Невичерпна глибінь таланту. До 80-річчя сучасного українського класика Олега Чорногуза

Інтелігент – це втілення громадської совісті, це завжди небайдужість і просвітництво мас, шляхетність борця з несправедливістю і самопожертва в ім’я нації та держави.
Олег Федорович Чорногуз народився 15 квітня 1936 року в селі Іванів Калинівського району на Вінниччині. У 1964 р. закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка. Понад 20 років працював у журналі "Перець" – від фейлетоніста до головного редактора.
Олег Чорногуз - автор книжок сатири і гумору: «Моральна підтримка», «Портрет ідеала», «Сіамський слон», «Веселі поради», «Між нами кажучи», «Сповідь старого холостяка», «Як доглядати Зевса», «Плата за любов», «Українські колобки», «Українські кентаври», дитячих книжок «Веселий зоопарк», «Карнавал», «Весела абетка», «Притча казка про козака Нетака», книжок публіцистики «Вуйко з Донецька», «Діти колонії», комедії «Притулок для блазнів», кіноповісті «Смерть без милосердя», кількох п’єс та романів «“Аристократ” із Вапнярки» (1979), «Претенденти на папаху» (1983), «Вавілон на Гудзоні» (1985), «Я хочу до моря» (1989), «Дари пігмеїв» (2005), «Примхи долі» (2006), «Той, що живе зі смертю» (2006), «Золотий скарабей» (2007) «Ремезове болото» (2007), «Воскреслий із мертвих» (2009), «Гроші з неба» (2009). Твори Олега Чорногуза перекладені на 22 мови світу.
Член Національної Спілки журналістів України (з 1960 року). Член Національної Спілки письменників України (з 1963 року). Заслужений діяч мистецтв України (1996).
Нагороджений Орденом князя Ярослава Мудрого V ст. (2006), Хрестом Івана Мазепи (2010).
Лауреат премії Міжнародної Фундації родини Воскобійників, літературних премій ім. Остапа Вишні, Івана Багряного, Михайла Стельмаха, Олеся Гончара, лауреат Нобельської премії за сатиру і гумор. Лауреат відзнаки «Золотий письменник України» (2012).
Олег Чорногуз стояв біля витоків СКУ – Світового Конгресу Українців. Йому випала честь (за рекомендацією Олеся Гончара) при СПУ очолити "Українську родину", коли був секретарем Спілки України (8 років). На базі "Української родини" створено у 1992 році Всесвітній Конгрес українців (пізніше і досі – Світовий Конгрес Українців). Олег Чорногуз входив у його керівництво (член президії УВКР - Українська всесвітня координаційна рада). Заснував журнал ВУС (видання українських сатириків). У його планах – поновлення видання "Українського переця".
Був директором видавництва, секретарем Спілки (двічі підряд обраний), засновник "Всеукраїнського фестивалю сатири і гумору", один із засновників "Вишневих усмішок", республіканських і в місті Вишневому, де заклали камінь під майбутній пам’ятник Остапу Вишні.
Лауреат більше як 10 премій: республіканських і Міжнародних: Багряного,Воскобійників у жанрі публіцистики і мемуарів, за романи – премій імені Коцюбинського, Руданського, Плужника, Гончара, Стельмаха. На посаді секретаря Спілки Олег Чорногуз поновилв разом із Полікарпом Шабатином знаменитий Сорочинський ярмарок, заснував Дні Степана Руданського у рідній Калинівці, добився спорудження пам’ятника Степану Руданському замість Леніна на центральній площі райцентру. Заснував разом із дружиною Остапа Вишні (у 1983 році) премію Остапа Вишні. На прохання Варвари Олексіївни Олегові Чорногузу була присуджена перша премія. Друга - Олександру Ковіньці. Разом із донькою Лесею Олійник Олег Чорногуз заснував дні Стапана Олійника на Одещині. Також - і премію імені цього поета- сатирика. При видавництві "Радянський письменник" , яке видавало 136 назв на рік, Олег Чорногуз довів їх кількість до 170.
На той час "Шкільна бібліотека" у 200 тисяч примірників приносила основні кошти видавництву разом із романами, що виходили понад стотисячним накладом. Серед них такі відомі романи Олега Чорногуза як "Аристократ із Вапнярки", "Претенденти на папаху", "Веселі поради" (115 тисячним накладом) , "Вавилон на Гудзоні".
Олег Чорногуз був одним із перших «рухівців» і виступав тоді, коли ще "вожді" мовчали (є стенограма Мюнхенського вільного університету). Йому випала честь стати делегатом ХХХІХ сесії Генеральної Асамблеї ООН (1984 рік). Він Заслужений діяч мистецтв, кавалер ордена - Ярослава Мудрого, Хреста Івана Мазепи, володар журналістської премії - "Золота медаль". Олег Чорногуз удостоєний високого звання "Золотий письменик України" (у числі 20-ти, в котрих тиражі досягали мільйона примірників).
Основоположник першого сатиричного роману. В Олега Чорногуза їх 7. Такого творчого "подвигу" нема і до цього не було ні в одного українського автора! Нема навіть 2-х сатиричних романів ні в кого, наскільки мені відомо. Широко відомі сатиричні романи письменника: "Аристоркат із Вапнярки", "Претенденти на папаху", "Вавилон на Гудзоні", (заголовки романів увійшли в число крилатих фраз професора КДУ ім. Шевченка А. Коваль та Ганни Кисіль у книзі "Культура "сучасної української літературної мови" разом з афоризмами із цих творів),"Ремезове болото", "Золотий скарабей", "Примхи долі", "Притулок для блазнів". Окрім цього, є в мене, так звані "серйозні" романи - "Дари пігмеїв", "Гроші з неба, або Самогубець за покликанням", "Я хочу до моря", "Воскреслий із мертвих", "Ніч без милосердя". Є чотири кіносценарії за його романами, п’єси, які йшли у Луцьку, Вінниці, Запоріжжі. У 1986 році вийшло "Вибране" у 2-х томах. У 2006 році "Вибране" у 7 томах. У 2014-2016 роках - "Вибрані твори" у 15 томах.
Олег Чорногуз - автор кількох дитячих книжок, лауреат премії "Коронація слова" за "Притчу - казку про козака Нетака", автор 10 романсів, покладених на музику Олександром Білашем, Віталієм Кирейком, Віктором Охріменком, лібрето для оперети "Аристократ із Вапнярки" написане композитором Яковом Цеглярем, збірки поезії - "Дорога до України", а також 4-х книжок публіцистики: "Українські кентаври", "Куди вас несе, "брати наші"?", "Діти колонії", "Рабів на бал не запрошують".
Окрім цього написав із Ганною Кисіль дві книжки. Це - "Професійне мовлення медика"( 450 сторінок) , "Культура слововживання" (1200 сторінок). Був головним редактором двох сатиричних журналів: Перець, ВУС, і шеф-редактор "Червоного перця».
Письменник свої заслуги називає скромними. Але насправді Олег Чорногуз – справжня гордість української нації. Він є живим свідченням того, якою великою може бути роль особистості в історії держави та у формуванні її міжнародного іміджу. Кілька поколінь українців (в тому числі, в діаспорі) виросли і виховалися на книгах і статтях Олега Чорногуза. У світі значною мірою Україну знають як добру і гарну країну завдяки Олегові Чорногузу. «Життя треба прикрашати самому. Його треба робити гарним», - сказав автор «Аристокраата» із Вапнярки» устами свого героя. Олег Чорногуз робить рідну країну гарною і такою його очима її знає світ.
Як розмірковує Олег Чорногуз, чи не всі світові літератури найчастіше визначаються саме за творами сатириків: до яких літератур той чи інший належить і якій саме літературі він приніс світову славу. Це своєрідна візитка: Чарлз Діккенс - англійська література, Марк Твен - американська, Сервантес- іспанська, Гашек, Чапек- чеська, Чехов - московська, Котляревський, Гоголь, Вишня - українська. Блискучим сатириком був Тарас Шевченко (досить згадати його поему «Сон») і так далі. Виняток – сучасна українська література, в якій сатирики, як показало життя, не достатньо шануються.
Олег Чорногуз - титан українського духу, українського патріотизму, багатогранного українського таланту. Його постать велична і у фізичному сенсі (він високий на зріст), харизматичний, він справжній. Він пасіонарій, бо належить до людей, які володіють невичерпною енергією і виступають рушійним ядром цілих суспільних систем, надаючи їм гармонійного і потужного вектору розвитку.
Люди такого рівня – апостоли нації, її золотий фонд. Тому із золотих письменників України Олег Чорногуз, можливо, найбільше відповідає цьому високому званню.
Якось музичні критики сказали про найвідомішого із «Бітлз» - Пола Маккартні: «Усе, до чого він доторкується, перетворюється в золото». Ці ж слова можна сказати і про Олега Чорногуза. Адже його творчі «доторки» до історії, філософії, драматургії поезії – геніальні. Його люблять усі музи. Його люблять мільйони шанувальників в Україні та далеко за її межами.
Ось що каже про письменника один із його шанувальників Микола Нагорний:
«Талановитий майстер слова він талановитий у всьому : прозі , сатирі,віршованому слові .Саме таким і є відомий письменник Олег Чорногуз ! Геніальний А.Пушкін в своєму вірші "Пам'ятник" написав безсмертні слова .. "Что чувства добрые я лирой пробуждал".О.Чорногуз у своїх творах пробуджує в усіх нас емоційним словом, гострою, мов меч, сатироюі невичерпним веселим словом у своїх романах. Згадаємо його сатиричні романи "Аристократ із Вапнярки" чи "Претендентина папаху", заголовки які стали крилатими у народі. Впевнений , хто читав, був у захваті від дотепних жартів і насміявся досхочу. В романі "Гроші з неба "він звернув нашу увагу на головні моральні цінності людини. А його публіцистика - це не тільки іронія, образність, а й глибокі історичні знання. Факт (без московських історичних міфів), розвінчання цих пропагандистських істориків. У його блискучих публіцистичних книжках - "Рабів на бал не запрошують" та "Діти колонії", як ніде простежується синівська любов до своєї Вітчизни і непримиренність до наших "любих ворогів ". І, нарешті, ще одна, зовсім несподівана грань творчості цього неперевершеного письменника - поезія. У минулому році побачила світ його поетична збірка "Дорога до України". Ця книжка вже давно стала раритетом. Це поезія високого гатунку ! На порталі "Воля народу" серед інших творів письменника надрукований ,як на мою думку, чудовий вірш .І це зовсім не випадково. Всевишній, з небес, за допомогою Олега Чорногуза висловлює своє обурення діями церкви Московського патріархату і керівників сусідньої держави, з півночі, і нагадує про їхню неминучу відповідальність за свої діяння!»
При всій філігранній багатогранності таланту Олега Чорногуза у нього, на мою думку, є дві головні іпостасі: письменник-сатирик і “серйозний” письменник (полум’яний публіцист, громадянин). Олег Чорногуз поєднує в собі глибинний дух сатири Гоголя і бунтарський дух Шевченка. ВОГОНЬ і СМІХ! Тому асоціативно постає образ ВОГНЕСМІХА (із фантастичного роману Олеся Бердника, стилістика якого відображає поєднання двох стихій – полум’яності і радісності). Так сміється сама вогняна стихія, спопеляючи мізерне, залишаючи невмируще.
Добре, що волею небес Вогнесміх Олег Чорногуз своїм «знаряддям праці» (і зброєю) обрав саме слово. Адже спочатку було СЛОВО… Як влучно висловився друг письменника і його колега по перу Юрій Мушкетик: “Пущене поміж людей слово проростає швидше, ніж будь-яке насіння».
То ж бажаю великому сіячеві слова Олегові Чорногузу, з яким маю за високу честь приятелювати, доброго здоров’я і нових щедрих урожайних засівів на письменницькій і громадській ниві! Бажаю, щоб знайшлися меценати для екранізації творів письменника.
Якось завжди неординарний Олег Чорногуз на презентації свого нового роману жартома сказав, що гучно відзначати круглі дати вже не в моді; варто відзначати, наприклад, такі: 77, 88, 99, 111… І запевнив присутніх, що запросить їх на свій «ювілей з трьома одиницями». Бажаю вельмишановному ювілярові Олегові Чорногузу, щоб так і було!
Михайло Роль, журналіст
Редакція порталу "Воля народу" щиро вітає Олега Чорногуза (який є автором багатьох актуальних публікацій на порталі) із славним ювілеєм і шле йому найкращі побажання!
Коментарі