Наталя Дзюбенко-Мейс, письменниця: УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА В ЧАС НЕЗАЛЕЖНОСТІ
Еліта – це константа побутування кожної нації і одночасно процес. Постійний рух, зміна об'єктів, суб'єктів, нескінченне вироблення нових смислів, кодів. Її не можна запровадити, декретувати, унормувати. Її не можна узаконити. Її можна знищити, але не перемогти, бо це завжди першопрохідці, переможці. Переможці просто в силу самої природи таланту, Божого дару, за яким завжди перемога. Так свідчить історія. Тож я завжди з підозрою ставлюся до будь-яких категоричних суджень і лементів про її відсутність. Як от останні висловлювання Оксани Забужко щодо її некомплектності та недолугості.
Надто до претензій на приналежність до цієї нестійної і мінливої субстанції, у якій проходить постійний розпад і виникають нові невидимі зрощення. Еліту не можна зібрати в одному залі, чи на одному стадіоні.
Будь-які масові збори будуть для неї замалими і водночас завеликими.

Еліта – це процес і штучний продукт саморозвитку особистості. Завжди важка, нескінченна праця над творенням книг, полотен, скульптур, архітектурних шедеврів, це учитель, залюблений у свою працю, учений, який торує шлях в медицині, астрономії, поет, який щойно видихнув хрипкі рвані рядки, зіткані з болю і світла, фінансист, який пробиває шлях українським грошам до маленької людини, редактор, який із дня в день творить часопис, аби донести правдиві історії, думки. Це те, чого завжди бракує і завжди надмір.

Українці – талановитий народ. Надміру покривджений, скалічений, але сходіть у театри, художні галереї, виставки квітів, чи дитячих малюнків. Просто відвідайте звичайну сільську школу, урок української мови, який веде молодесенька, залюблена в українське слово учителька. І ви збагнете, що українська еліта – не біля радійних мікрофонів, не в телевізорі, а, наприклад, у Червонограді, де тендітна Руслана Федюк провела тихий культурний переворот, чи в тому ж моєму рідному Миколаєві, де біля Любові Хомчак гуртуються мистецькі і культурні сили Львівщини. Це безліч громадських організацій, структур, які нині допомагають нашим воякам і боряться за утвердження української мови у наших містах. Це люди-самітники і водночас лідери, провідники високих смислів, як, наприклад, Галина Пагутяк. У нас немає проблеми еліт, є інша, страшніша, трагічніша. Українська еліта безмовна, безголоса в нашому інформаційному просторі, де правлять бал роздвоєні жала двомовних безграмотних шоуменів, крикливих політиків, які постійно на слуху і яких вже точно не віднесеш до культурної еліти України.

Наталя Дзюбенко-Мейс, українська письменниця, поетеса, громадський діяч
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі