Валентин  Кожевніков: Наші можновладці не розуміють значення мови для зміцнення держави
Розмовляймо культурно!
Москва так багато запозичила в українців: назву, значну частину території, мову,  культуру, історію, що не знає, як нам віддячити. Серед злочинців прийнято знищувати тих, у кого позичив. Щоб не віддавати. А оскільки керівники Московської імперії ще й досі сповідують ординську ідеологію: нападати, підпалювати, убивати, грабувати, то саме так і діють з нами тепер. Понад 350 років Москва намагалася перетворити нас на росіян шляхом заборони нашої мови, культури, замовчування нашої історії. Проте знищити українців шляхом змосковщення не вийшло. Тому що були у нас Іван Мазепа, Пилип Орлик, Тарас Шевченко, Микола Міхновський і тисячі інших освічених і мудрих українців, які добре відчували небезпеку вживання українцями "русского язика".

    Щоб і нам усвідомити, яку отруту має цей язик, подумаймо: Чи культурно розмовляти жаргоном? Чи може людина, яка користується в житті жаргоном, бути нормальною? Чи може країна, в якій люди розмовляють жаргоном, бути цивілізованою і багатою, жити по законам, дотримуватися моральних правил? Всі знають, що жаргоном культурна, освічена людина розмовляти не буде принципово, бо знає, що жаргон руйнує розумовий потенціал, впливає на психіку і поведінку людини. Про наслідки від вживання зіпсованої мови для держави і народу китайський філософ Конфуцій ще за 6 століть до нашої ери застерігав: «Якщо мова не є правильною, то вона не означає того, що має означати; то не буде зроблене те, що має бути зроблене. А тоді моральність і всяке мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці – і всі впадуть у стан безладного хаосу». Саме такий хаос ми і спостерігаємо у російськомовних народів, особливо в Росії.

    Хтось запитає: «А при чому тут Росія? Хіба «вєлікій русскій язик» є жаргоном?» Переконайтесь самі. Коротко суть проблеми в тому, що «русскій язик», який імпершовіністи майже 350 років змушували нас учити, як культурну і розвинену мову, а тепер нав’язують нам в статусі другої державної мови, насправді не є повноцінною нормальною мовою. Порівняльний аналіз лексики української мови з російськими словами виявив, що, якраз навпаки, українська мова є давньою і культурною, а він («язик») настільки нелогічний і незграбний, що його можна назвати лише штучним жаргоном української народної мови. Творцями «русского язика» застосовано кілька способів присвоювання українських слів.

1. Шляхом калічення: ковбаса (ковбик) – колбаса, огірок (гіркий) – огурец, довгов’язий (довга шия) – долговязий, скоротити (короткий) – сократіть, опеньки (на пеньках)–опята (на п’ятах?), ровесник–сверстнік, чужина–чужбіна.
2. Шляхом перестановки букв: сироватка (сир) – сиворотка, капость (капати) – пакость, долоня (долина) – ладоня, сугорб (горб) – сугроб (від слова гроб?), голобля (голий стовбур) – оглобля, намисто – моністо, пелюстки – лєпєсткі…
3. Використанням наших слів для творення «русскіх»: прати – пральня – прачечная (чому не стірочная?), гній – перегній – перегной (чому не навознік?), порожній – порожняк (пустяк?), повітря – вітер – вєтєр (від воздух?), безмовний – безмолвний, мовчки – молча, кваша – простоквашіно…
4. Додаванням до наших слів штучних, навіть абсурдних, префіксів: возлюбленая, возвєлічать, возведіть, воззваніє, возвещать, вознести, возненавідеть, возблагодаріть, возбудіть, бесславний, бесчесний, бестолковий, бессловесний, бессточний, бесчеловечний, прінадлєжать, предугадивать, предумишлєниє, каяття – раскаяніє…
5. Доточуванням до українських слів абсолютно непотрібних суфіксів: заява – заявлєніє, порука – поручітєльство, напад – нападєніє, плідно – плодотворно, посягання – посягательство, сіяч – сєятєль, читач – читатєль, простір – пространство, ліки – лекарства, дідусь – дєдушка,
  
     Крім того, творці імперської мови змінили рід багатьох слів: собака, степ, путь, біль, стеблина, двері тощо. Тому двомовні українці часто демонструють ознаки мовної шизофренії, коли в різних реченнях те саме слово вживають в різних родах. Руйнує мову і зміна наголосу: смішно – смешно, змовчати – смолчать.

       Як виявилося, намагання створити «великій язик» з нашої, незрозумілої для них, мови, зіграло з росіянами злий жарт: їхній язик вийшов нелогічним, смішним, канцелярським. Він не вивів на шлях високої культури і прогресу ані москалів, ані жоден інший народ, який змушений користуватися ним: черемисів, марійців, карелів, білорусів…  

      Укpаїнцям, на відміну вiд iнших наpодiв Московської імперії, не тільки важко учити російську неприродну (штучну, а не народну) мову, а й шкідливо. Бо вона не є споpiдненою з нашою мовою, як нас намагаються переконати казкою пpо спiльну колиску, а штучно створеною з кількох мов. Але, щоб пpиховати викоpистання нашої мови, москалі сильно понiвечили нашi слова i пpавила їх викоpистання. Через це українська і російська мови в головах нормальних українців не співіснують, як українська й англійська чи німецька, а, маючи багато спільних (однакових: голова, нога, молоко, яблуко, сад, земля, поле і подібних: сміх – смєх, тиша – тішина) слів, перемішуються, перетворюються на суржик.
      Деякі наші співвітчизники перейшли на «русскій язик», так і не долучившись до тисячолітньої мудрості нашого народу, яка закарбована в нашій мові. Натомість отримали недосконалу pосiйську мову, яка їх нiчим не збагатила.

       Hам доводиться не тiльки памۥятати відмінності у вимовi та написаннi наших слiв (судження, сонце,  кpопива, нагiдки та багато iнших) з їхнiми, похiдними вiд наших, а й знати, якi нашi слова в їхнiй мовi викоpистовуються з iншим змiстом, напpиклад: врода, травити, переводити (гроші), шаp або мають інший рід чи наголос. Тому так багато українців  мають вид телепнів, повільно підбирають слова, помиляються при розмові.

         Проте суржикомовність, малограмотність, тюхтійство – не найстрашніші вади, якими «обдарувала» нас російська мова. Разом з нею в наше життя прийшла чужа мораль, точніше, аморальність, невизнання народних традицій та правил, марнословство, крадійство. Але й це ще не все. Найгірше те, що російськомовні українці втратили гідність, стали об’єктом впливу російської пропаганди, потрапили в залежність від російськомовних ЗМІ, які планомірно і послідовно зомбують їх. Саме для них працюють десятки російськомовних телекомпаній, радіоканалів, для них видаються сотні журналів, газет, листівок. Мільйони примірників найпідступніших видань щодня роздаються безкоштовно. Таке можливо тільки тому, що маємо неукраїнську владу. Тому російськомовні українці не завжди розуміють небезпеку, яка йде від «русского язика» і росіян і попадають в павутиння кремлівської пропаганди. Ми бачимо таких українців в Криму, на Донбасі, в інших змосковщених областях.

Ну, а тепер уявімо, що буде, якщо більшість українців прийме жаргон в якості державної мови, і  подумаймо, що буде з нашою державою? Хто знає, як в Москві ставляться до російськомовного населення в сусідніх державах, той догадається, що Путін після цього або змусить нас жити по московських інструкціях (як білорусів), або невдовзі введе в Україну свої війська для захисту російськомовного населення. Хіба Путін загарбав би Крим, якби кримці розмовляли нормальною мовою? Наші можновладці не розуміють (а може, навпаки – дуже добре розуміють?) значення мови для зміцнення держави і покращення рівня життя народу. Тому й закликають усіх українців говорити російською мовою, агітують за надання імперській мові статусу державної.

    Дехто каже: «Мовна проблема не на часі. Спочатку треба подолати економічну кризу, відбитися від Москви, зміцнити зв’язки з Європою…» По-перше, ці люди забувають, що для наших ворогів мовна проблема завжди на часі. Тому вони впродовж 333 років спільної історії прийняли більше 200 законів і постанов, які забороняли вживання української мови в Україні. Тому вони нав’язували нам російську освіту, російські ЗМІ, російськомовних начальників. По-друге, ці люди не усвідомлюють, що від мови залежить і те, як швидко ми подолаємо економічну кризу, і те, чи міцними будуть стосунки з Європою, і особливо те, настільки далеко ми відійдемо від агресивної Москви. Зверніть увагу, що фінни, які розмовляють рідною мовою, живуть в десять разів краще своїх братів-карелів, які розмовляють російською мовою, бо живуть у Росії.
    Тож, якщо хочемо зберегтися і жити вільно, будьмо непоступливими в мовному питані.

Кандидат географічних наук,
академік Академії оригінальних ідей  Валентин  Кожевніков,
для "Волі народу"

Коментарі