Олег Чорногуз, письменник: ЇХ ВИКЛИКАЄ СЛІДКОМ, 
або НЕДОРОСІЯ 

"Українські воїни не можуть воювати з власним народом, як це робила армія РФ в Чечні. Москва має  нести всю повноту відповідальності за військові злочини в Україні, за горе і руїни Донбасу. Переконаний, так воно і буде. Окупанти сядуть на лаву підсудних".

                           Начальник Генштабу Віктор Муженко

Пам’ятаєте поговірку: на злодієві шапка горить. Або "держи злодія". Злодій, коли біжить у натовпі, кричить: “Лови злодія”, щоб ніхто в злодієві не запідозрив самого злодія. Саме такого принципу нині дотримується і сповідує кремлівська ідеологія та дипломатія. Сказано лауреатом Нобелівської премії Олександром Солженіциним: “Нижче аморальності тільки канап”. Михайло Булгаков пішов іще далі: “Не народ, а скотина”.

 Зрозуміло, я українець не можу опуститися до такої аморальності чи оцінки цілого народу, як це дозволяють собі російські класики. Мені, українцю, моя ментальність не дозволяє, і я ще додав би - генетика толерантного доброго і гостинного народу. Але цитати є цитати. Вони як українські поговірки. Скажімо, хоча б така:"Бог створив цапа, а чорт кацапа" (різника, розбійника - з тюркського касап, - ОЧ).  

  До таких різких поговірок і цитат мене змусили дві чергові цинічно-брехливі заяви цього оціночного народу з прикметниковою назвою.
  Перша. Лаврова запитують колеги по посаді: для чого Москва навезла стільки важкої військової техніки в український Донбас? Лавров, не моргнувши оком, цинічно у відповідь запитує:

- А де ви там тут важку техніку бачили?

 Коли йому кажуть, що в центрі Донецька навіть діти фотографують на російських танках, Лавров відповідає, що то трактори, а ви не можете (соромить на повному серйозі) відрізнити танка від трактора,  бронетранспортера від комбайна.

Цікаво, як зрозуміти таке цинічне і нахабнувате пояснення і у вік космосу, звідки космічна техніка своєю далекозорістю може розглянути навіть стрілки годинника на руці Лаврова і показати, який день і який час, а танка не побачити. Кажучи французькою - суцільний кошмар (франц., - ОЧ) у головах московітів. Під черепною коробкою сучасного московіта все перемішалося. Як у домі Облонських, чи в голові Путіна, який не знає історії навіть за програмою перших класів середньої школи... Ніяких танків і градів і ніяких наших військ  у Донбасі нема. Це вигадки київської хунти. І квит!

     
    Можна не дивуватися так усяким дмитрам кисельовим, соловйовим, норкіним, шейніним. Вони свої срібняки відробляють. У них така, як в іуди, професія. Тут дивуватися – брати гріх на душу. Нема совісті і честі, а є язик і порожні слова. Але ж Лавров начебто офіційна особа, а не “шалтайболтай”. Як каже мій знайомий приятель з кавказькою зовнішністю за московським висловом. 

   Нещодавно в Україні широко було піднято питання генетики. Мовляв, як так трапилося, що й в українців, стільки намішано від татар і турків, від євреїв до москалів. Нічого дивного. Так будувалася імперія. На селекції. За допомогою єдиного “совєтського народу” потрібно було зробити один народ – інтернаціональний, без роду і племені. Але, незважаючи з якої ти зграї, маєш гавкати на світ тільки московською. В іншому випадку тебе не зрозуміють. От і намішали на свою і нашу голову інтернаціональних генів. Тепер ця мішанина – суцільний “русскій мір” (з двома “С”!). Найхарактерніша ознака “русского міра”,  їхня “скрепа” – московський язик. Ну, ще танки з буками. А далі - бронетранспортери з комбайнерами і шахтарями, які раптом  заблудилися. Не де-небудь, а на Запорізькому полі. Тому самому, що до Катерининської Новоросії називалося Великим Лугом. Була заселена козацькими паланками. Тепер московськими гаубицями і мінометами. Ці також на Донеччину прибули після втрати компаса і орієнтиру. 
 

  У правдивій же ментальності московіта (до селекції по виведенню “єдиного совєтського народу” і “русскаго міра”) - суміш агресивного ординця з довірливим угро-фіном. Яскравий приклад - Моторола - бандит і грабіжник, найманець і вбивця. Таких у цивілізованих країнах судять. Свої ж. У Московії таким ставлять пам’ятники і їх вважають національними героями. 

   Одне слово, це з мішка вилазить московський генетичний код - дрімучий сплав бандита і раба. Пам’ятаєте ще в одного російського класика М.Лермонтова:

Прощай, немытая Россия,

Страна рабов, страна господ,

И вы, мундиры голубые,

И ты, им преданный народ.
 

 Сплавлені московіти-кентаври вірять у слова свого вождя, як релігійні фанатики в Біблію. Вірять навіть у таку несусвітну брехню, яку розсипає своїм язиком по планеті Земля, міністр ЗС Лавров чи викидають мегагерцами і мегабайтами кремлівські політичні  телевистави. Московіти вірять до зомбування своїм вождям і ненавидять до смерті сусідів. Переважно тих, яких ще не загарбали і не знищили.

   Якщо ми уже з генетикою “єдиного народу” (про що так мріє Путін, як свого часу князь Михайло Олексійович у 1654 році) закінчили, то давайте перейдемо до злодія, на якому шапка горить. 

     Весь цивілізований світ нині знає, що Московія без оголошення війни, як свого часу Гітлер, напала на Україну. Розпочала гібридну війну, яка вже забрала тисячі молодих життів як з одного боку, так і з іншого. Щоправда. У нас  героїв, коли ховають, то живі віддають загиблим шану і свою любов, стоячи перед ними, як захисниками вітчизни, на колінах. Ординці ж своїх синів ховають за методом Чингізхана - могили зрівнюють із землею. Щоб ніхто навіть із рідних не знав, де могила його. Інколи ставлять хрестики і на них номери замість  прізвищ та імен. Але це “щасливий” виняток.

Тепер про історичну паралель: Гітлера, котрий напав по-бандитські, яку і його вовчу зграю у перспективі чекав Нюрнберг. Путіна і його дику зграю тепер чекає Гаага, як сербського Мілошевича за геноцид чужих народів. Що в цьому випадку робив злодій? Він кричав: лови злодія. Так? Правильно. Те ж саме робить нині і слідком еРеФії – подає на суд. Не своїх злочинців, не тих, що напали, а на тих, на кого напали. Вловили різницю? Кращий захист - це цинічний наступ.

   Сказати, що члени слідкому без честі і совісті – не сказати нічого. Сказати, що вони дружать із логікою, як зі своєю головою, то й собі опуститися до їхнього рівня. Бо якщо слухати щоденні слова Путіна, Лаврова і тих соловейків від московського агітпропу, що летять, як брехня по селу, по всьому світу, то що ж це виходить? Війни в Україні нема ніякої. Армії московської, як і важкого озброєння, також нема, а от українські офіцери, виявляється, вбивають московських офіцерів і найстрашніше - солдат, які випадково заблудилися. На суд, на суд їх убивць і катів несусвітних. В Гаагу. Чує кішка чиє сало з’їла!!!

Тому. Подаю для ілюстрації в оригіналі цю московську погрозу нашим воїнам, що захищають свою землю зі зброєю в руках: ” ...в соответствии с нормами международного и российского права (???!!!-знаки оклику мої, - ОЧ) Следственный комитет продолжает фиксировать и расследовать преступления против мира и безопасности человечества.(московіти, мабуть, мають на увазі свої «подвиги» в Чечні, а конкретно - у Норд-Ості, Семашках, Беслані та «зелених чоловічків» під час анексії Криму і в неоголошеній війні на Донбасі, - ОЧ) Речь идет о геноциде и применении запрещенных средств (а московське телебачення стверджує, що в нас усе кустарне, як пляшка з пальним з-під пива, і ми далі й досі нікуди “не просунулися”, чого не скажеш про московітів,- ОЧ) и методов ведения войны на Донбассе. Следственному комитету уже известны имена командиров вооруженных сил Украины, которые отдавали приказы на уничтожение гражданского населения и пленных, которых расстреливали без суда и следствия»”. Очевидно, знову натяк на Моторолу, якому збираються пам’ятник поставити. Уже збираються кошти. Патріарх Кіріл подав пропозицію Моторолу канонізувати, як і Путіна. А чому б і ні? Івана ж Грозного канонізували. Чи ще роздумують? Фарс по-московські. Подвійна шизофренія. Клініка!

  Отака Москва. Такою була і такою залишиться поки не розпадеться. У кращому випадку до Московського князівства, то тоді хоч би усі сусіди полегшено зітхнули. А якби вони провалилися в тартари, то, мабуть, світ оголосив би цей День Днем миру на землі. Тільки не “русского”.

 

Олег Чорногуз, письменник

спеціально для порталу "Воля народу”