Олег Чорногуз, письменник: "В Україні, переможе сміх, бо сміх - це завжди мир"
З нагоди відродження "ПЕРЦЯ"!
СМІХ ЗАРАДИ МИРУ!
Почнемо з того, що світ ніколи не вмирав. Від сміху. І ніколи не старів. Також від сміху. Кажуть, нема старих анекдотів, але є старі люди. Отже, сміх вічно молодий. І ніколи не був старим. Бо сміх безсмертний, як світ, як мир. І це правда. Сміх безсмертний і вічно молодий. Як, наприклад, молода Одеса. І як вічно молодий Крижопіль. Чому? Бо та Одеса і той Крижопіль вічно сміються. Над собою.  І  з себе. І живуть. З посмішкою на устах.
    Молодий Гарібальді мріяв, ще будучи моряком, об’єднати Мілан і Рим, Геную і Венецію в одне ціле  - майбутню Італію. Спочатку нічого не виходило. Суцільні війни. І з загарбниками. І зі своїми! Але в критичний момент він раптом згадав Одесу, яку відвідав, будучи моряком. Саме в Одесі він  побачив вічно веселих і усміхнених людей. Різних національностей. Але найдивовижніше - всі сміялися один над одним, як і посміхалися один одному, і від того дружно й згуртовано й мирно жили.
 Джузеппе Гарібальді взяв одеську усмішку на озброєння. Він тоді, в Одесі, зрозумів: щоб об’єднати північ і  південь Італії, як у нас, в Україні захід і схід, треба посміхатися. Посміхатися один одному і любити одне одного. Бо тільки перед посмішкою і любов’ю, відступають гнів і ненависть. Італія перемогла. Перемогла в Італії й ідея Гарібальді.
   Ми сьогодні сподіваємося, що й у нас, в Україні, переможе сміх. Бо сміх - це завжди мир. Сміх приходить, як у донецький Слов’янськ, Маріуполь, після війни. Слов’янськ і Маріуполь уже сміються. Вірю, що сміятиметься незабаром й уся Україна зі своїм споконвічним півостровом - тимчасово окупованим Кримом.

Саме тому ми вирішили відродити  веселий “Перець”. І не просто Перець - цілу Веселу республіку - від Донецька і Луганська до Севастополя і Сімферополя. Україна має сміятися. Московія має заспокоїтися і за порадою класика, лауреата Нобелівської премії, Олександра Солженіцина - облаштовувати Російську Федерацію. Визначитися зі своїм етнічним складом. Відповісти на їхнє історичне запитання: вони русскіє, які  належали колонії - Київській Русі. Тому й русскіє. Бо русскіє не на національність. Це прикметник до іменника. Не має ж у світі ні в одного народу прикметникової назви. Назви  типу – я французький. Я не турок, а турецький. Чому ж у московітів тільки “я русcкій”?!. Бо штучний. Надуманий. Вкрадений, як назва держави.  То може тим “русскім” уже досить воювати? Приносити в чужий дім свій “русскій дух”. І  найнебезпечніше у світі – це “русскій мір”. На кінчику багнета чи кінчику ракети град. Приносити, щоб убити. Приносити, щоб зруйнувати. Щоб не дати можливості сусідам збудувати свій дім. Свій сад. Свою державу.
     Візьміться, “русскіє”, уже за своїх. Чому вас увесь час чужий паркан і чужий город очі муляє. А ми русичі. Як іменник! Без прикметника!!! Вони ж московіти. Ординці. Про це свідчить їхня ментальність. Войовнича, руйнівна. Ми ж, українці, мирний народ. Нікого не завойовуємо, ні на кого не нападаємо. А тільки будуємо і сади садимо. Прикрашаємо планету. А ще сміємося. І в горі і в радості.
    Бо Сміх – це вічне. Сміх з великої літери. Український народ вічно сміявся і сміється. Навіть у години війни. Війни і революцій. Інакше б не вижив. Сміявся із себе, сміявся із сусідів, і цим самим і їм радив виживати. А не хапатися за ніж. Хоч у такий спосіб ми їх роззброювали, щоб самі й інші не вмирали. І українці сміялися. Як під час Помаранчевої революції. Революції, яка перемогла, сміючись.

    А от «Перець» було помер. Помер в епоху правління Януковича. Тоді чиновникам було не до сміху. Вони жили зосереджено і напружено. Зосереджено на хабарах і на крадіжці чужого. У себе ж не крадуть. У себе просто беруть, бо своє. Беруть, сміючись. Беруть, радіючи. А аякже інакше? А от якщо крадуть, то крадіям і хабарникам не до сміху. Як і нині їм. Уже знов не сміються. Поки рідний український народ спав, вони сміялися! З нього! Поки спав і традиційно чухав потилицю, також сміялися. І не на кутні. Як український люд політичним новоприбульцям разом із старою компанією пішов на вибори, український наївний люд знову повірив. Гадав, після шин і чорного диму від них, у обіцяльників слова не розходитимуться з ділом. У черговий раз клюнув. Свято повірив в обіцянки. Повірив у тих, кого за гречку обирав! А от МВФ (Міжнародний валютний фонд) не повірив: сказав “гроші в обмін на реформи”. Вони й пообіцяли. Реформи. А після цього до каси. Дружньо. До каси МВФ і все вибрали. Брешу: не все - крихти залишилися... довірливому люду. Це за умови, якщо вірити, скільки тепер коштують мощі, ікони і персональні церкви, то, певен, і крихт не залишилося. Тільки слова, які згодом перетворилися на відро крижаної води. Не навченому люду на голову. А тут несподівано МВФ. Зі скромним запитанням: куди поділи гроші? Де декларації? І чиновники разом зі “слугами народу” забігали. Хто по кутках власних маєтків. Хто по родичах. Кому що подарувати (на словах), кому що переписати. І засів за стіл. Е-декларації заповнювати. Виявилося: красти уміли, а е-декларації заповнювати так і не навчилися. До цього ж таких уроків не проходили. Воно й не дивно. Стільки поту потекло. Майже, як крові на війні. Тій, що чомусь досі називають АТО. А терористів не видно. Крадіїв видно, вже й е-декларації видно. А терористів ... Мов привиди Лугандона. Хоча б одного показали. Нема. Як московської армії на Донбасі.
     Засіли за стіл. Не ресторанний. За власний. Одразу стало не до сміху! Як у роки Януковича. Спочатку заціпило. Потім вони трішки оговталися і пішли, щоб не дай Боже знову шини, знову дим і коктейлі... Як за Януковича. Бо що ж змінилося? Тоді навіть «Перець» не витримав. Не витримав і вмер. Умер у свої 90 літ.

Тепер, ожив. Ми певні - оживе. Народ підтримає. Підтримає, бо сам уже не витримає. Без сміху. Візьметься за щось, не доведи Боже, серйозне. Коктейлі і шини здадуться можновладцям рожевою мрією. А наш народ як проснеться, як залишить потилиці в спокої, то... Бо ж руки знову будуть чимось зайняті. І, цілком можливо, не коктейлями. Молотова. Їм стане не до сміху. Як за Януковича. Януковичу і його команді. Бо Янукович і  його команда не сміялися. Вони не любили сміху. Сміху і гострого слова. Тому й «Перець» помер. Але померли і вони. Ми ж відродилися. Точніше, відроджуємося. Сьогодні відроджуємося. Щоб сміятися завтра. Переможно сміятися. В усіх куточках України. Від сходу до заходу, від півдня до півночі. Щоб сміятися, як сміється Одеса. Як посміхався   Гарібальді, перебуваючи в Одесі. Він засміявся, щоб перемогти.
Нині засміялися ми, перчани. Наша Весела республіка. Засміялися, щоб також перемогти. Перемогти хабарників, крадіїв, бюрократів, чинуш, рейдерів (чи як там ті крадії -загарбники чужого майна українською називаються). Але цих рейдерів нам, перчанам, сам на сам навіть зі  сміхом і з сарказмом не здолати. Так легко бандюковичів - тодішніх, нинішніх і завтрашніх - не перемогти. Потрібно гуртом. Гуртом, як відомо, навіть батька і того легше бити. Отож, єднаймося. В один колектив. Дружній, веселий, завжди усміхнений! І разом ми переможемо.
      Для перемоги потрібно зовсім небагато. Ну, зовсім, зовсім. Було б тільки бажання. Бажання сміятися. Сміятися разом із нами, перчанами. І сміючись, передплатити «Перець». Веселий перець. Веселої республіки. Уряд - не наш, а їхній не захотів взяти на себе такого зобов’язання. Свого святого обов’язку. Ні уряд Азарова, ні уряд Яценюка, ні уряд Гройсмана. Певні, бояться. Як ті, так і ці. Бояться колючого слова. Але ми, чесні і бідні з вами люди, нічого не боїмося. Бо чесні ніколи нічого не бояться. Бо що нам втрачати заради сміху?! Майже нічого. Точніше, зовсім небагато. Піти на своє найближче відділення і зі своєї скромної зарплати, зі скромної пенсії - передплатити Веселу республіку на зло крадіям, хабарникам, злодіям. Злодії, хабарники передплачувати «Перець» не  будуть. Передплачують «Перець» тільки чесні люди. Це як візитка - передплатив «Перець» – чесна людина. Не передплатив, отже, не все в порядку із сумлінням. Із сумлінням, а відповідно - і з посмішкою. Такому не до сміху.

    А ми ж не такі. Нам потрібне свято. А Сміх – це свято. Свято у кожній українській хаті. В українській і в тій, де ще не навчилися сміятися українською, як і розмовляти. Зі сміхом засвоюються і слова легше. Наші слова. Українські. Древні, як вічність. Отож, передплачуємо «Перець». Щоб сміх лунав і у кожній нашій хаті. Багаті не передплатять. Повірте нам. Їм сьогодні не до сміху. Вони ближче до мощів та ікон. Але й мощі їх не врятують. Навіть персональні церкви, якщо вони придбані і збудовані на крадені. Бог такого не прощає. Не прощає, скільки б ти не набив на своєму лобі гуль. Бий, хоч до 12-ти, щоб ближче до 12-ох апостолів. Бий, але ті, апостоли, як 12 присяжних, запам’ятай, тебе крадія, ніколи не підтримають.
    А усім нам, щоб вижити треба сміятися. Регіонали не вміли сміятися. Тому не лише при них «Перець» помер, але й самі вони незабаром, образно кажучи, померли. А Майдан сміявся. Багряно-димно. З жартами, зі сміхом і, на жаль, ті, яким уже сміятися не дали, відійшли у Безсмертя. Відійшли у Святу Вічність, щоб ми жили. Жили і сміялися. На зло ворогам нашим! Вони ж відійшли. Відійшли зі смертю, зі спаленими шинами, гірким коктейлем Молотова. Небесна Сотня вмирала за нас. За нас усіх. За наші усмішки, а не за сльози на очах і біль, невимовний біль у душах наших матерів і сестер, батьків і братів, бабусь і дідусів. Вмирали, щоб ми жили. Жили і сміялися. Весело і  щасливо. Посміхалися і розтоплювали усмішкою ненависть, як тепло кригу. В ім’я життя. Життя і Безсмертя!
     Є ще один вид  сміху - сміх на кутні. Це вже не до нас. Це вже на адресу агресора, окупанта. На Путлера. Ми, українці, не агресори. Українці мирні люди. Ми не йдемо зі зброєю в руках на чужі землі, і замість сміху, не сіємо смерть: жінок і дітей, поранених і військових, що йдуть під прапором «За нашу і вашу свободу!». Ми не порушуємо законів. Ми не брешемо на всю планету і не хвалимося, що це наша національна гордість і вдача, як і їхній цинізм, безсоромність. Ми це висміюємо. Ми з цього сміємося. Як харківські і донецькі уболівальники: пуйло ла-ла!! Як усі українці світу і ті, хто з нами.
    Футбольні уболівальники у дні війни Росії з Україною вийшли на вулицю. Також  з усмішкою на устах. І з усмішкою на устах заспівали про агресора пісню: Путін - пуйло”. Світ засміявся! Тиран від несподіванки, як від пострілу, завмер. Путлер не чекав такого. Путлер не чекав, що від сміху можна завмерти. Від сміху і ядучої сатири.
      Янукович, як і Путлер, не любив  гумору. Він любив, як і Путлер, гроші. Гроші і золоті батони. А ще блондинок, і ненавидів народ, який його по своїй необережності несподівано  обрав. Обрав своїм... А втім, я не знаю яке у три крапки слово вставити. Поставте і усміхніться самі. До того і до іншого. У нас обрали двічі зека. У них антипода - гебіста. Народи за це поплатилися. Кращими своїми дітьми. У нас – “Небесними сотнями” героїв. У них – безіменними табличками і пересувними крематоріями по лінії фронту.
     Тепер і Путлеру не до сміху. Як тирану і васалу Москви - Януковичу. Бандюковичі також не сміються. Їм зараз усім не до сміху, незважаючи на золоті батони і фешенебельні замки на території свого сюзерена. Батони є, замки є, гроші накрадені у народу є, а от сміху нема. Радісного сміху. Життєствердного. Життєдайного. Оптимістичного. Світлого.
                                                                                                                  
Олег ЧОРНОГУЗ,
письменник, багаторічний головний редактор "Перця"
для порталу "Воля народу"






Веселе досьє:
ПЕРЕЦЬ. ВЕСЕЛА РЕСПУБЛІКА

Форма Правління: змішана.
Авторитарно-баляндрасна:  Від Початку роботи столичного комунального транспорту
 до Обіду.
Баляндрасно-авторитарна: Після Обіду до Закриття столичного Метро.

Т.в.о. ПРЕЗИДЕНТ ВЕСЕЛОЇ РЕСПУБЛІКИ «ПЕРЕЦЬ»
(Призначений рішенням Баляндрасної Ради Веселої республіки Перець на час передплатної кампанії в Україні.  Протокол №1 від 31 серпня 2016 року)
Юрій Цеков,
Майстер Літературно-критичних  технологій,
Лавреат Читацько-письменницької  Прихильності

РАДА СМІХОВОЇ БЕЗПЕКИ І ОБОРОНИ
Секретар Ради Сміхової безпеки і оборони (РСБО)
Анатолій Василенко
Майстер Карикатурних  технологій,
Лавреат Читацької Прихильності

ГЕНЕРАЛЬНА СМІХОВА АДМІНІСТРАЦІЯ
Генеральний Сміховий Адміністратор
Юрій Іщенко

Структурні підрозділи кількісно оптимізованої Адміністрації:

Особистісно-командний напрямок
Департамент Децентралізованого Управління Територіями:
Сміховий Префект Вінницького комічного округу – Леонід Куций
Сміховий Префект Волинського комічного округу -
Сміховий Префект Запорізького та Дніпровського комічних округів – Пилип Юрик
Сміховий Префект Сумського комічного округу – Григорій Єлишевич
Сміховий Префект Полтавського комічного округу – Павло Стороженко
Сміховий Префект Київського комічного округу – Віктор Семеняка
Сміховий Префект Харківського комічного округу – Володимир Субота
Сміховий Префект Одеського комічного округу – Дмитро Шупта
Сміховий Префект Львівського комічного округу – Володимир Пальцун
Сміховий Префект Житомирського комічного округу – Василь Дацюк
Сміховий Префект Рівненського комічного округу – Юрій Береза
Сміховий Префект Хмельницького комічного округу – Олексій Тимощук
Сміховий Префект Херсонського комічного округу – Олександр Коноваленко
Сміховий Префект Миколаївського комічного округу -
І т.д.

Галузево-функціональний напрямок

Департамент Всеукраїнського Козацького Реготу
Департамент Крайового Багатозначного Хіхікання
Департамент Економічних Кепських Справ
Департамент Гуманітарного Бездоріжжя Республіки
Департамент Соціальної Захищеності Олігархату
Департамент Красномовного Офіційного Мовчання
Департамент Перчанського Громадянства
Департамент Перчанських Комічних Нагород
Перчанська Кузня Веселих Пилипів (із Конопель)
Перчанський Реєстр Сміхачів-Партачів
Похоронне Бюро Недолугих Ініціатив

ВЕРХОВНА БАЛЯНДРАСНА РАДА

Головний Заводій Верховної Баляндрасної Ради  Веселої  республіки Перець  
Олег Чорногуз,
Майстер Сміхових технологій,
 Лавреат Читацької Прихильності,
Ветеран Антимосковського Захисту України

Всенародно обрані сидні Верховної Баляндрасної Ради:
Саливон Гайовий
Филимон Луговий
І т.д.

Почесні вічновеселі сидні Верховної Баляндрасної Ради:
Грицько Гайовий
Дмитро Молякевич
Валентин Чемерис

Головний Літописець-веселоограф Верховної Баляндрасної Ради
Олег Качкан

Дипломатичний  корпус:

Надзвичайний, Повноважний і Постійно Діючий Посол
України у Веселій республіці Перець
Анатолій Паламаренко,
Неперевершений Майстер сцени,
Лавреат Глядацьких симпатій Народних мас

Надзвичайний, Повноважний і Постійно Діючий Посол
Веселої  республіки Перець в Україні
Євген Дудар,
Майстер Сміхових технологій,
Лавреат Читацької Прихильності
Ветеран Антимосковського Захисту України

Лідер жорсткої і непримиренної опозиції у Верховній Баляндрасній Раді
Петро Перебийніс,
Майстер Ліричних технологій,
Лавреат Читацької прихильності

КАБІНЕТ СМІХОВИХ МІНІСТРІВ

Головний СміхоМіністр Республіки
Олексій Кохан,
Майстер Карикатурних  технологій,
Лавреат Читацької Прихильності

Міністерство фейлетоністів
Міністерство карикатуристів
Міністерство епіграматистів
Міністерство сміхачів-оповідачів
Міністерство анекдотистів
Міністерство пародистів
Міністерство комічного листування
Міністерство «Страшного пера»

Засновник журналу «Перець. Весела республіка» -
Приватне підприємство «Видавництво «ТОЛОКА»

Зареєстровано Міністерством юстиції України
Свідоцтво КВ №22246-12146Р від 28.07.2016 р.

Генеральна Сміхова Адміністрація часопису подеколи (залежно від курсу валюти, тарифів на комунальні послуги, стану здоров’я Президента, настрою Генерального Адміністратора тощо) не поділяє думок деяких заповзятих авторів із кола безприв’язних літераторів і розгнузданих карикатуристів; тому надає їм право без доручення самостійно відбиватися в судах від докучливих шахраїв, злодюг, корупціонерів та іншої суспільної потолочі, котра потрапила під їхню дошкульну критику.

Надіслані до Генеральної Сміхової Адміністрації часопису листи, рукописи творів, малюнки (навіть якщо їхні автори зі своїми родичами й друзями вважають їх геніальними!) не рецензуються і не повертаються за винятком тих, які Президент особисто обіцяв повернути до зелених  віників або до свисту раків у сольному чи хоровому виконанні на плесі київського озера «Вирлиця».

Всі авторські права застережені. (І це без жартів!)
При передруку наших матеріалів обов’язково посилатися на часопис. У разі порушення цієї вимоги винуватець відповідатиме згідно із Законом, а також йому гарантується нескінченна діарея або навіть щось значно гірше – залежно від підхопленої ним аморальної інфекції.

Коментарі