внаслідок війни, коли жінка перебуває за кордоном, а чоловік в Україні, або коли жінка перебуває в Україні, а її чоловік воює.
"Чим довше триватиме війна, тим більше буде втрат, які не можна відновити. Ті втрати народжуваності, які відбулися, навряд чи будуть компенсовані у майбутньому", - вважає Аксьонова.
Водночас цифра у 187 тисяч немовлят за рік дає хоч і слабку, але надію на відновлення.

Вибір не народжувати - або відсутність вибору
В інших країн на рішення людей не народжувати дітей можуть впливати багато різних причин, пише кореспондентка ВВС Стефані Гегарті.
Мешканка Колумбії Ізабель створила правозахисну групу Nunca Madres ("Матері ніколи") після того, як у віці близько 30 років мала болючий розрив стосунків та вирішила, що вона не хоче дітей.
Вона щодня стикається з критикою через такий вибір - і не лише в Колумбії.
"Найчастіше я чую: "Ти пошкодуєш про це, ти егоїстка. Хто піклуватиметься про тебе, коли ти постарієш?"", – каже вона.
Для Ізабель бездітність - це вибір.
Для інших це наслідок біологічного безпліддя. Для багатьох людей це може бути збіг факторів, які призводять до того, що людина не має дитини, яку колись хотіла, – соціологи називають це "соціальним безпліддям".
Нещодавні дослідження показали, що частіше за все не можуть мати дітей, навіть якщо вони цього хочуть, чоловіки - особливо малозабезпечені.
Дослідження 2021 року, проведене в Норвегії, продемонструвало, що рівень бездітності чоловіків становив 72% серед п’яти відсотків із найнижчими доходами, але лише 11% серед людей із найвищими доходами – розрив, який збільшився майже на 20% за останні 30 років.
Коли Робіну Гедлі було трохи за тридцять, він відчайдушно прагнув стати батьком. Він не навчався в університеті, але працював технічним фотографом в університетській лабораторії на півночі Англії.
Раніше він був одружений і намагався завести дитину зі своєю дружиною, але згодом вони посварилися та розлучилися.
Він був обтяжений іпотечним кредитом, який намагався виплатити, і не міг дозволити собі багато витрачати та ходити на побачення. Коли його друзі та колеги стали батьками, він відчував втрату.
"Дитячі листівки з днем ​​народження або набори для новонароджених - все це нагадує тобі про те, ким ти не є, але від тебе очікують, що ти маєш ним бути. Це досить боляче", – каже він.
Власний досвід надихнув його написати книгу про чоловічу бездітність. Коли він її писав, він усвідомлював, що на нього вплинули "усі речі, які впливають на народжуваність - економіка, біологія, час подій, вибір стосунків".
І він помітив, що в більшості наукових досліджень про старіння та репродукцію, які він читав, чоловіки без дітей відсутні - вони також майже повністю відсутні в національній статистиці більшості країн.
Зростання соціального безпліддя
Існує низка причин соціального безпліддя - відсутність ресурсів для народження дитини або нездатність зустріти потрібну людину в потрібний час.
Але в основі цього феномену лежить щось інше, стверджує Анна Роткірх, соціологиня і демографиня з Фінського науково-дослідного інституту народонаселення, яка вивчала плани народжуваності в Європі та Фінляндії більше 20 років. Вона помітила глибокі зміни в тому, як ми сприймаємо дітей.

За межами Азії Фінляндія має один із найвищих показників бездітності у світі.
Але в 1990-х і на початку 2000-х країна почала вести боротьбу зі зниженням народжуваності за допомогою провідної політики щодо ставлення до дітей. У Фінляндії забезпечують достатню відпустку по догляду за дитиною, пропонують доступний догляд за дітьми, а чоловіки та жінки більш рівномірно розподіляють виконання домашньої роботи.
Однак з 2010 року рівень народжуваності в країні знизився майже на третину.
Професорка Роткірх каже, що, як і шлюб, народження дитини колись вважали важливою подією для молодих людей, які починали доросле життя. Тепер його розглядають скоріше як завершальну подію – те, що люди роблять, коли досягнуть усіх інших цілей.
"Люди з різних класів, здається, вважають, що народження дитини збільшує невизначеність у їхньому житті", – пояснює професорка Роткірх.
У Фінляндії вона виявила, що найбагатші жінки мають найменший шанс залишитися без дітей не з власної волі. З іншого боку, малозабезпечені чоловіки найімовірніше залишаться без дітей, яких вони хотіли.
Це великий зсув у порівнянні з минулим: раніше люди з бідніших сімей, як правило, переходили до дорослого життя раніше – вони не продовжували освіту, влаштовувалися на роботу та створювали сім’ї в молодшому віці.
У 70% країн світу дівчата випереджають хлопців у навчанні

Криза маскулінності
Для чоловіків ситуацію ускладнює фінансова невизначеність, і це ще більше знижує імовірність для них мати дітей. Соціологи назвали це "ефектом відбору", коли жінки, як правило, шукають собі партнера зі свого або вищого соціального класу.
Робін Гедлі каже, що у його проблемах зі стосунками, коли йому було за 30, також міг зіграти роль ефект відбору.
Коли йому було майже 40, він зустрів свою теперішню дружину, яка підтримала його у вступі до університету, де він здобув ступінь доктора філософії.
"Якби не вона, я не став би тим, ким я є зараз", - каже він.
Коли вони почали думати про дітей, їм обом було вже за сорок, і було вже пізно.
У 70% країн світу жінки випереджають чоловіків в освіті, що призводить до того, що соціологиня Єльського університету Марсія Інгорн назвала "шлюбним розривом". У Європі це призвело до того, що чоловіки без університетського диплома з вищою імовірністю залишилися бездітними.

Невидимі чоловіки
Більшість країн не мають достатньо даних про чоловічу фертильність, оскільки під час реєстрації народження дитини враховують лише історію фертильності матері. Це означає, що бездітні чоловіки не існують як "визнана категорія".
Однак деякі скандинавські країни враховують обох. Норвезьке дослідження виявило величезну різницю в дітонародженні між багатими та бідними чоловіками.
Роль чоловіків у зниженні народжуваності часто не помічають, каже Вінсент Страуб, який вивчає чоловіче здоров’я та фертильність в Оксфордському університеті.
Його цікавить роль "чоловічого занепокоєння" у зниженні фертильності – збентеження, яке відчувають молоді чоловіки, коли жінки набувають більше повноважень у суспільстві та змінюються очікування щодо мужності та маскулінності.
Це також називають "кризою маскулінності", втіленням якої є популярність правих "антифеміністів", таких як Ендрю Тейт.
Дедалі більше чоловіків потерпають від кризи маскулінності - і це впливає на народжуваність
"Чоловіки з нижчими освітніми показниками живуть набагато гірше, ніж у попередні десятиліття", - розповідає Страуб BBC.
У багатьох країнах із високим і середнім рівнем доходу технологічний прогрес зробив фізичну роботу менш цінною та небезпечною, що збільшило прірву між тими, хто має вищу освіту, і тими, хто її не має.
Це також збільшило "шлюбний розрив" і має значний вплив на здоров’я чоловіків.
"В усьому світі зростає зловживання психоактивними речовинами, і найбільше - серед чоловіків репродуктивного віку, чи то в Африці, чи в Південній і Центральній Америці", - каже Страуб.
Усе це впливає на соціальну та біологічну народжуваність.
"Я відчуваю, що між народжуваністю та такими соціальними та культурними змінами є зв'язок, на який не звертають уваги", - пояснює він.
І це може серйозно вплинути на фізичне та психічне здоров’я чоловіків.
"Самотні чоловіки, як правило, мають гірше здоров’я, ніж чоловіки, які мають партнерок", - каже Страуб.
Страуб і Гедлі виявили, що розмова про фертильність майже повністю зосереджена на жінках. І будь-яка політика, спрямована на її вирішення, не враховує половини картини.
Страуб вважає, що також потрібно зосередитися на фертильності як на проблемі чоловічого здоров’я та перевагах догляду за дітьми для татусів.
"Лише один із 100 чоловіків у ЄС припиняє свою кар’єру, щоб доглядати за дитиною, серед жінок - кожна третя", - каже він. І це попри велику кількість доказів того, що виховання дитини корисно для чоловічого здоров’я.
Через свою організацію Nunca Madres Ізабель зустрілася з кількома представниками великого міжнародного банку в Мексиці, й вони розповіли, що попри пропозицію шести тижнів батьківської відпустки всім новоспеченим татусям, жоден чоловік її не взяв.
"Вони думають, що це жіноча робота, саме так вважають чоловіки в Латинській Америці", - каже вона.
"Нам також потрібно більше даних", - каже Робін Гедлі. Поки ми не документуватимемо чоловічу фертильність, ми не зможемо повністю зрозуміти її та той вплив, який вона має на їхнє фізичне та психічне здоров’я.
Невидимість чоловіків у дискусіях про народжуваність має й інші наслідки. Хоча зараз зростає усвідомлення того, що молоді жінки мають думати про те, як знижується їхня фертильність із віком, серед молодих чоловіків це зазвичай не обговорюють.
У чоловіків також є біологічний годинник, каже Гедлі, вказуючи на дослідження, які показують, що якість сперми знижується після 35 років.
Зробити цю невидиму групу видимою - один зі способів боротьби з соціальним безпліддям. Іншим варіантом може бути розширення визначення батьківства.
Усі дослідники, які коментували бездітність, наголошували на тому, що люди без дітей все одно відіграють важливу роль у їхньому вихованні.
Екологи-біхевіористи називають це аллопарентальною турботою про дитину (alloparenting), пояснює Анна Роткірх. Протягом більшої частини людської еволюції у дитини було більше десятка опікунів.
Один із бездітних чоловіків, з якими спілкувався доктор Гедлі під час свого дослідження, розповів про сім’ю, з якою він регулярно зустрічався у своєму місцевому футбольному клубі. Для шкільного проєкту двом хлопцям потрібні були бабуся й дідусь, яких у них не було.
Він став їхнім сурогатним дідом, і протягом багатьох років, коли вони бачили його на футболі, вони казали: "Привіт, дідусь". Він сказав, що це його дуже радувало.
"Я думаю, що більшість бездітних людей насправді залучені до такого роду догляду, просто це непомітно", - каже професорка Роткірх.
"Цього немає в свідоцтві про народження, але це дійсно важливо", - додає вона.

Інф.: BBC

Коментарі