Олег Чорногуз, письменник, поет: "Моє послання братнім полякам"
Покидьок і яничар Едуард Лимонов 11 лютого 2017 року, виступаючи на Московській пропагандистській телепередачі Дмитра Куликова "Право знати”, закликав Кремль  стати жорстокішим по відношенню до України і повернути частини української землі Румунії, Угорщині, Словаччині, а решту – Польщі.
Заради цього, заявив Лимонов, він часто їздить до Варшави. А Україні, пропонує перевертень, слід залишити тільки 9 областей. Тих, що  навколо Києва, і назавжди покінчити з кордонами України, приєднавши до Москвії, окрім Криму і Донбасу, ще й Одесу, його нібито рідний Харків, Запоріжжя, Дніпро, Миколаїв і Херсон.

Убивця і співучасник геноциду на території колишньої республіки "Югославія” Едуард Лимонов під час Балканських подій разом зі своїм "братушкою” генералом Радованом Караджечем брав участь у військових злочинах – в убивстві мусульманського і хорватського населення Боснії, стріляв у боснійців (як стріляють в українських воїнів на нашій тимчасово окупованій Москвою території такі як московський артист Пореченков). Про свою злочинну діяльність у Боснії Лимонов відверто заявив у вищезгаданій Московській телепередачі.
                                                                    Автор

Так і в минулому водилося і нині
(Бо ходовим вважався цей товар)
Як із людей у будь-якій країні
За гроші формували яничар.

Завжди була потреба в них і кількість,
Якщо на обрії виднілася війна -
Їх купували незліченну більшість,
Щоб поле бою вкрила сарана.

А в мирний час товар цінивсь харчами
І ще давали срібняків на квас,
Та відлучали їх усіх від мами -
Тоді творили м’ясо із цих мас.

І м’ясо те, ще звалося "гарматним",
Бо розривалось тіло до шматків.
Тоді про м’ясо не лишалось й згадки
І не було проблем у їх батьків!

Така ж трагедія і в нашого народу -
(В колоніях це дефіцит-товар):
Кишить у нас без племені і роду
Цих ягідок, точніше - яничар.

Вони самі біжать і вірно служать:
Хто з них за їдло, хто за срібняки,
Їм все одно, кому служить – байдуже,
Аби у рот щось падало з руки.

З руки хазяїна, а може вже і тата,
Який  тримає їх на ланцюгу,
Бо ж знає пан, що матиме солдата,
А поки що звичайного слугу!

І цього досить, щоб спокійно жити,
Або подать йому команду "ФАС!”
Аж чотирьом умів той раб служити
Й так само вмерти, якщо прийде час!

Умерти в рабстві, не за батьківщину,
Бо він давно не знає про таке.
Не чув він навіть, де його країна
І де родилось тіло це гидке!

Раби давно - як всепланетні діти,
Бо виростали роботами й злі.
Й ненавиділи все, що є на світі,
Бо часто цьому учать у Кремлі.

Ви увімкніть московський телевізор,
Й послухайте московських яничар:
О, скільки з рота чорноти там лізе,
О, скільки міфів, вигадок – кошмар!

От взять цього, який тепер Лімонов,
Це перевертня найтиповіший зразок:
Він був Савенком та змінився скоро
І вже тепер в Москві якийсь божок.

Він чотирьом вождям якимось служить,
За срібняки іудині жиє.
Він за країною коханою не тужить,
А навпаки – ті землі продає.

Звичайно, українські... часто в Польщу,
То їздить сам, а то й когось бере
І там плазує, проситься, дозвольте
Вам Львів віддати! (Щось за це здере!)

Отак живе, в Румунію кочує,
У Бухаресті на торжку продасть,
А потім в Будапешті заночує
І там Мукачеве із Тісною віддасть!

Усе роздасть румунам і словакам,
І москалям, і хто навкруг ще нас?
Але найбільше продає полякам,
Бо Кремль тепер подав такий наказ!

Щоб "Другий фронт” відкрити за Москвою
І вдарити із тилу тих хохлів,
Щоб знову вмилися з поляками ми кров’ю,
Бо так, як бачте, Путін повелів!

Та я не думаю, що яничарські плани
Здійсняться у Московії цей раз.
Мені здається, що Варшавські пани
Порозумнішали і це з’єднає нас.

Ми будем в дружбі із поляком жити,
Якщо разом складемо дулю ми Кремлю,
Народам нашим будемо служити
І не служить ніколи москалю!

Я мрію, щоб історій паралелі
Ми не писали, брате, на крові,
Бо як впаде фундамент, то і стелі
Впадуть на нас, на рідній нам землі!

Олег Чорногуз, письменник, поет, публіцист, громадський діяч,
для порталу "Воля народу"

Коментарі