Київські органи влади не бажають увічнити пам’ять про видатного мецената і громадського діяча Євгена Чикаленка, - журналіст
Георгій Лук’янчук: Євген Чикаленко як символ щирого Українства
Продовжувати триматися за культуру ворога та окупанта зараз вкрай небезпечно.
У першу чергу ворог йшов туди, де думав, що його зустрінуть хлібом-сіллю. Якби ми всі українці нарешті усвідомили і зрозуміли, ким ми є, згадали нашу історію та культуру і викинули на звалище історії все те, що нам було нав'язано - ця б війна не відбулася б!
Ідейний українець Євген Чикаленко (1861‒1929) - визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист. Головний ініціатор скликання Центральної Ради та її Перший Голова до приїзду Михайла Грушевського.
2 вересня у Музеї української діаспори, який з 1999 року представляє історію й мистецьку спадщину українців світу, відома громадська діячка Анжела Савченко та відомий харківський видавець Олександр Савчук презентували перевидання легендарного агробестселлера «Розмови про сільське хазяйство» Євгена Чикаленка – успішного аграрія, великого землевласника, видатного українського громадського діяча, благодійника та видавця першої в тодішній Російській імперії україномовної щоденної газети "Рада".
Подібно до оригіналу, який пережив гніт царської цензури, ця книга в сьогодняшні трагічні дні війни народжувалась під звуки сирен та пекельних обстрілів Харкова російськими загарбниками, але як фенікс з попелу таки постала заново в липні у харківському видавництві Олександра Савчука. Цьогорічне видання є найповнішим – до нього входять усі 5 брошур видатного агронома і публіциста: "Чорний пар та плодозміни", "Худоба", "Сіяні трави, кукурудза і буряки", "Сад", "Виноград".
Свого часу «Розмови про сільське хазяйство» була другою за популярністю українською книгою після «Кобзаря» в тодішньому українському селі.
На сьогодні вона є важливою історико-культурною пам’яткою аграрної сфери, з оригінальною подачею та непростою історією, про яку детально розповіли під час презентації – директорка туристичного сайту «Київські фрески», відома екскурсовод, за ініціативи якої й була видана ця книга – Анжела Савченко, видавець із прифронтового Харкова - Олександр Савчук, директорка Музею української діаспори, мистецтвознавиця Оксана Підсуха.
Євген Чикаленко народився 21 грудня 1861 року в селі Перешори (Одеська обл.) в родині з козацько-шляхетським корінням. Освіту здобув у Харківському університеті (природничий відділ). Проявив себе як надзвичайно здібний агроном - навіть у посушливі роки отримував гарний врожай на своїх полях - найкращий в Україні, нагороджений двома срібними медалями на Всеросійських Аграрних виставках, одна з яких була імператорською! Свій власний успішний досвід у сільському господарстві виклав у надзвичайно популярній серед українського селянства брошурі «Розмова про сільське хазяйство»(у 5 кн., 1897). У формі розмови із селянином у ній оповідається про ефективні методи агрономії. Свою брошуру Євген Харлампійович написав Українською мовою і потім аж п'ять років добивався її видання, причому дозвіл підписував сам міністр внутрішніх справ царської Росії, оскільки українська мова на той час була забороненою. Чикаленко також написав «Спогади» (І–II, Львів, 1925—1926) та «Щоденник 1917—1919» (Львів, 1931), які дають багатющий матеріал до історії українського руху кінця XIX і початку XX століть, адже автор зі студентських років й упродовж усього свого життя займався активною громадсько-політичною діяльністю. У 1917 році Євген Чикаленко став одним із ініціаторів проголошення Української Центральної Ради – керівного органу майбутньої УНР. Все своє свідоме життя і Всі свої великі кошти український благодійник віддавав на Українське Національне Відродження, видаючи протягом багатьох років єдину Україномовну Щоденну газету ”РАДА”, яка стала “кузнею” майбутніх видатних державних діячів часів УНР: Симона Петлюри, Володимира Винниченка, Сергія Єфремова та інших. І саме за ініціативою Євгена Чикаленка і була створена Центральна Рада УНР, яку він і очолював та керував її діяльністю до повернення майбутнього президента УНР Михайла Грушевського з еміграції.
“Постать Євгена Чикаленка — унікальна в історії України, і його увічнення в топонімах Києва — хоча би часткова сплата нашого великого боргу цій людині за нинішню Україну.
Сказати про нього — український меценат — це нічого не сказати, навіть додавши, що саме Чикаленкові належить формула — «Любити Україну до глибини власної кишені». Власне, це його принцип, з яким він жив, що є сили розбудовуючи українську культуру, знекровлену численними заборонами в російській імперії. Що, здавалося б, заснувати й фінансувати щоденну українську газету «Рада» за імперських реалій на початку XX ст.? Адже існування газет уважається одним із інструментів творення сучасних націй, бо таке щоденне нагадування, хто ми і які наші спільні завдання, об’єднувало окремих людей у національно свідому спільноту! Все життя Чикаленка — це постійне тримання перед собою високої планки: щоб не було соромно перед нащадками, власне нас із вами. Про це та про багато іншого можна прочитати в його щоденниках та листуванні (видавництво «Темпора»). Ці записи — сліди епохи, коли Україна трималася ентузіастами, які вирішили, що зроблять усе від них можливе, аби вона за їхнього життя протрималася!”, - говорить Наталія Старченко, доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу теорії і методики археографії та джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського.
Декілька років тому пропозиція перейменувати вулицю та площу російського імперця Льва Толстого іменем великого українського мецената всіх НАЦІЄТВОРЧИХ заходів на початку ХХ століття в Києві та тогочасній Україні - Євгена Чикаленка була одностайно підтримана столичною комісією з найменувань, очолюваною тоді ще (нинішнім міністром оборони) Олексієм Рєзніковим. Але це рішення комісії було (двічі!!!) заблоковане на етапі його електронного обговорення на сайті КМДА відвертими ворогами всього українського - на нині заборонених ворожих телеканалах прокремлівської ОПзЖ (Вадимом Рабиновичем) і колишнім прем’єр-міністром часів В.Януковича - М.Азаровим, фанатами “русского мира” і проросійських сайтів та промосковськими хакерами.
Нині столична громадськість та експертна коміся істориків та краєзнавців рекомендують Київраді сусідню вулицю, названу на “честь” ще одного “імперського трубадура” - Пушкінську, перейменувати на честь Видатного українця Чикаленка. І це дуже символічно — існування імені Чикаленка поруч із іншими великими українськими меценатами — Терещенками і Ханенками, яким ми завдячуємо двома чудовими музеями поруч... “
Євген Чикаленко був щирим борцем за Українське Національне пробудження і єднання української еліти, ініціатором скликання Центральної Ради та фактичним засновником УНР. А насамперед він був щедрим меценатом, якому належить відомий крилатий нині вислів «Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини кишені». На скількох пальцях руки можна нині перерахувати українських товстосумів, які люблять Україну до глибини своєї кишені, так як любив її Великий український благодійник? Актуальнішу як для нинішнього часу постать з українського минулого для мапи у центрі Української столиці, де Чикаленко проживав і творив свої великі українські справи, знайти просто неможливо!”, - підкреслює Юрій Гнаткевич, народний депутат 3-х скликань, голова Просвітницького центру національного відродження ім. Євгена Чикаленка.
Історики наполягають: У війні символів — “зійтися посередині” не вдасться, як і у збройній війні з імперією, бо це лише різні форми однієї сутності. Потрібно якнайшвидше докорінно «вимітати» імперську пропаганду та її символи із столиці європейської України — і не лише ворожі станції метро, а й назви вулиць та пам’ятники російським ідолам!
На світлинах:
книга «Розмови про сільське хазяйство»
(зліва - направо): директорка Музею української діаспори, мистецтвознавиця Оксана Підсуха, директорка туристичного сайту «Київські фрески», відома екскурсовод Анжела Савченко, видавець із прифронтового Харкова - Олександр Савчук під час презентації
Георгій Лук’янчук, журналіст
Фото автора.
P.S....А "русскій мір" в особі “діячів” "Національного( “російського") театру..." продовжує воювати з найщирішим українським Благодійником-меценатом Всіх Націєтворчих справ в Україні на початку ХХстоліття - Євгеном Харлампійовичем Чикаленком, нав'язуючи Київраді замість проголосованої громадськістю Києва та ескспертами імені Чикаленка вулиці Пушкінській - свою "нейтральну" - "театральну"! Будьмо пильними!
Продовжувати триматися за культуру ворога та окупанта зараз вкрай небезпечно.
У першу чергу ворог йшов туди, де думав, що його зустрінуть хлібом-сіллю. Якби ми всі українці нарешті усвідомили і зрозуміли, ким ми є, згадали нашу історію та культуру і викинули на звалище історії все те, що нам було нав'язано - ця б війна не відбулася б!
Ідейний українець Євген Чикаленко (1861‒1929) - визначний громадський діяч, благодійник, меценат української культури, агроном, землевласник, видавець, публіцист. Головний ініціатор скликання Центральної Ради та її Перший Голова до приїзду Михайла Грушевського.
2 вересня у Музеї української діаспори, який з 1999 року представляє історію й мистецьку спадщину українців світу, відома громадська діячка Анжела Савченко та відомий харківський видавець Олександр Савчук презентували перевидання легендарного агробестселлера «Розмови про сільське хазяйство» Євгена Чикаленка – успішного аграрія, великого землевласника, видатного українського громадського діяча, благодійника та видавця першої в тодішній Російській імперії україномовної щоденної газети "Рада".
Подібно до оригіналу, який пережив гніт царської цензури, ця книга в сьогодняшні трагічні дні війни народжувалась під звуки сирен та пекельних обстрілів Харкова російськими загарбниками, але як фенікс з попелу таки постала заново в липні у харківському видавництві Олександра Савчука. Цьогорічне видання є найповнішим – до нього входять усі 5 брошур видатного агронома і публіциста: "Чорний пар та плодозміни", "Худоба", "Сіяні трави, кукурудза і буряки", "Сад", "Виноград".
Свого часу «Розмови про сільське хазяйство» була другою за популярністю українською книгою після «Кобзаря» в тодішньому українському селі.
На сьогодні вона є важливою історико-культурною пам’яткою аграрної сфери, з оригінальною подачею та непростою історією, про яку детально розповіли під час презентації – директорка туристичного сайту «Київські фрески», відома екскурсовод, за ініціативи якої й була видана ця книга – Анжела Савченко, видавець із прифронтового Харкова - Олександр Савчук, директорка Музею української діаспори, мистецтвознавиця Оксана Підсуха.
Євген Чикаленко народився 21 грудня 1861 року в селі Перешори (Одеська обл.) в родині з козацько-шляхетським корінням. Освіту здобув у Харківському університеті (природничий відділ). Проявив себе як надзвичайно здібний агроном - навіть у посушливі роки отримував гарний врожай на своїх полях - найкращий в Україні, нагороджений двома срібними медалями на Всеросійських Аграрних виставках, одна з яких була імператорською! Свій власний успішний досвід у сільському господарстві виклав у надзвичайно популярній серед українського селянства брошурі «Розмова про сільське хазяйство»(у 5 кн., 1897). У формі розмови із селянином у ній оповідається про ефективні методи агрономії. Свою брошуру Євген Харлампійович написав Українською мовою і потім аж п'ять років добивався її видання, причому дозвіл підписував сам міністр внутрішніх справ царської Росії, оскільки українська мова на той час була забороненою. Чикаленко також написав «Спогади» (І–II, Львів, 1925—1926) та «Щоденник 1917—1919» (Львів, 1931), які дають багатющий матеріал до історії українського руху кінця XIX і початку XX століть, адже автор зі студентських років й упродовж усього свого життя займався активною громадсько-політичною діяльністю. У 1917 році Євген Чикаленко став одним із ініціаторів проголошення Української Центральної Ради – керівного органу майбутньої УНР. Все своє свідоме життя і Всі свої великі кошти український благодійник віддавав на Українське Національне Відродження, видаючи протягом багатьох років єдину Україномовну Щоденну газету ”РАДА”, яка стала “кузнею” майбутніх видатних державних діячів часів УНР: Симона Петлюри, Володимира Винниченка, Сергія Єфремова та інших. І саме за ініціативою Євгена Чикаленка і була створена Центральна Рада УНР, яку він і очолював та керував її діяльністю до повернення майбутнього президента УНР Михайла Грушевського з еміграції.
“Постать Євгена Чикаленка — унікальна в історії України, і його увічнення в топонімах Києва — хоча би часткова сплата нашого великого боргу цій людині за нинішню Україну.
Сказати про нього — український меценат — це нічого не сказати, навіть додавши, що саме Чикаленкові належить формула — «Любити Україну до глибини власної кишені». Власне, це його принцип, з яким він жив, що є сили розбудовуючи українську культуру, знекровлену численними заборонами в російській імперії. Що, здавалося б, заснувати й фінансувати щоденну українську газету «Рада» за імперських реалій на початку XX ст.? Адже існування газет уважається одним із інструментів творення сучасних націй, бо таке щоденне нагадування, хто ми і які наші спільні завдання, об’єднувало окремих людей у національно свідому спільноту! Все життя Чикаленка — це постійне тримання перед собою високої планки: щоб не було соромно перед нащадками, власне нас із вами. Про це та про багато іншого можна прочитати в його щоденниках та листуванні (видавництво «Темпора»). Ці записи — сліди епохи, коли Україна трималася ентузіастами, які вирішили, що зроблять усе від них можливе, аби вона за їхнього життя протрималася!”, - говорить Наталія Старченко, доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу теорії і методики археографії та джерелознавчих наук Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського.
Декілька років тому пропозиція перейменувати вулицю та площу російського імперця Льва Толстого іменем великого українського мецената всіх НАЦІЄТВОРЧИХ заходів на початку ХХ століття в Києві та тогочасній Україні - Євгена Чикаленка була одностайно підтримана столичною комісією з найменувань, очолюваною тоді ще (нинішнім міністром оборони) Олексієм Рєзніковим. Але це рішення комісії було (двічі!!!) заблоковане на етапі його електронного обговорення на сайті КМДА відвертими ворогами всього українського - на нині заборонених ворожих телеканалах прокремлівської ОПзЖ (Вадимом Рабиновичем) і колишнім прем’єр-міністром часів В.Януковича - М.Азаровим, фанатами “русского мира” і проросійських сайтів та промосковськими хакерами.
Нині столична громадськість та експертна коміся істориків та краєзнавців рекомендують Київраді сусідню вулицю, названу на “честь” ще одного “імперського трубадура” - Пушкінську, перейменувати на честь Видатного українця Чикаленка. І це дуже символічно — існування імені Чикаленка поруч із іншими великими українськими меценатами — Терещенками і Ханенками, яким ми завдячуємо двома чудовими музеями поруч... “
Євген Чикаленко був щирим борцем за Українське Національне пробудження і єднання української еліти, ініціатором скликання Центральної Ради та фактичним засновником УНР. А насамперед він був щедрим меценатом, якому належить відомий крилатий нині вислів «Легко любити Україну до глибини душі, а ви спробуйте любити її до глибини кишені». На скількох пальцях руки можна нині перерахувати українських товстосумів, які люблять Україну до глибини своєї кишені, так як любив її Великий український благодійник? Актуальнішу як для нинішнього часу постать з українського минулого для мапи у центрі Української столиці, де Чикаленко проживав і творив свої великі українські справи, знайти просто неможливо!”, - підкреслює Юрій Гнаткевич, народний депутат 3-х скликань, голова Просвітницького центру національного відродження ім. Євгена Чикаленка.
Історики наполягають: У війні символів — “зійтися посередині” не вдасться, як і у збройній війні з імперією, бо це лише різні форми однієї сутності. Потрібно якнайшвидше докорінно «вимітати» імперську пропаганду та її символи із столиці європейської України — і не лише ворожі станції метро, а й назви вулиць та пам’ятники російським ідолам!
На світлинах:
книга «Розмови про сільське хазяйство»
(зліва - направо): директорка Музею української діаспори, мистецтвознавиця Оксана Підсуха, директорка туристичного сайту «Київські фрески», відома екскурсовод Анжела Савченко, видавець із прифронтового Харкова - Олександр Савчук під час презентації
Георгій Лук’янчук, журналіст
Фото автора.
P.S....А "русскій мір" в особі “діячів” "Національного( “російського") театру..." продовжує воювати з найщирішим українським Благодійником-меценатом Всіх Націєтворчих справ в Україні на початку ХХстоліття - Євгеном Харлампійовичем Чикаленком, нав'язуючи Київраді замість проголосованої громадськістю Києва та ескспертами імені Чикаленка вулиці Пушкінській - свою "нейтральну" - "театральну"! Будьмо пильними!
Коментарі