У фінансових банках для тих "мощів Януковича" просто не вистачило камер схову, - Олег Чорногуз, письменник
Відомий український майстер сміху висловився про е-декларації нардепів мовою сатири.
У світі такого нема. Після отого Януковича. Бандита, який грабував країну вдень і вночі. А от наші нові урядовці, взявши владу в свої руки, прихопили усе те майно, що Янукович і, скажімо, Лавринович не украв. І зберегли. Все зберегли. Починаючи від церков, мощів Януковича і кінчаючи швейцарськими годинниками. Майна так виявилося багато, що гроші довелося зберігати у скляних банках, бо у банках-фінансових установах не вистачило камер схову. Стільки виявилося там всякою золотої, платинової біжутерії, ікон усіх підряд святих і мощів намісників Бога на землі. А що вже готівки було у різній валюті, починаючи від фунтів стерлінгів і кінчаючи тоннами доларів і євро. У жодні банки та валюта не поміщалася. А барахло там різне - тим більше.
 
ВСЕ ПО-ЧЕСНОМУ,
або ЄВРОПЕЙСЬКА НОВИНА,
або ТЕЛЯЧІ РАДОЩІ

Олег ЧОРНОГУЗ
фейлетон

Днями їздив у Цюріх. Це Швейцарія. Мій приятель там захотів купити і собі хатинку. Я вже дві маю. У е-декларації навіть зазначив. По дорозі до Цюріха мій приятель з ментальністю Януковича, помітивши що на автобані - жодного «козирної карти» (по-нашому даішника) пересік подвійну лінію і коли проскочив пост їхнього ДАІ (не знаю, як там те ДАІ по-швейцарському називається) розреготався. Там реготав і так від радощів сміявся, що аж на сидінні підстрибував. Я подумав:від того незрозумілого мені нападу щастя, він зараз дашок автомашини проб’є. Воно так і вийшло. Він зупинив авто в недозволеному місціі, вибігши на обочину, почав щасливий кричати на всі неозорі Альпи:
- Підманув, підманув. Підманув і проскочив.
 Я його попросив, про всяк випадок, сісти в авто і від тих телячих радощів не стрибати на автобані. Він на мій підкол не образився. Він продовжував то сміятися, то співати, потім, нарешті, сів у авто, і ми з його веселою пісенькою про телячі радощі в’їхали в двір нашого швейцарського приятеля. А мій приятель (ну, це той, що пересік подвійну лінію на автобані і пострибав на ньому) не витерпів, і перед тим, як запитати, як ти тут живеш, у цій Швейцарії, обійняв його, закатав по-брєжнєвськи два поцілунки в губи...Третього не встиг - швейцарець на кілька кроків від нього відскочив. Мабуть, подумав, що мій пацан - гей.
 А мій приятель з ментальністю Януковича все підстрибував від щастя і співав, не спускаючи очей з Альп:
- Гей, там у горах.
Швейцарець не стримався, зупинив його жестом руки і запитав:
-  Що трапилося? Ти виграв у лотерею? Тобі випав...
-  Не вгадаєш, - мій приятель намагався піймати у свої обійми швейцарця. – Я тільки що пересік подвійну лінію на автобані, щоб скоротити шлях до тебе і твого серця.       
    Швейцарця начебто хтось відром крижаної води облив.
-  А ти в поліцаю заявив? Штраф заплатив? - запитав той.
-  Ти що, я проскочив... Нікого у формі навіть на обрії не виднілося.
-  Це негарно. У нас, як порушують правила, одразу заявляють у поліцію, вибачаються і платять штраф.
    Мій приятель з ментальністю Януковича чи Лавриновича спочатку отетерів. Тоді також відійшов на кілька кроків назад, ніби хотів цей унікум зафіксувати на своєму смартфоні. Покліпав очима, а за хвильку витріщився на швейцарця:
-  Ти це серйозно?!
-  Цілком. Ми ж у Європі. І ви, здається, також.
-   О так, - після певної паузи знайшовся мій приятель з ментальністю чи то Януковича чи то Лавриновича. - Ми також у ...Європі. Географічно.
-   Я думаю.
-   А ти не думай. Ти знаєш, - мій приятель статечно присів на лавочку і заклав ногу на ногу. Витяг золотий портсигар, з нього сигарету, постукав по портсигару головкою сигарети, як Янукович десертним ножем по золотому батону, і тільки після цього нахабно додав:
-  А ти знаєш, ми Швейцарію та й усю Європу уже обійшли. Якщо кому сьогодні треба приєднуватися до Європи, то це Європі до нас, українців. Світочів східної півкулі. Ти, мабуть, чув, що у нас відбулася Революція Гідності. Ти знаєш в ім’я чого. В ім’я Європи. Бо уряд президента Януковича та й сам Янукович почали нас, український народ, обкрадати. Спочатку державу обікрали. Щоправда, не до кінця. Дещо наступному поколінню залишилося, а потім взялися за бідний український народ. От той бідний народ і не витримав. Вийшов на Майдан. Вийшов і там  запалив шини і коктейлі Молотова. Тоді ще в нас стільки зброї, як тепер після АТО, як у вас у кожній хаті, ще не було. Тепер уже є. Ми тепер по зброї, вважай - друга Швейцарія.
-  Та ти що?! - тут уже присів і наш приятель - швейцарець. Від несподіванки він навіть розтулив рота.
-  У ваших хатах є, як у нас, гвинтівки, автомати, кулемети?...
-  Бери крупніше. У нас уже танки у воєнторзі продаються. Гранатомети у вільному продажу, не кажучи вже про гради, буки, піони. Ми вас обставили. Але це ще не все. У нас відродилась нація. Ми вже зовсім інший народ, порівнюючи з тим, який був при Януковичі. При Януковичі що? Крали для себе, клали під себе. А тепер ні. Нічого не крадуть. Усе зберігають для народу. Ти навіть уявити не можеш, до чого у нас чесні керівники, які прийшли до влади після Януковича?! Який у нас уряд, урядники, слуги народу. Чесніше в усьому світі не знайдеш. Навіть у вашій Швейцарії, де біжать у поліцію і заявляють на себе, що порушили закон і добровільно платять штрафи. Без суду і слідства. У нас ще краще. У світі такого нема. Після отого Януковича. Бандита, який грабував країну вдень і вночі. А от  наші нові урядовці, взявши владу в свої руки, прихопили усе те майно, що Янукович і, скажімо, Лавринович не украв. І зберегли. Все зберегли. Починаючи від церков, мощів Януковича і кінчаючи швейцарськими годинниками.
-  І що?
-  Що, і що ...,-  мій приятель з ментальністю Януковича, здається, навіть образився на запитання, яке складалося з двох “і що”. Йому здалося, що швейцарець його слова взяв під сумнів.
-  Вони. Ну, наші ... Як їх краще назвати... Тих, кого вибрали уже не за гречку, а нібито за гідність. Бо ж майже усі на Майдані стояли і з трибун слова оголошували. Клялися і присягалися, що як їх народ вибере, то вони стануть чистіше Януковича і Бойка, Вілкула і всієї решти разом узятих.
- І що? І що? – швейцарець, як завівся.
- Що, що? Вони такими і стали. Як діти Христа. Як не брешуть і не крадуть, а всім кажуть правду і тільки правду. Все, що вони потягли з Міжгір’я, з дачі Пшонки, Захарченка - міністра внутрішніх справ, Клименка - головного податківця. Все зберегли в себе. До останнього долара, годинника і кістки святого. Все зберегли.    
- Майна так виявилося багато, що гроші довелося зберігати у скляних банках, бо у банках-фінансових установах не вистачило камер схову. Стільки виявилося там всякою золотої, платинової біжутерії, ікон усіх підряд святих і мощів намісників Бога на землі. А що вже готівки було у різній валюті, починаючи від фунтів стерлінгів і кінчаючи тоннами доларів і євро. У жодні банки та валюта не поміщалася. А барахло там різне - тим більше. Навіть куркульської хати не вистачило, стільки там того барахла поназбиралося. Так вони почали за ту валюту квартири в столиці скуповувати. Маєтки за містом. У кожного третього стільки квартир назбиралася, що в середньому на кожного припадало щонайменше 5. Бо в однієї дами знайшлося аж десять, а в когось понад 50. Швейцарських годинників вже не було куди класти. Кажуть у Швейцарії, за тими зберігачами народного майна не встигали ті годинники клепати. А ще всі зберігачі народного майна швейцарцям замовляли тільки ексклюзив, тобто вироби останньої моделі і ті, що в проекті. І це ще не все. Просили й обрамлення, як власних портретів, так і годинників із найдорожчим камінням. Але не з коростишівського граніту. Одне слово, квартири на душу зберігача майна не вистачало. Вони почали на околиці столиці закуповувати маєтки, дехто, чесно признався в е-декларації, в оренду брав по дві, по три дачі. Під деревами корінню від банок ставало тісно. Так один навіть церкву собі купив, але чомусь московського патріархату. Одні кажуть, щоб на нього “русскій мір” не напав і не пограбував. Інші стверджують, що він виявився любителем природи, тому вирішив валютою церковних мишей підгодовувати. Третій - мощі Януковича зберігав. А потім дізнався, що той раптом воскрес. Чим то в Ростові, чи то в Рубльові. Ну, в якомусь такому місті на літеру «Р», яку не вимовляв чи то Лавринович, чи то Луценко. Так він ті мощі перейменував на мощі Нестора Літописця.
- І що? - швейцарець правив своєї.
- Що, що? За Літописця на аукціоні більше дадуть, ніж за Януковича-старшого. От “що”.
-  А що далі? - швейцарця наші унікальні е-декларації ніби взяли за живе.
- А що далі. Все оте збережене від Януковича нові правителі поклялися віддати народу. Збільшити пенсії до середньої європейської. Зарплати, бідних чиновників – до рівня зарплат американських клерків. Усе чесно. Чесніше не буває. Європа в захопленні. Такий яскравий приклад. Ні в одній країні ніхто такого не бачив. Навіть у Швейцарії.
- М...так, - погодився швейцарець.
- М-так, м-так, - повторив за ним мій приятель з ментальністю Януковича. - Я теж дещо приберіг. От і собі приїхав хатинку купити. Треба ж барахло зберегти. Порадили у Швейцарії. Хоч деякі наші на офшори поперлися.
- А на офшори для чого?
- Та  Кремль фейк запустив. Сказав, що знов на престол посадить Януковича. Навіть для цього придумав дві республіки в Україні. Одну назвав Новоросією, а другу - Лугандоном. Федерацію оголосив. Щоб як у Московії. Призначили двох тимчасово живих президентів. У Новоросії – Захарченка, у Лугандоні - Плотницького. Ніби обидва із наших, українських. Щоб тінь на Кремль не впала. Тимчасово живі президенти також почали заготовляти майно і скарби, як сіно на зиму. Теж начебто чекають Януковича. Деякі перестаралися і республіканське переплутали із власним, так їх пацани прибрали. Пацани від Суркова, радника чи помічника Путіна прибрали Дрьоміна, Шувалова, Моторолу. Як головнокомандувачів. Щоправда, останній не зрозумів Кремлівської настанови, так його у ліфті “старші  по званію” пришили. Він так і дружині в есемесці написав. Бережись “старших братьєв”, бо пограбують. А майно, мабуть, не для Мотороли призначалося, а знову ж таки для Януковича. І його команди.    
   Отакі у нас справи. Все по-чесному. Ніхто нічого від народу не приховував. Навіть готівки з мощами Літописців. Європа у захопленні. От тільки Кремль ображається. Каже, українці поганий приклад подають цими е-деклараціями. А якщо у еРеФії почнуть вимагати тих е-декларацій, куди Путіну і команді з тим майном податися, коли навколо них суцільні санкції, облога і невиїзд. Хоч бери і собі те майно Януковичу в Рубльовку відвозь. Він усе там швидко в золоті батони переплавить, - мій приятель з ментальністю Януковича замовк. Витер піт із чола і, помилившись стільцем, сів, по-московськи кажучи, “у лужайку” з ... водою.
   Швейцарець також присів. Повз крісло від здивування. Я мовчав. А що я міг до цього додати. Усе ж ясно. Як Божий день над Швейцарією.
        
   2 листопада 2006 року  

Олег Чорногуз, письменник,
для порталу "Воля народу"                                

Коментарі