Цьогоріч відзначає своє 120-ліття колектив газети української спільноти в Америці "Свобода"
З нетерпінням чекаю кожного свіжого числа часопису, щоб отримати досить повну і завжди правдиву інформацію, вміщену в колонках "Україна за тиждень" та "Америка і світ", прочитати лаконічні, але добре аргументовані статті на актуальні теми, про відомі й маловідомі широкому загалу історичні дати й постаті, листи читачів. Вважаю за велику честь для себе бути багатолітнім дописувачем такого поважного видання.
Прагну наслідувати приклад досвідчених редакторів "Слова" Роми Гадзевич, Петра Часто, Левка Хмельковського та Христини Ференцевич, які й самі вміють наступати на горло власній пісні й від інших вимагають не бути багатослівними, аж надто емоційними та непослідовними.

Приємно, що тепер про найдавнішу в світі (в тому числі і в Україні) газету, яка з  вересня 1893 року безперервно видається у Нью-Йорку, можна дізнатися все з 816-сторінкової монографії Петра Часта «Вільне слово американської України», яка побачила світ в ужгородському видавництві «TIMPANI». Художнє оформлення здійснила донька автора Еріка Слуцька, а технічне редагування і комп’ютерний дизайн виконав її чоловік Степан Слуцький. Книжку, яка вже розповсюджується, захоплено приймали на презентаціях за участю автора, які відбулися в Ужгородському та Львівському університетах і в  Київському інституті журналістики.

За словами Петра Часто, «Свобода» завжди була невикривленим українським дзеркалом. Дописувачами газети були Іван Франко, Михайло Грушевський, Симон Петлюра, Михайло Павлик. А якщо зважити, що за цих 120 років безцензурного слова в Україні не було до часів незалежності, то маємо ще одне важливе джерело нашої історії та цінні відомості про формування й еволюцію української діаспори в Америці та світі. Всі, хто мав можливість читати книжку Петра Часта, стверджують, що це не суха монографія, а справжній підручник історії України, причому захоплюючий, живий, полемічний, пульсуючий, який складається з безлічі цитат різних авторів про широке коло найгостріших проблем. Дехто називає видання майстер-класом із журналістики, інші романом ідей. Фактично ж, це погляд сучасного публіциста на нашу минувшину й сьогодення, який провокує змістовний діалог із зацікавленим читачем.

Знаменно, що редакція дбайливо зібрала оцифрувала і виклала в Інтернеті понад 20 тисяч номерів своєї газети. Не обмежившись цим, вона видала чотири томи бібліографії всіх статей часопису до 1920 року включно. А Петро Часто на основі багатющого газетного архіву планує створити хрестоматію кращих публікацій «Свободи».

Як і всім незалежним українським виданням, американській «Свободі» теж не легко виживати у нинішніх умовах глобальної економічної кризи. Тримається ж вона, дякуючи постійним передплатникам у США, Канаді, Бразилії, Аргентині та Австралії. Але йдуть у засвіти представники зарубіжної діаспори старшого покоління, а їхні молоді спадкоємці, на жаль, не завжди відчувають потребу в спілкуванні з українською газетою чи книжкою. У самій Україні популяризацією цього цікавого часопису ніхто не займається. Тож, на мій погляд, найкращим ювілейним подарунком газеті з нагоди її 120-річчя, яке припадає на 15 вересня 2013 року, буде поповнення когорти її передплатників і шанувальників. А передплатити можна або паперову версію або електронну. Долучайтеся, і ви відкриєте для себе вікно в українську Америку.

Сергій Горицвіт, незалежний журналіст, для "Волі народу"
На світлинах: одне із найперших чисел «Свободи», газета «Свобода» сьогодні, Петро Часто (праворуч) із ужгородським колегою Олександром Гаврошем.
Фото: zakarpattya.net.ua.

Коментарі