Юрій ГНАТКЕВИЧ: "Громадське обговорення" на сайті КМДА на практиці сприяє мобілізації антиукраїнських сил у столиці України
Слово "обговорення" походить від слова "говорити", але ніхто нічого на сайті КМДА forum.kyivcity.gov.ua не говорить і не обговорює.
На сайт виносяться проекти розпоряджень КМДА та постанов Київради. Проекти розпоряджень КМДА стосуються різних сторін життя столиці. Проекти постанов Київради стосуються здебільшого перейменувань або найменувань київських вулиць. Протягом багатьох останніх років на проекти постанов і розпоряджень киянами вносилося вкрай мало пропозицій. Жодна з таких пропозицій ніколи не виносилася на голосування.
Тим часом електронне голосування є найважливішою складовою "громадського обговорення". Характерною є активність громадян під час електронного голосування.

Заглянувши на сайт КМДА fоrum.kyivcіty.gov.ua, можна переконатися, що згадане «обговорення» мало кого цікавить. Скажімо, обговорення Розпорядження КМДА «Про тарифи на платні послуги з медичного обслуговування» проводилося з 27 листопада по 11 грудня 2020 р. ТАК проголосував… 1 киянин, а проти - нуль. Обговорення цільової програми розвитку споживчого ринку проводилося з 23 листопада і було завершено 7 грудня 2020 р. ТАК проголосував один киянин, а проти висловився нуль. Розпорядження «Про пріоритетні заходи Департаменту муніципальної безпеки КМДА» набрало два голоси підтримки, а проти знову був нуль. Розпорядження КМДА «Про внесення змін до Розпорядження КМДА від 24 вересня 2014 р.», набрало 15 голосів ТАК проти нуля. У жовтні й листопаді цього року на обговорення» також винесено ряд розпоряджень КМДА. Ми знову бачимо картину, як дві краплі води схожу на щойно описану.

Знаючи, що київська територіальна громада складається з кількох мільйонів громадян, та що у Києві діють кілька сотень громадських організацій, навряд чи можна вважати таке обговорення громадським.
«Великий тлумачний словник сучасної української мови» тлумачить, що слово «громадський» семантично близьке до слова «суспільний». Якщо взяти до уваги, що у такому обговоренні можуть взяти участь лише ті члени спільноти, котрі володіють комп’ютером чи ноутбуком, мають електронну пошту і користуються нею та знають про існування сайту КМДА, негативний висновок щодо визнання обговорення громадським є однозначним.

Цікава картина спостерігається під час обговорення проектів рішень з питань перейменувань, пов’язаних здебільшого з «декомунізаційним» законом. Такі проекти пропонує Київраді її комісія з найменувань. Тут активність громадян зростає, бо «обговорення» переходить у політичну площину. Завдяки зацікавленості політичних партій і громадських організацій  кількість учасників голосування на сайті іноді зростала до кількох тисяч. Пригадаймо, як активно боролися між собою політичні сили під час перейменування Московського проспекту, проспекту Ватутіна, Бульвару Дружби народів. 

«Громадське обговорення» кожного разу перетворювалося на політичне протистояння між проукраїнськими та промосковськими столичними «громадами». Варто пригадати гострі дискусії з приводу топонімізації імені Бандери чи автора брошури «Самостійна Україна» Миколи Міхновського, іменем якого Комісія з найменувань пропонувала Київраді переназвати Бульвар Дружби народів.  На Печерську було знято гучний галас, бо, мовляв, дружба народів - це святе. Важко давалася топонімізація імені Романа Шухевича. Одна із проросійських активісток опротестувала рішення Київради в суді.

Політичний характер змагань між різними політичними силами був проілюстрований під час спроб нашого «Просвітницького Центру національного відродження» топонімізувати в Києві ім’я Євгена Чикаленка, який усе своє життя і всі свої великі статки поклав на українське національне відродження; який не крав гроші в України, а віддавав їй свої власні. Незабаром, 21 грудня 2021 року відзначатимемо 160-річчя з дня народження Євгена Чикаленка. 

Активісти Просвітницького Центру у своїх виступах, листівках підкреслювали, що вони не проти Льва Толстого, а проти того, щоб російський письменник, який у Києві ніколи не жив і який у Москві «має» одну-однісіньку скромну вуличку, де колись була його поміщицька садиба,  мав у столиці України шість топонімічних відображень, три з яких розташовані в самісінькому серці української столиці: вулиця, площа, станція метро. До речі, ім’я Толстого озвучується на чотирьох підземних станціях майже три тисячі разів щодоби. Сам граф Толстой, який шанував багатьох українських письменників і цінував українську мову,  погодився б, що це нелогічно і несправедливо. Але ж який ґвалт зняли тут саме ті, хто нищить українську мову. Маразмом, «который крепчает» публічно назвав свого часу спробу перейменувати вулицю Льва Толстого сам «председатель Комитета спасения Украины» Ніколай Азаров. Народний депутат України Вадим Рабінович на телеканалі «News one» кілька разів збрехав, сказавши що Євген Чикаленко - «это какой-то агроном». Усі проросійські сайти  неймовірно активізували своїх читачів. Отже, громадське обговорення, яке пропонує сайт КМДА на практиці сприяє мобілізації антиукраїнських сил у столиці України, чим завдає шкоди її безпеці.

На особливу увагу заслуговує спроба переназвати іменем Чикаленка сквер ім. Чкалова. Російський пілот у Києві не бував, а вулиця Чкалова, де той сквер знаходиться, давно перейменована на вулицю Олеся Гончара. З відповідною пропозицією звернувся до київських органів влади Український інститут археографії і джерелознавства ім. М. Грушевського. Цю ініціативу одностайно  підтримала комісія Київради з найменувань, після чого нею було оголошене двомісячне громадське електронне обговорення на згаданому вище сайті. «Просвітницький Центр національного відродження» розпочав активну агітацію. Було відправлено кілька сотень електронних листів до відомих національно-патріотичних організацій і їхніх активістів, поширено тисячі листівок на зборах і мітингах та опубліковано низку  звернень в українських виданнях та на Фейсбуці.  І раптом нам почали масово надходити несподівані відповіді. Усі скаржилися, що проголосувати вони не можуть технічно. Сайт просить їх зареєструватися, а коли вони реєструються, то отримують відповідь, що такий користувач… уже зареєстрований. У такий спосіб жоден із тих прихильників перейменування,  хто два роки тому був зареєстрований і голосував за перейменування вулиці Толстого, проголосувати ТАК цього разу не зміг, бо йому не відкрилося необхідне для цього віконце.

Така доля спіткала всіх активістів Просвітницького Центру і авторів ідеї з Інституту археографії і джерелознавства. Усі спроби зв’язатися з адміністратором сайту, щоб з’ясувати причини такої ситуації, були безуспішними. Дивовижно демагогічну відповідь на наше письмове звернення до В. Кличка було отримано вже після завершення «громадського обговорення». Аби привернути увагу до проблеми керівництво Просвітницького Центру повідомили мера В.Кличка про намір пікетувати КМДА. Вранці 28 вересня 2021 року, в день нашого виходу на пікетування, на сайті відбулися дивовижні зміни: якщо до дня пікетування Чикаленко, образно кажучи, перемагав Чкалова  з рахунком 76:23, то вранці 28 вересня, тобто в день запланованого пікетування, за три дні до завершення «обговорення»,  Чикаленко став програвати  82:188, а ще через день противники Чикаленка набрали підозріло круглу цифру - 500.

У Просвітницькому Центрі зрозуміли, що мають справу не з проросійськими активістами, а з  помстою  з боку самої адміністрації сайту за наші звернення і листи про намір їх пікетувати. Тільки професійні хакери могли за дві доби і головно вночі «накрутити» такі цифри.

Активісти Просвітницького Центру  в останні два дні і дві ночі перед завершенням голосування пробували наздогнати «противників», але сайт постійно вперто відповідав: «Server is busy. Try later». Як тут не згадати, що під час спроби перейменування вулиці Льва Толстого, російський граф протягом майже двох місяців «програвав» українському меценату, а в останні дві-три доби став його впевнено випереджати.

Після завершення «громадського обговорення» щодо скверу Чкалова нами було опитано сотні киян, чи брали вони участь в обговоренні бодай колись чогось на сайті КМДА. Відповідь була зазвичай така: «Про такий сайт ніколи нічого не чули». Інших відповідей не було. Тоді для чого той сайт потрібен?  Що важливо: Комісія Київради з найменувань була укомплектована представниками профільних наукових установ, партій та громадських організацій з метою врахування думок і позицій цих установ і організацій. На засіданні цієї комісії точаться дискусії, після яких відбувається голосування і прийняття рішення. Отже, це і є громадське обговорення. Навіщо ж комісія виносить свої власні рішення на публічну політичну сварку, до якої активно долучається «председатель Комитета спасения Украины»,  відомий своєю політичною позицією нардеп В. Рабінович, проросійський сайт «Страна.ua» і хто знає, які і чиї хакери.  Ми у Просвітницькому Центрі вважаємо, що за той факт, що один з найвидатніших українців Є. Чикаленко досі не відображений на мапі Києва, свою велику долі вини несе адміністрація сайту КМДА. Не здивуємось, якщо нинішнє рішення Комісії про присвоєння імені Чикаленка якомусь маленькому скверику на Подолі знову буде відкинуте цифрами електронного голосування на сайті, сервер якого постійно є  too busy та просить: Please try again later.

У всьому світі вкрай актуальною є нині проблема кібербезпеки. Усім відомі спроби спецслужб однієї країни вплинути на вибори  президента іншої країни та на діяльність парламентів деяких європейських країн. Недавно світом прокотилася інформаційна хвиля про успішні  кібератаки російських спецслужб на урядові і бізнесові відомства. Електронне голосування в Україні з політичних питань може закінчитися тим, що українці одного ранку прокинуться в країні, яка називатиметься не «Україна», а «Украина» зі столицею в Ростові.                                                               

Юрій ГНАТКЕВИЧ, політик, громадський діяч, Голова «Просвітницького центру національного відродження ім. Євгена Чикаленка»





Київським можновладцям та тим, хто не в темі, НАГАДУЮ:

Хто такий був Євген Чикаленко та чому його ім’я варто актуалізувати

Євген Чикаленко народився того року, в якому помер Тарас Шевченко. Вони обидва – постаті різних епох. Тарас Шевченко народився у сім’ї бідного кріпака, а Євген Чикаленко – в сім’ї багатого поміщика. Проте їх об’єднує одна спільна місія. Вони, кожен у свій час, врятували українську національну еліту від повного зросійщення. Т.Шевченко зробив це своєю геніальною творчістю, а Є.Чикаленко – меценатським подвижництвом та активною  публіцистичною діяльністю. Він заснував та на свій власний кошт протягом восьми років видавав єдину в імперії щоденну українськомовну газету «РАДА», яка будила та гуртувала українську інтелігенцію, чим реально готувала її до національної революції 1917-1921 років. У газету «Рада» Чикаленко вклав понад 80 тисяч рублів, тоді як добра корова на той час коштувала 8 рублів. Є. Чикаленку належала ідея скликання Центральної Ради. Саме йому було запропоновано її очолити. Але він відмовився на користь Михайла Грушевського та запросив його повернутися з Москви.
Власними коштами Є.Чикаленка фінансувалося  національне відродження кінця ХІХ і початку ХХ століть. Він створив фонд підтримки письменників, який допомагав вижити І. Франку, М. Коцюбинському та іншим літераторам. Коштами Є. Чикаленка було видано відомий «Словарь….» Бориса Грінченка та інші російсько-українські словники. Є.Чикаленко поширив серію своїх брошур для селян під спільною назвою «Про ведення сільського хозяйства», п’ять років чекаючи дозволу цензури на їх друкування українською мовою. Він вклав 25 тисяч рублів у спорудження «Академічного Дому» у Львові.
Є.Чикаленко сьогодні є актуальнішим, ніж був колись, бо він є прикладом служіння українському національному відродженню, яке за його активної участі тоді нарешті почалося в Україні. Чикаленко не крав у своєї держави, а всі свої власні кошти віддавав на українську національну  справу, що не заведено серед нинішніх казнокрадів і товстосумів. Тому для них залишається актуальним крилатий вислів Чикаленка: «Легко любити Україну до глибини душі. А ви спробуйте любити її до глибини кишені».

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh