Але за умови, якщо, хоча б пасивно, рух підтримує більша частина країни
Про це заявив професор Університету Джонса Гопкінса Мачей Бартковські, який дослідив 50 ненасильницьких рухів світу, - передає "Голос Америки":
"Аналіз показав, що успіх руху можливий за наявності трьох основних атрибутів. Це – підготовка та побудова стратегічних планів, єдність в самому русі та дисципліна щодо утримання від насильства.

Вдаючись до кожного наступного кроку, його учасники мусять запитувати себе, чи збільшить він кількість наших прихильників? А це, у свою чергу, приведе до переходу на їх бік представників режиму, сил безпеки. І не обов’язково у публічний спосіб.

Може бути і приховано, коли поліцейські чи солдати не виконують свої обов’язки професійно. Наприклад, замість того, щоб зібрати свою амуніцію за дві години, вони роблять це два дні. Також вони, залишаючись на службі, можуть надавати корисну інформацію щодо переміщення ескадронів смерті та власних частин", - говорить Бартковські.   

Дуже важливо, каже він, щоб протести були мирними і утримувалися від насильства навіть за умови репресій:

"Прикметно, що державний апарат завжди витрачає багато ресурсів, аби зробити рух насильницьким – насаджує провокаторів і тому подібне. Бо режим хоче, аби боротьба почала відбуватися на його умовах. Режим має усі переваги в плані насильства. До того ж це дає режиму можливість показати себе в кращому світлі, як захисника безпеки".

А от застосування урядом насилля проти учасників протестів часто лише збільшує кількість симпатиків руху - як в середині країни так і за кордоном.
«Уряд вдається до насильства, щоб подавити рух. Часто це працює проти режиму. Але не завжди. Наприклад, розстріл студентів на площі Тяньаньмен не призвів до народного повстання в Китаї».

Посилення репресій проти учасників руху не означає, говорить Бартковські, що їх боротьба зазнає поразки. Радше навпаки.

«Усі народні рухи піддаються репресіям. Але навіть влада сама розуміє, що вони не можуть використовувати репресії проти усіх неугодних. До того ж, коли репресії набувають великого розголосу – як це зараз відбувається в Україні, коли учасники протестів  показують побитих людей та говорять, що ось це обличчя режиму Януковича, ось такою стала Україна -  це працює проти режиму», - говорить він.  

Режим Януковича, як і всі подібні системи, не визнає того факту, що проти нього повстали українці. Влада намагається шукати іноземних агентів.

«В основі народного спротиву завжди боротьба за легітимність. Уряд намагається зберегти свою легітимність шляхом делегітимізації протестуючих. Для цього він називає активістів не лише терористами, а і іноземними агентами. Це відбувалося в Росії, Сирії, зараз відбувається в Україні. Це навіть робили уряди на Філіппінах і в Єгипті, які відверто спиралися на закордонну підтримку», - пояснює Бартковські.  

І якщо на якомусь етапі рух зазнав поразки, це не означає, що він приречений. Більшість успішних рухів, зокрема Солідарність в Польщі, проходили через багато помилок, з яких робилися висновки.

А тривалість боротьби може зіграти і позитивну роль. Бо в увесь час, коли триває боротьба, розвиваються паралельні структури громадянського суспільства, які забезпечать у разі перемоги не лише зміну влади, а і докорінну зміну суспільства.

Інф.: ukrainian.voanews.com

Повний текст+ВІДЕО ТУТ

Коментарі

Download SocComments v1.3
 

Add comment

Security code
Refresh