Всесвітньовідомий скульптор до похилого віку змушений з родиною жити в нелюдських умовах
Ім'я Миколи Шматька, українського скульптора, який буквально оживляє мармур, набагато відоміше за кордоном, ніж у рідній країні, яку не дивлячись ні на що, він любить усім серцем.
Цінителі мистецтва в Парижі, Флоренції та інших містах світу, де він виставляв свої роботи, його називають "Королем мармуру" і порівнюють з найбільшими скульпторами всіх часів. Про те, як живе сьогодні не визнаний на батьківщині геній, розповідає Інформ-UA.
В арт-галереї "Шматько і сини", яка розташована останні 7 років в підвалі школи в Переяславі, побували багато знаних політиків, бізнесменів, представників шоу-бізнесу. У "підвальну" імпровізовану галерею прагнуть потрапити люди з усього світу, але жахаються умовами, в яких зберігаються роботи скульптора. Вони не розуміють, чому талановитий автор до похилого віку змушений з родиною жити в нелюдських умовах, чому для його робіт не знайшлося місця в Україні, і чому він досі не покинув країну, якій виявився не потрібен.

Відповідь на це питання гранично проста, але тим він і незрозумілий іноземцям: він патріот своєї країни. І не на словах - на ділі. Не раз за роботи Шматьку пропонували шалені гроші, але він завжди відмовляв закордонним потенційним покупцям, кажучи, що його роботи - це надбання України. В результаті сьогодні 76-річний скульптор змушений просити допомоги у небайдужих людей, тому що у нього немає грошей на проведення необхідної діагностики та лікування онкологічного захворювання. Він вперше виставив одну зі своїх робіт - "Святогірську Богородицю" з коелгінського білого мармуру - на продаж. Про це повідомив його син Рафаель.
Треба відзначити, що в галереї Миколи Шматька безліч робіт. Серед них - різножанрові картини і скульптури. Тут багато оголеної натури, біблійні сюжети і бюсти найбільш значущих в сучасній геополітиці людей. Найбільший біль Миколи Шматька полягає в тому, що його роботи не можуть бачити люди, підвал - не місце для подібної галереї. Абсолютно незрозуміло, чому так відбувається, що в Україні, де з усіх телеекранів чується, що в країні необхідно підтримувати таланти, розвивати туризм, прославляти країну, багато років живе справжній самородок і максимум, що він має - це темний, не опалювальний підвал, непридатний для життя і байдужість до його долі і робіт.

Чому ми перестали бачити і захоплюватися прекрасним? Занепад моралі, несмак, зубожіння смаків або віяння часу? Ми захоплюємося в арт-галереях нашої країни відвертим неподобством у вигляді різних інсталяцій з абсолютно неприйнятних для моралі матеріалів. Навіть якщо допустити, що в сучасному світі вони мають місце бути, вони недовговічні. Є що скороминуче і вічне. Роботи Шматька - це на століття.

Дуже б хотілося, щоб "Король мармуру" побачив за життя відкриття власної галереї, але поки треба рятувати його, поки не пізно. Треба відзначити, що Шматько за роки своєї роботи безліч разів звертався до президентів нашої країни, в Мінкульт з проханням про виділення приміщення під галерею. У відповідь була маса відписок або, в кращому випадку - порожніх обіцянок. Побудувати галерею самостійно родина не в силі, оскільки величезні гроші йдуть на придбання мармуру, оплату комунальних послуг та інше. Сім'я ніколи не шикувала. Але Шматько завжди знаходив можливість побачити світ і показати свої роботи. Коли йому було вже за 70, він із сином Рафаелем, якому, до речі, передав свою майстерність, на велосипедах об'їхав практично всю Європу. Раніше він брав участь у декількох бієнале, його роботи бачили жителі США, Канади, Італії, Монако. Скрізь Миколи Шматько і його роботи брали із захопленням. Його обдаровували оплесками, компліментами, його заворожено слухали і писали про українського скульптора в найвідоміших таблоїдах. Після отримання найвищих оцінок своєї творчості і нагород, він завжди повертався у свою улюблену Україну, але ненависний сирий підвал забрав здоров'я у нього і його дружини Раїси. Цей підвал приховував і продовжує приховувати його роботи від людей.

До слова, в житті скульптора було безліч містичних подій. Оживляти мармур він почав тільки в 33 роки. У 1996 році він спеціально їздив до Франції, де зустрівся з відомою французькою натурницею, галеристкою, мистецтвознавцем Діною Верні. Саме вона напророкувала Шматьку велике майбутнє. Вона ж дала пораду "не розпорошувати свої твори по світу". Він залишився вірним даному їй обіцянці, створивши без найменшої підтримки від держави і спонсорів понад 750 барельєфів, скульптур, бюстів, у тому числі з уральського й італійського мармуру. Крім цього, в підвальній галереї майстра зберігаються близько півтисячі картин, написаних у різні роки. Найбагатші знання світового мистецтва, досвід подорожей, свою філософію життя, майстерність роботи з мармуром - усе це метр живопису і скульптури Шматько міг би передати людям, крім своїх робіт. Він - джерело мудрості, але, на жаль, останнім часом все більше замислюється про тлінність буття, несправедливість і про те, що, ймовірно, дарма стільки років чекав визнання на батьківщині. І все ж він вірить, що ще зможе творити.

На жаль, боротися поодинці з хворобою виявилося значно складніше, ніж з іншими труднощами. Тому, як ніколи раніше, Миколі Шматьку необхідна допомога (картка "Приватбанку": 5168 7555 3042 3074, Шматько Микола Гаврилович). Його життя сьогодні залежить від того, чи не зачерствіли остаточно наші душі. Решта питань - до наших органів влади, які на всіх каналах волають про те, що необхідно піднімати культуру і залучати туристів, при цьому допускаючи, щоб реальні твори і вже відомий в усьому світі художник животів у жахливих умовах.

Інф.: inform-ua.info

Коментарі