Пасажири Ту-154 летіли в Сирію, щоб станцювати на тілах мертвих дітей Алеппо
Ця спецоперацію московського агітпропу готувалася таємно.Саме це стверджує московський російський фінансист і блогер Слава Рабинович. Принаймні так він висловився на сайті  “Гордон”. Під час виступу ансамблю імені Олександрова  концерт планувалось зніматися кремлівськими телеканалами, щоб згодом показати московському люду як тріумф російської, доблесної армії, що звільнила невідомо від кого Алеппо. А московське населення з цього зрозуміло: ось яка справедлива і миролюбна путінська армія, що наводить смертельний «мир» в усьому світі, дякуючи “русскому міру”- передовому загону кремлівських миротворців.
Відома московська журналістка Божена Ринська, світський оглядач, колумніст газети “Известия”, порталу “Газета RU” та журналу “GQ” у своїх роздумах написала про трагедію московських журналістів так:
”Сиджу, дивлюсь на ці обличчя, думаю: чи варті ті копійки, які вони отримували за брехню і травлю інакомислячих, і які вони одержали згодом. Адже могли знайти будь-яку працю. Ви ж знали, чим займалися. Служба - не ніс, з нею не народжуються. Ви травили мене, ви намагалися зжити мене з цього світу в 2013 році. І я ось живу, у мене ялинка, а у вашому житті ялинки ніколи уже не буде. Не для вас прийде весна. Ви, хлопчики, на Новий рік кудись летите. Щасливого вам польоту. М’якої посадки”.  
Чи не з усіх московських політичних шоу, кремлівські журналісти-пропагандисти, що не полетіли на Т-154, нині на своїх телеканалах, захльостуючись у ненависті, буквально виривають ледь не з усього  світу співчуття до цієї трагедії. Особливо, від українців, які в переважній більшості про покійників, як і належить, ні слова, або лиш разом з чесними московськими громадськими діячами, журналістами, дисидентами осуджують горе-політиків, що послали людей на концерт смерті, та ідеологів Кремля, у яких вже немає нічого святого.                            
                                                 Автор вірша

Ви посіяли цю ненависть до нас

Ви від світу хочте співчуття,
Тисяч жертв сховавши у землі,
Відібравши у людей життя
По вказівці того, що в Кремлі.

Висохли вже сльози в матерів -
Стільки вбито вами вже дітей
Нині світ від сорому згорів -
Позичає у Сірка очей.

Вам хоч хни: ні сорому-стида,
Ви ще хочете від світу співчуття!
Ви ж не люди, а кати, орда,
Без сердець й людського поняття.

Ви мовчали б краще як могли,
Ви б ці жертви мовчки поховали:
Ви ж на смерть артистів прирекли,
Щоб вони на смерті станцювали!

“Бариню” чи “Яблучко”, чи що,
Кажучи російською - нєлєпо
Після вас лишилося ніщо -
З того міста  з назвою Алеппо!

Чи не цим ви чванитесь тепер,
Вціливши дитину в саме серце?!
Той, хто народивсь, одразу вмер!
Чи не бачите на очі все це?

То скажіть, чи це не святотатство
В дикій сув’язі із горя і смертей?
Ви послали й журналістське братство
Для картинок з телека й вістей.

Біль такий, що мозок аж затерп.
Замість совісті цинізм свій показати:
На могилах безневинних жертв
Ви хотіли танцювать й співати.

Ви посіяли цю ненависть й до нас,
Ви раділи й від душі сміялись,
Як на танках в Крим наш і Донбас
Смерть несли і “Смерть хохлам!” - кричали.

Не просили ми в вас співчуття,
Ми боролись мовчки й проклинали…
Ви вбивали нас і ті життя
Десь на небі, в Бога воскресали.

Нам здавалось сатана воскрес,
Знов іде, як Гітлер йшов війною.
І не сльози, а вже кров з небес
По землі текла струмком-рікою.

Ви вбивали і тілами шлях,
Нашу рідну землю устеляли
Плач і горе ехом в небесах,
Як в серцях у наших відбивалось.

Плакали і діти й матері,
Небо вас, як Ірода, благало:
Поверніть додому, упирі,
Щоб й ноги тут вашої не стало.

Та не трапилось такого між чудес,
В небі нашім літаки збивали,
Ви сміялись, а тіла з небес
Нашу землю воронням вкривали.

Есемески слали до Кремля -
Першому !!!- і радісно сміялись:
- Пташку збили! А в степу земля
Не росою, а слізьми вмивалась!

Цього разу, правда, не хохлів
Збили ви - голландців, австралійців...
Збили де? На нашій на землі.
Звідки ви привезли ті “гостинці”?!

Із Ростова “Бука” привезли,
“Боїнга” у мирнім небі збили,
Верещали в радощах:- Хохли
Рідну землю знов тілами вкрили.

Звідки ви, з яких лісів, боліт?
Хто родив вас, хто вселив жорстокість?
Бо ж таких, як ви, не знав ще світ -
Ви порушили всепланетарний спокій!

З рук зійшов Кримнаш й Донбас, і кат
Спрямував свій погляд аж за море!
Й почалась в Алеппо у стократ
Бійня нова, як всесвітнє горе!

Дітям смерть приніс “московський брат”:
Ні жалю, ні йоти , ні опертя
До смертей звикає кожний кат,
А людина та - до милосердя!

Мсту з небес Всевишній вам приніс,
Через вас артисти постраждали
Ніс підняв і так літак Він ніс,
Щоб в останню мить ці люди чітко знали,

Що у них забрали теж життя
Через ту Кремлівську авантюру,
Щоб для вас це стало каяттям -
Він таку вчинив вам увертюру.

Ви ж хотіли дух там піднімать...
Дух на що? На смерті і на бійню?
“Бариню” хотілось станцювать
І прославить й там кремлівські війни.

Увертюра в морі - це не все,
Увертюра в морі - це початок.
Ця війна ще горя принесе
В дім у ваш - бо це лише завдаток.

Тож не ждіть ви співчуття від нас,
Не кажіть, що черстві ми й не чулі
Прийде горе і біда й до вас
За сьогодення і за дні минулі.

Бо ніхто не нищив так народ
Український, як це ви, злодюги,
В порівнянні з вами навіть чорт
Нам миліший, аніж ви, катюги.

У руїнах села і міста -
Вже і в Сирії московський завойовник!
І летить з небес вселенська мста
Прилетіла. Може, усвідомлять!

Це у відповідь за Грузію, Чечню,
Придністров’я й нашу Батьківщину,
Бо це ж Кремль московську солдатню
Шле у бій, на Сирію, Вкраїну.

А тепер упав і ваш літак,
Це як помста, з неба засторога,
Це не просто символічний знак -
Попередження вже від самого Бога!

То ж живіть, і будьте й ви – людьми!
Бог прийде у співчутті і слові.
Вам воздасться, якщо ви, як ми,
Житимете в мирі і любові!
                                 
Олег ЧОРНОГУЗ, письменник, поет
спеціально для порталу "Воля народу”
27.12.2016

Коментарі