“Ми захищаємо Закон від Держави”. До 40-річчя Гельсінської групи

До Вашої уваги ексклюзивне інтерв’ю громадсько-політичному порталу “Воля Народу” учасників подій, політв’язнів із закритої зустрічі у видавництві “Смолоскип” 8 листопада 2016 року.
“У Конституції (України – прим. авт.) записано: свобода слова, свобода друку, демонстрацій - це передбачено законом, але, як виявилося, держава є найбільший порушник закону, і тому необхідно захищати Закон від Держави”, – заявив член Гельсінської групи Василь Овсієнко,

Це питання порушила група правозахисників у Москві: якщо країни виконують Гельсінські угоди про післявоєнні кордони і співробітництво, тоді СССР не має порушувати Закон і дотримуватися Декларації прав людини ООН від 10 грудня 1948 року, зокрема п.19: «Кожна людина має право добувати і розповсюджувати інформацію будь-якого роду і незалежно від державних кордонів».
40 років тому, 9 листопада 1976 року, українець Микола Данилович Руденко на прес-конференції в столиці СССР оголосив про створення в Україні правозахисної організації – «Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських Угод» (УГГ). Через дві години у вікна його житла під Києвом полетіли шматки цегли і каміння. Так КГБ відсалютував на честь створення «Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських Угод», жартував М.Руденко.
Засновники Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських Угод:
1. Микола Руденко
2. Іван Кандиба (юрист із донеччини)
3. Левко Лук’яненко
4. Оксана Мешко
5. Микола Мотусевич
6. Мирослав Маринович
7. Ніна Строката
8. Олекса Тихий
9. Олесь Бердник (письменник-фантаст)
10. Петро Григоренко.
Українська група (1976-1988) на відміну від Московської і Литовської груп (1976-1982), Вірменської (1977-1980), Грузинської (1977) окрім питання про права людини поставила ще одне питання - про право української нації на державність. Державність України заперечувалася підписанням 1 серпня 1975 року у столиці Фінляндії Гельсінкі прикінцевого Акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі – НБСЄ без підписів України як члена ООН!!! А цим Актом фіксувалися установлені повоєнні кордони.
Реалізувати ці ідеї ішли люди, одержимі правами людини, і якщо заарештовували одних, на їх місце приходили інші. В УГГ вступила 41 особа. СССР відправляв їх досліджувати права людини до концтаборів. Загалом усі члени УГГ відсиділи 550 років ув’язнення в концтаборах, тюрмах, психіатричних закладах. В останніх було найстрашніше.
Василь Овсієнко до Групи пристав у 1978 році 18 листопада: «Кордони - це було перше питання Гельсінських Угод. Друге питання – це статус найбільшого сприяння в торгівлі. Певна річ, що совєтська економіка не могла змагатися із західною, але питання торгівлі було дуже важливим. Були природні багатства, які можна було продавати, але до них мав бути доступ. Отже з цим питанням погодилися. А третє питання, як казали – «третій кошик», то були права людини. Захід поставив умову, що вони підписують Акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі, тільки за умови якщо буде виконуватися Декларація прав людини ООН від 10 грудня 1948 року. Зокрема, пункт 19: «Кожна людина має право добувати і розповсюджувати інформацію будь-якого роду і незалежно від державних кордонів. Москва довго м’ялася і не хотіла підписувати, але зрештою підписали (мовляв – дурили ми цей Захід вже не раз – обдуримо ще раз)».
Щодо поточної ситуації в Україні Василь Овсієнко зауважив, що ми живемо в такий час, коли слід нагадати зі Святого Письма: «Ви ще не змагались до крови…» (Послання до євреїв, 12:4). Та ми вже змагаємося. Не знаємо, які випробування чекають попереду. Але я певен, що нинішнє покоління правозахисників і воїнів володіє такими ж високими чеснотами, як і попередники. Тому, Ми Переможемо!»

На дружній вечері у Музеї-архіві і Документаційному центрі українського самвидаву видавництва «Смолоскип» серед декількох десятків учасників закритого зібрання політв’язнів були: Герой України Левко Лук’яненко, поет Олекса Різників, син політв’язня Володимир Тихий, Йосиф Зісельс (єдиний єврей в українській Групі) та багато інших непересічних особистостей.
Йосиф Зісельс, який приєднався до Групи із серпня 1978 року - єдиний єврей серед українських правозахисників: розповсюджував самвидав, допомагав політв’язням, розслідував випадки використання психіатрії проти них. Йосиф Зісельс розповів бачення формування української нації: «Будування української нації стає політичним процесом, а не етнічним. В Україні проживають люди різні за етнічним походженням, але вони українські громадяни. Сьогодні на Заході важливе громадянство, а не етнічне походження. Ми будемо бачити, чим більше Україна буде ставати європейською країною тим більше наш формат сприйняття етнічного і державного буде співпадати з тим, який є в Європі і Америці».

Йосиф Зісельс розповів, ким для нього є тезка Йосип Сліпий і Українська Греко-Католицька Церква: «Звісно, Йосип Сліпий - Патріарх української греко-католицької церкви, яка є героїчною. У 70-ті роки я мав дуже тісні зв’язки із греко-католицькою церквою, особливо з Іваном Гелем, співзасновником Української ініціативної групи за звільнення в'язнів сумління, який був у підпіллі. Це героїчна і жертовна церква».
«Чудеса у моєму житті дивовижні - я двічі був засуджений (в СССР - прим. авт.) і повернувся живий! Дочекався, Україна стала незалежною державою!» - сказав Йосиф Зісельс.
Автори:
Кореспондент ВН – Валерій Захарченко
Спеціальний кореспондент ВН - Роман Колядюк
Кореспондент ВН – Дарія Захарченко
Фото AMGC за сприяння Дмитра Сосновського (громадська організація «Спілка Вільних Людей СОНЦЕ»)
Коментарі