Джеймс Мейс: "Те, що нині робиться в державі прямо веде до державного і національного самогубства"
З-го травня, 12 років тому не стало Джеймса Мейса. Була сліпуча весна, як і нині цвів квітнув бузок. Хто міг, подався з Києва на природу. Був період відпусток. Ще два дні тому він надиктовував мені план наступної статті. Було стільки планів, стільки роботи… Білі свічки на каштанах, його голос - останнє, що пам"ятаю з тієї весни. Потім для мене наступили довгі, затяжні холоди...
ДЖЕЙМС МЕЙС: «Незалежність України - це перш за все незалежність від Москви. І те, що нині робиться в державі прямо веде до державного і національного самогубства. Різномастні політики пояснюють це “втомою населення”, його соціальною аморфністю, наслідками глобальної економічної кризи, котра призвела до втрати віри людей у завтрашній день.
Політики, як завжди усе знають.
Та переконаний, що тут має місце і інший, досить прихований процес - пряме імпонування народові України певної схеми мислення, почувань, поведінки, певної ідеології, згідно якої, єдиною панацеєю проти усіх бід, єдиним виходом з усіх проблем є повернення назад, у минуле, до того що було, себто у обійми “старшого брата”.
(…) Я не народився в Україні, мої предки ходили по інших краях, але ті, хто мене знає, знають, що я витратив забагато років і зусиль, займаючись Україною, щоб сьогодні залишатися осторонь тих загрозливих процесів, які я спостерігаю тут. Я бачу Україну у небезпеці. Я бачу лише єдину реальну національну патріотичну силу, здатну протистояти цим процесам - українську інтеліґенцію, яка вже втратила свою масову аудиторію. Я бачу лише єдиний шлях відновлення політичного консенсусу 1 грудня 91 р. - посилення тиску національно-патріотичних сил України на владні структури з метою пришвидшення реальних цілеспрямованих економічних реформ, і друге - відновлення і розширення свого ідейного інформаційного простору через видавничі, пресові, радійні, телевізійні, мистецькі, освітянські, просвітницькі тощо структури. Цього разу не для розмахування пустих гасел чи проклять на адресу своїх ідейних супротивників, а для організації справжнього державницького процесу». – «У пошуках втраченого розуму». 1997 р.

Наталя Дзюбенко-Мейс, українська письменниця, дружина Джеймса Мейса
Інф. із сторінки авторки у Facebook

Коментарі