"Я сам випросив собі таку долю", - роздуми письменника Валентина Кожевнікова до свого 86-річчя
Великому патріотові України, письменникові Валентину Кожевнікову - 86!
У північних морях лише влітку рідко бувають шторми, а восени та взимку не часто випадає погода, коли можна працювати. Тоді найкраще пишуться вірші.
Адже думки гуляють зовсім вільні від турбот: їсти можна після кожної вахти, тобто через 4 години, навіть вночі, йти нікуди не треба, а спати можна впродовж доби, бо робити нема чого. Я привчив себе в будь-яку погоди на своїй вахті йти в штурманську рубку і дивитися на спритні, круті хвилі, які легко граються з нашим невеликим судном і погрожують перевернути його. У таку погоду вірші пишуться легко і швидко, інколи по 2-3 впродовж вахти. Цей вірш я написав перед самим 1959 роком (тоді ще - російською мовою):
Новый год
Какое счастье – снова, моpе,
С тобою встpетить Hовый год!
Пpобьют на вахте полночь вскоpе,
И пpаздник pадостный пpидет.
Пpовозгласи погpомче тосты
За Стаpый и за Hовый год.
Пусть уpаган пpидет к нам в гости,
Ты не жалей на пpаздник вод,
Чтоб все буpлило и шипело,
Будто шампанского бокал,
Чтоб танцевало все и пело,
Чтоб не стихал девятый вал.
Ты, моpе, с вечностью едино
И каждый год тебе, что миг,
А жизнь моя не так уж длинна,
Я не хочу, чтоб ветеp стих.
Штоpми! – я волю закаляю.
Гpоми! – боpьба меня зовет.
Поздpавь, – я Hовый год встpечаю –
Встpечаю жизни целый год!
Вибачте, друзі, що вірш написано жаргоном, але на нашому судні всі так розмовляли.
Сьогодні я в Києві, далеко від морів. І від Чорного, на одному з островів якого народився 86 років тому, і від Баренцевого, Норвежського, Північного, Греландського, на яких провів два роки, і від Каспійського, Аральського, Азовського в яких не лише часто купався, а й колись досліджував їх, ставши кандидатом географічних наук. Тож добре знаю, що таке хвиля 15-18 м заввишки, що таке дев’ятий вал, що таке 12 балів…
Але й сьогодні, зустрічаючи 87-й рік свого життя, я знову "не хочу, чтоб ветеp стих". Бо й тепер Україна в такому стані, що без доброго шторму не очиститься від того імперського й олігархічного барахла, яке принесли в наше Українське море брудні, ворожі течії. Тому я на своїй багаторічній вахті. Тож: «Грими!» І хай не лякають нас ані московські «гради» на фронтах, ані олігархічні чорні тиховоддя в Києві, ані хитрі водокрути Китаю, Угорщини, Білорусії… Ми, українці, можемо вистояти, можемо подолати, можемо подужати. Ми ПЕРЕМОЖЕМО! Бо мусимо… Будьмо!
Валентин Кожевніков, письменник, кандидат географічних наук
Інф. із сторінки автора у Facebook
Редакція порталу "Воля народу" щиро вітає Валентина Кожевнікова з персональним Новим роком!
У північних морях лише влітку рідко бувають шторми, а восени та взимку не часто випадає погода, коли можна працювати. Тоді найкраще пишуться вірші.
Адже думки гуляють зовсім вільні від турбот: їсти можна після кожної вахти, тобто через 4 години, навіть вночі, йти нікуди не треба, а спати можна впродовж доби, бо робити нема чого. Я привчив себе в будь-яку погоди на своїй вахті йти в штурманську рубку і дивитися на спритні, круті хвилі, які легко граються з нашим невеликим судном і погрожують перевернути його. У таку погоду вірші пишуться легко і швидко, інколи по 2-3 впродовж вахти. Цей вірш я написав перед самим 1959 роком (тоді ще - російською мовою):
Новый год
Какое счастье – снова, моpе,
С тобою встpетить Hовый год!
Пpобьют на вахте полночь вскоpе,
И пpаздник pадостный пpидет.
Пpовозгласи погpомче тосты
За Стаpый и за Hовый год.
Пусть уpаган пpидет к нам в гости,
Ты не жалей на пpаздник вод,
Чтоб все буpлило и шипело,
Будто шампанского бокал,
Чтоб танцевало все и пело,
Чтоб не стихал девятый вал.
Ты, моpе, с вечностью едино
И каждый год тебе, что миг,
А жизнь моя не так уж длинна,
Я не хочу, чтоб ветеp стих.
Штоpми! – я волю закаляю.
Гpоми! – боpьба меня зовет.
Поздpавь, – я Hовый год встpечаю –
Встpечаю жизни целый год!
Вибачте, друзі, що вірш написано жаргоном, але на нашому судні всі так розмовляли.
Сьогодні я в Києві, далеко від морів. І від Чорного, на одному з островів якого народився 86 років тому, і від Баренцевого, Норвежського, Північного, Греландського, на яких провів два роки, і від Каспійського, Аральського, Азовського в яких не лише часто купався, а й колись досліджував їх, ставши кандидатом географічних наук. Тож добре знаю, що таке хвиля 15-18 м заввишки, що таке дев’ятий вал, що таке 12 балів…
Але й сьогодні, зустрічаючи 87-й рік свого життя, я знову "не хочу, чтоб ветеp стих". Бо й тепер Україна в такому стані, що без доброго шторму не очиститься від того імперського й олігархічного барахла, яке принесли в наше Українське море брудні, ворожі течії. Тому я на своїй багаторічній вахті. Тож: «Грими!» І хай не лякають нас ані московські «гради» на фронтах, ані олігархічні чорні тиховоддя в Києві, ані хитрі водокрути Китаю, Угорщини, Білорусії… Ми, українці, можемо вистояти, можемо подолати, можемо подужати. Ми ПЕРЕМОЖЕМО! Бо мусимо… Будьмо!
Валентин Кожевніков, письменник, кандидат географічних наук
Інф. із сторінки автора у Facebook
Редакція порталу "Воля народу" щиро вітає Валентина Кожевнікова з персональним Новим роком!
Коментарі