Олег Чорногуз, письменник: Кремль створює оcередки свого впливу на “ісконно-русскіх землях” Європи   
Відома істина гласить: скажи, хто твій друг, і я скажу, хто з ним із палати №6. Перелічу декого з них поіменно як майбутніх співучасників у всесвітньому злочині. Це подарований гаманець від мільярдера Путіна – президент Чехії сумнозвісний Мілош Земан, який напханий  гаслами президента РФ, як клієнт палати №6 антибіотиками. Його землячок і колега по колишньому кріслу – чеський президент Вацлав Клаус. “Святу трійцю” замикає міністр фінансів Чехії Андрей Бабіш. Я не знаю, якого віку ці чехи, як не знаю чи вони пам’ятають чеські газети і журнали своїх батьків з епохи “Празької весни”, коли московські танки чикрижили “поребрики” “золотої Праги”.

БОЛІСНЕ НЕЩАСТЯ або ПЕРЕСУВНА ПАЛАТА №6
Олег Чорногуз, письменник

У кожного  із нас, особливо під час, війни, хочеться дізнатися, а що ж у таборі агресора. У таборі підступного негідника, який освідчувався протягом сотні років тобі у любові, несподівано підступно, дико і з такою ненавистю в очах і своїх безжалісних діях, напав на тебе за межі, безжально розриваючи на шматки тіла тих, кого вчора називав другом і братом. Звідки така ненависть? Як вона так швидко, за добу, дві – три, тиждень могла посилитися в душах? Невже це наполеонівське  істинна правда: від любові до ненависті один крок.
 І тепер, коли я маю болісне нещастя у своїй душі дивитися  будь-який московський канал, шукаючи і думаючи: “А що у ці важкі для світу дні говорить і показує Москва?”, мені стає судорожно страшно. Такі глашатаї виправдають усе: і Третю світову, і ядерний попіл, і знищення цивілізації, перетворивши її в черговий Юрський період чи Мезозойську еру. І ти собі мимоволі задаєш запитання: невже цього не розуміють люди. І тут же інтуїція тобі каже: а чи люди це. Адже між ними, московітами, всього 18-20 відсотків людей. Решта - звірі на чолі з убивцею, терористом, маніяком Путіном.

 Скільки ще треба рік крові, щоб вони ручаями текли в ущелини (Чечня), Чорне море (Грузія), Азовське (Україна)? Яке там море в Сирії? Чи там суцільні гори? То скільки уже там бочок крові спустила московська воєнщина в долини сірійських гір і пагорбів?
 Не хочеться бути чорним пророком, але коли я дивлюся будь-який московський  телеканал і слухаю будь-яку ведучу, ведучого, мені здається, що всі ці передачі з палати № 6. Мені здається, що московський народ, який сприймає цю всесвітню брехню і як не парадоксально, національну гордість “великороса” за чисту монету, пізно чи рано має стати так само клієнтом палати №6, як став ним її головний персонаж - лікар, котрий так призвичаївся до своїх клієнтів, що залишився в цій палаті назавжди, не вірячи, що десь, за межами цієї палати, є інший світ. Нормальний світ. Світ свободи, демократії, до якої, нарешті, дійшла цивілізація, через дикі війни, інквізицію, нерідко і через безглузді революції, голодомори, геноциди, холокости, “розстріляне відродження”. Прийшла цивілізація на чолі із тверезими і розумними людьми. І раптом у сім’ї не без виродка. Я не стану перераховувати усіх виродків планети. Бо саме тепер йдеться про планету, а не дві окремо взяті країни, у який точиться кров’ю війна, котра невідомо коли закінчиться і чи закінчиться. А якщо закінчиться, то чи не всесвітньою пустелею і новим  написанням (тими, хто залишиться) чергової Біблії, зібраної від різних людей, яких не опалила всесвітня війна і які мали що записати для чергового циклу відродження планети, і двоногих істот, яких колись може назвуть людьми, або просто істотатами, у яких є розум?

То я про виродків. ХХІ вік породив також виродка. У цьому вже нема ні в кого сумніву. Ні в мертвих, ані в живих. Ні в дітей Чечні з Бедламу, Самашок, Норд-Осту, які дивляться на нашу землю уже з неба. Нема сумніву - і в тисячі грузинів, які пішли за межу цього світу через того ж Путіна. Нема сумніву - і в героїв України, які в так званому АТО приєдналися до “Небесної Сотні” ТИСЯЧАМИ разом із батьками, дідусями, матерями, братами і сестрами. Все це Московією виправдовується. Все подається зі щасливою посмішкою на цинічних устах ведучих. Про це тимчасово (я вірю в це) переможно подають на всіх своїх телепередачах, уміло підв’язують не тільки під бізнес, агітпроп, але навіть під погоду, яка сьогодні у Донбасі, а тепер, звісно, і в Сирії. Якщо б мене запитали, яка там погода, то я б відповів: Путінська - кривава, пекуча. Як новітня московська зброя, котра випалює на своєму шляху все живе. Така зброя, яка змусила до чергового великого переселення народів планети. І не доведи Господи до чергової світової війни.

 Чому я сьогодні про це пишу? Бо вчора я прочитав  замітку про черговий ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ (від себе додам – ідіотів) під назвою “Діалог цивілізацій”,котрий щорічно проходить на острові Родос під патронатом засновника Володимира Якуніна, який є однодумцем і відповідно – соратником убивці планети – Путіна.

Відома істина гласить: скажи, хто твій друг, і я скажу, хто з ним із палати №6. Перелічу їх поіменно як майбутніх співучасників у всесвітньому злочині. Це подарований гаманець від мільярдера Путіна – президент Чехії сумнозвісний Мілош Земан, який напханий  гаслами Путіна, як клієнт палати №6 антибіотиками. Його землячок і колега по колишньому кріслу – чеський президент Вацлав Клаус. “Святу трійцю” замикає міністр фінансів Чехії Андрей Бабіш. Я не знаю, якого віку ці чехи, як не знаю чи вони пам’ятають чеські газети і журнали своїх батьків з епохи “Празької весни”, коли московські танки чикрижили “поребрики” “золотої Праги”, а їхні батьки і матері чіпляли московським агресорам на московські танки картонні прохання “Іван, іди додому!”. Московський Іван ці заклики, як і Прагу з будинками, перетворював із золотої в нинішні донецькі згарища.
  Забули все це, на жаль, нинішні земани, клауси, бабіші. А недалеко той день, коли може втілитись ідея Жириновського - рупора Путіна: по Празі уже не танки підуть, а полетять ракети з “ураганів” і “градів”, із “тюльпанів” і “буратін”.

 Шкода, що на цьому форумі (мабуть, йому грошей мало заплатили, або забули свого “московського симпатика”) не було лідера польської партії "Конгрес нових правих", євродепутата Януша Корвін-Мікке. Невже у Кремлі проморгали такого індивідуума?! Аж не віриться. Там усі колаборанти у почесному списку Кремля і Лаврова. А шкода. Цей, як і свого часу Адольф Гітлер і нинішній Владімір Путін, також ділить Європу. Також підставляє лапу, вибачте, своє копито, щоб і його підкували. Тобто заявляє, як свого часу Гітлер, Сталін, а тепер - Жириновський і Путін про територіальні претензії. Мікке із Варшави стверджує, що загроза номер один - не Росія для Польщі, а ... Україна. Невже так швидко забулося, як Сталін із Гітлером ділили Польщу і ледь не стерли її з лиця землі? Забулося, як по фото поляки відбудовували стару Варшаву, щоб зберегти її древнє обличчя навіть по розтрісканій стіні чи плитці тротуару, коли її повністю стер з лиця землі Гітлер і Сталін. Забувся і Радянський час та широковідома пісенька генерала КДБ Судоплатова, подейкують, спеціально для Варшавського договору:

«Где бы я ни ехал в танке»...
 Цей рядок у цій московській широко відомій пісеньці я дарую Янушу Корвін –Мікке, бо в ній є “родзинка”. Тобто найголовніше для московського солдата, офіцера і генерала: їхати не в таксі, не в туристських автобусах, а таки верхи на танках. Таких, наприклад, як у Дебальцевому чи Іловайську, де “не було” московських військ, а з Донецького воєнторгу викотилися з бурятсько-псковськими екіпажами “Т-72”. Але ми про пісню. Далі в цій пісні (зокрема, в улюбленій пісні Жириновського і Кремля) співається:
Вижу Прагу и Варшаву, Будапешт и Бухарест...  
Это - русская держава, сколько здесь любимых мест.
Это русская сторонка, это родина моя.

Омріяні Кремлем рядки про Варшаву і Бухарест хочеться переслати листовно, щоб вивісили у себе на стіні, яку колись раптом-несподівано можуть розвалити “ввічливі чоловічки” з Москви, в’їхавши в кабінет чи то Корвіна–Мікке Януша, чи то ударять “Градом” чи “Тюльпаном” об гарний (в архітектурному плані) маєток угорського прем’єр-міністра Віктора Орбана, якому під час будівництва будинку на Дунаї упала, кажуть, цеглина на голову і він повністю забув минуле своєї любої його серцю Угорщини, у якій у 1956 році за допомогою московських танків на вулицях і площах Будапешта  реалізовувалася Кремлівська мрія про “русскою сторонку в Будапешті”. Тоді ж мовилося  і про наукове підтвердження, що Угорщина - це сакральна земля Московії, бо угри (мадяри, угорці), які йшли якраз зі сходу на захід, несподівано заблудилися в Європі і не повернулися назад до Московії, а по своїй дурості, без компаса і мапи в руках, змушені були осісти на “ісконно русской земле”. Ну, приблизно так, як тепер кажуть московські  кремлівські телеканали: що Сирія також: ісконно русская земля”. Читач, мабуть, мене сприйме за постійного клієнта чеховської палати №6, про яку я на початку своєї статті згадував. Помилуй Боже. Я  у тій поліклініці не працюю. Там працює, очевидно, пан Багдасаров. Від себе додам – за походженням Карамзін. Бо ж не тільки німці історію Московії писали, але й татари. Типу Карамзіних-Багдасарових. Відома ж річ. Саме цих історій і начитався Путін. Зокрема, про сакральний Севастополь і Новоросію. Тепер вмикайте кремлівські канали і насолоджуйтесь. Ось буквально днями почув, що вже  й Сирія споконвічна “русская сторонка” і “любімиє мєста” для  московської авіації. Не здивуюся, якщо завтра-післязавтра лунатиме по кремлівських каналах і таке твердження, коли передаватимуть з Москви погоду в Бразілії, Єгипті, Китаї чи в  далекій від Москви Австралії. Та це не має значення. З Кремля і так усе видно. Ось послухайте:

Вижу речку Амазонку,
Крокодилов вижу я
Это русская сторонка,
Это родина моя!

Недалече пирамиды,
Нил течёт — богат водой,
Омывает русский берег!
Русь моя, горжусь тобой!

Вижу Вашингтон в долине,
Даллас вижу и Техас
Как приятно здесь в России
Выпить вкусный русский квас!

Над Сиднеем солнце всходит.
Утконос сопит в пруду.
Репродуктор гимн заводит.
С русским гимном в день войду!

 Хтось може не вірить авторові цієї статті про “ісконно русскую землю” – поки що Сирію, і Всесвітній форум на острові Родос як про діалог “Двох цивілізацій”, то ласкаво запрошую (з другого питання) на сайт.
 Про Всесвітній форум “Двох цивілізацій” шукайте самі. Я вже ставлю на цьому крапку, бо більше не хочеться доводити ... ну, тим, хто ще ходить на двох, що світ створений Богом набагато кращим, аніж той, який показав Антон Павлович Чехов, великий українець із Таганрога, у своїй безсмертній палаті №6. Як бачите, палата існує і досі. Навіть у Москві є, уже пересувна, як пересувні крематорії у Донецьку. Певний, незабаром пересувні з’являться і на території чергової Новоросії - в Сирії.
 Як я вже написав, на закінчення повторююсь: днями палата №6 офіційно зареєстрована на острові Родос. Там за головного персонажа палати №6 - Володимир Якунін. Щасливого йому чеховського майбутнього.
 
Олег Чорногуз, письменник.
для порталу "Воля народу"

Коментарі