Михайло Роль, журналіст: "Чорногуз – людина, яка все антиукраїнське cприймає близько до серця"  
У свіжому номері “Української літературної газети” розміщена стаття журналіста Михайла Роля – рецензія на нову книгу знаменитого українського письменника Олега Чорногуза: збірник полум’яних публіцистичних статей "Рабів на бал не запрошують".
  Ім’я Олега Чорногуза  було й цьогоріч серед номінантів на здобуття Національної премії України ім.  Тараса Шевченка.

Биття небайдужого серця в унісон з пульсом України
Михайло Роль
Як дослідник кришталевих криниць правди, письменник і громадянин Олег Чорногуз є хранителем та апостолом Української Нації, велетом Українського Духу.

Олег Федорович Чорногуз – сучасний літературний класик: відомий український романіст, сатирик, автор першого сатиричного роману в українській літературі.  Його «Аристократом із Вапнярки» зачитувалися і зачитуються мільйони людей.  Твір виходив сім разів понад стотисячними накладами!.. Те ж саме можна сказати про його сатиричні романи: «Претенденти на папаху», «Вавилон на Гудзоні», «Веселі поради» та інші.  Багато  творів письменника перекладено іноземними мовами. Олег Чорногуз удостоєний престижного титулу «Золотий письменник України».

Тепер Олег Чорногуз  і активний публіцист у періодиці, в Інтернеті.  У його статтях - біль і любов до України. Він твердо стоїть на позиціях української державності, єдиної державної мови, постійно тримає руку на пульсі громадсько-політичного життя України.

Нову книгу Олега Чорногуза «Рабів на бал не запрошують» (редактор Михайло Сидоржевський) за масштабом і актуальністю порушених проблем та глибиною їх розкриття можна назвати «публіцистичним романом». У цій праці автор виступає в багатьох іпостасях:  талановитого письменника-публіциста, фахового історика-дослідника, мудрого філософа і політолога. Власне,  ці його іпостасі проглядаються і в іншій його творчості, в якій особливо яскравим є Чорногуз-сатирик. Поєднанням глибинного бунтарського духу з полі жанровістю творчість Олега Чорногуза перекликається з творчістю Тараса Шевченка. Адже відомо, що по-справжньому талановита людина – талановита у всьому,  а її творчість стає справжнім надбанням людства.

Ще одне підтвердження цьому - вихід у світ минулого року нової поетичної книги Олега Чорногуза "Дорога до України".  Це перша поетична збірка сучасного українського прозаїка, класика, видатного українського  сатирика і романіста. Презентація цієї книжки пройшла в Києві, у Національному музеї літератури 8 жовтня 2014 року, Олег Чорногуз  у властивій йому тонкій іронічній манері назвав себе "молодим поетом". І в цій збірці він виступає як поет - публіцист. Він не зраджує себе, як і відомої формули – поет, громадянин. Автор пристрасно закликає до боротьби за нову Україну, нищівно таврує перевертнів і зрадників. Перші сотні примірників нової книги знаменитого письменника і поета були відправлені на фронт і надихали бійців АТО на перемогу. Збірка за короткий час(десь пів року) чотири рази перевидавалася і блискавично розійшлася поміж прихильників творчості Олега Чорногуза. Для поетичної збірки - це сьогодні рідкісний випадок.

Та повернемося до нової книжки публіцистики Олега Чорногуза "Рабів на бал не запрошують”.  Багато майбутніх  розділів із цієї книжки були написані автором як статті для громадсько-політичного порталу «Воля народу».  Велике інтерв'ю письменника для «Волі народу» (у вересні 2012-го року) було опубліковане саме під такої назвою. Це й дало ім’я новій книзі. Інтерв’ю вийшло у трьох публікаціях під такими заголовками:
•    «Більшість із сьогоднішніх кандидатів у депутати - це політичні міняйли».
•    «Справжні сини і дочки нації за перевертнів і яничар не голосують».
•    «У парламенті потрібні не нові обличчя, а нові серця».

Публіцистика Олега Чорногуза, зокрема, зібрана в новій книзі, пробуджує і гуртує українську націю, розширює коло українських патріотів.
"В Україні хтось колись має захистити і Українця!” . Ці полум’яні слова належать Олегові Чорногузу. Але він не обмежується словами, він ДІЄ за принципом «якщо не я, то хто?». Олег Чорногуз активно публікує твори наступально-публіцистичного плану. Його сатирично вбивчі для антиукраїнських сил памфлети, есеї, фейлетони, публіцистичні статті, вірші примушують українців стати собою.
Коли відкриваєш книгу Олега Чорногуза, одразу майже фізично відчуваєш жар його полум’яних слів, гострих як меч.

Чорногуз – людина, яка все антиукраїнське  приймає близько до серця. Важко знайти тему, яка б не хвилювала його. Є думка, що небайдужість до того, що відбувається навколо - головна ознака інтелігентної людини.  Таке надзвичайне «пульсування, биття небайдужого серця» властиве Олегові Чорногузу. Ніби про нього висловилась українська письменниця Тетяна Луньова:  «Інтелігент – це той, хто здобуває знання та поширює їх серед людей, хто засвоїв культурні надбання, виробив власну високу внутрішню культуру і сприяє розвитку культури в суспільстві. Осягнувши ж скарби людського духу, здобуті трудом попередніх поколінь, справжній інтелігент не ховає їх у своїй душі, мов скупий гроші у підземеллі, а виходить до людей і надихає їх зробити зусилля піднятися до висот духу. Це точка напруженого зв’язку, безперервного пульсування, биття небайдужого серця. Такий зв’язок неможливо підробити».

Олег Чорногуз із такою легкістю орієнтується в тернистій вітчизняній історії, у складній сучасній ситуації, прогнозує майбутні події, що, здається, наділений надзвичайними здібностями подорожувати у просторі і часі й бачити, як на долоні (наче з космосу), нашу грішну Землю, нашу Україну,  її минуле, і сучасне й майбутнє одночасно.
Так, у вже згаданому інтерв’ю для порталу «Воля народу» (2012) письменник стверджував: “ Кремль усе робить для того, щоб повторити “подвиг” Адольфа Гітлера березня 1938  року - приєднання Австрії до Німеччини – здійснити чергове “добровільне”  приєднання України до Москви. Спочатку почнуть з Криму. За їхніми словами “ісконно русской землі”. Далі можуть територіальні обрії розширити. Така ментальність орди”. Ці пророчі слова Олега Чорногуза справдилися через три роки. І це не єдине його пророцтво. Олег Чорногуз часто каже: “не хотів би бути чорним пророком, але…. “ (а далі йде прогноз на майбутнє, який нерідко збувається). Це не «чорне пророцтво», це попередження людини з неабиякою інтуїцією, життєвою мудрістю і стратегічним мисленням. Якби до Чорногуза прислухалися можновладці, все могло б скластися по-іншому.      

Так, у лютому  2014-го письменник закликав Януковича підписати документ про євроінтеграцію, в іншому випадку увійде в історію закінчиться для нього не ганьбою, особистою трагедією. Так воно і трапилося. Відкрите звернення Олега Чорногуза до президента було опубліковане на порталі «Воля народу». Янукович не прислухався і, пророчі слова публіциста стали чорною реальністю в житті України. А все могло бути інакше.  Варто наголосити, що Олег Чорногуз тоді виявився чи не ЄДИНИМ УКРАЇНСЬКИМ ПИСЬМЕННИКОМ, який уперше відкрито і сміливо звернувся до президента-диктатора з таким закликом!

Тут хочеться сказати кілька слів про українських письменників. На зорі нашої відновленої незалежності – у кінці 80-х, початку 90-х років – вони ще були елітою, полум’яними провідниками української нацїї.  Будинок спілки письменників вважався справжнім штабом революції  - «Смольним». Там кувалася наша незалежність. За майже чверть віку вільна Україна втратила своїх провідників у особі письменників. Багато з них стали прислужниками влади, заробітчанами, або, як кажуть, «зупинилися на досягнутому».

Берусь назвати два прізвища Письменників (з великої літери), які не зрадили ні собі, ні Україні. Це Олег Чорногуз і Ліна Костенко. Саме вони демонструють «безперервне пульсування, биття небайдужого серця».
Принагідно нагадаю слова Ліни Костенко з інавґураційної лекції "Гуманітарна аура нації, або, Дефект головного дзеркала", прочитаної Л. Костенко 1 вересня 1999 року в НаУКМА: "Українці - це нація, що її віками витісняли з життя шляхом фізичного знищення, духовної експропріації, генетичних мутацій, цілеспрямованого перемішування народів на її території, внаслідок чого відбулася амнезія історичної пам’яті і якісні втрати самого національного генотипу. Образ її спотворювався віками, їй приписувалася мало не генетична тупість, не відмовлялося в мужності, але інкримінувався то націоналізм, то антисемітизм. Велике диво, що ця нація на сьогодні ще є, вона давно вже могла б знівелюватися й зникнути. Фактично це раритетна нація, самотня на власній землі у своєму великому соціумі, а ще самотніша в універсумі людства. Фантом Європи, що лише під кінець століття почав набувати для світу реальних рис. Вона чекає своїх філософів, істориків, соціологів, генетиків, письменників, митців... Історія триває. І якщо ми вчора не випили брому, читаючи її, то сьогодні й завтра будемо здатні її творити... "

Як дослідник кришталевих криниць правди, письменник і громадянин Олег Чорногуз і є таким хранителем та апостолом Української Нації, велетом Українського Духу, який усією своєю творчістю послідовно, крок за кроком, допомагає українцям долати “амнезію нашої історичної пам’яті”. Письменник не лише «осуджує темряву», але й „освітлює” своєю творчістю  дорогу до омріяної України.

Антон Чехов закликав «по краплині вичавлювати з себе раба».  Олег Чорногуз послідовно і наполегливо допомагає це зробити тим, хто досі не може з цим постколоніальним явищем, своєю рабською , багатовіковою ментальністю, упоратися сам. Бо впевнений: переставши бути рабами, ми станемо , нарешті, вільним людьми і «запануємо у своїй сторонці».

Михайло Роль, журналіст
Інф.: litgazeta.com.ua

Коментарі