Письменник Олег Чорногуз написав притчу про бандита, який пограбував свого сусіда
Весь світ втихомирює того сусіда-грабіжника.
Уявімо собі, що бандит пограбував  свого сусіда. І про це знають усі сусіди —  і ближні, і дальні, і осуджують бандита-злодія, а він до того ще й всесвітній брехун. Бреше й навіть оком не моргне. Та так впевнено, що ніби не він посеред білого дня украв, пограбував, ще й когось під гарячу руку убив. Та ще й свого родича по маминій і татовій лінії. І ось настав день, коли до бандита завітали інші сусіди. Ті, що від пограбованого не зліва, а праворуч. Ті, що з городу й ті, що від ставка. І показують бандитові-злодієві  статті із закону, що він привселюдно порушив. Показують йому відео, що він серед білого дня грабував фізично слабшого сусіда, і той не хотів  з ним битися, бо навіть не допускав, що бандюга на  той злочин піде, коли на боці постраждалого і закон, і правда, і сусідські непорушні договори, угоди, як писаний закон і утверджений громадою, яка на своїх сесіях неодноразово показувала, підкреслювала, що ось по цю межу — земля не твоя. І ставок не твій. І воду тобі сусід як захоче, може подати, поливати твій без ставка і навіть власної копанки город, а не захоче — не подасть. Та є для цього і  якась там сесійна хартія, що гуси дикі чи свійські, які пограбував разом із землею сусід, годує злодій, грабіжник, і гусей  господар не напоюватиме, поки вони не повернуться додому, вирвавшись із хліва сусіда.

Нарешті скликали людей, щоб якось вгамувати ненаситного сусіда, бо мало того, що він відтяпав чималий шматок землі, він тепер ще відтяпав частину сусідської ниви, сіножаті.
Почали втихомирювати сусіда-грабіжника люди з віддалених городів і пояснювати бандиту, злодію, грабіжнику, що це не по-людські. Це навіть не по-свинські, це взагалі поміж людей таке не повинно вестися. Навіть хижаки, і ті знають норму й часто мають свої суворо відділенні хижаками території, і там полюють, на чужу не залазять.
 І що на це злодій, не моргнувши оком?

- Я проти того, щоб ви всі проти мене об’єднувалися й наступали.
- Так ти не кради, не грабуй!

 А злодій своє:

- А ви раптом усі проти мене об’єднаєтеся, візьмете вила в руки, лопати каперські, підете проти мене в атаку й силою відберете мою земельку, яку я вже почав обробляти.

- Де ж ти почав її обробляти, коли ти якісь клітки будуєш? Ти і своїх, і сусідових, і дикиих гусей в ті клітки заганяєш. Город і сад сусідів уже зруйнував. До копанки навіть своєї сусідніх і чужих гусей не пускаєш. Кажеш, хай п’ють воду з неба, що падає їм на голову, як метеорити. І так живуть.

- А землі сусідової я не віддам. Це моя з діда-прадіда ж земля.

- Та на цій землі не ти, не твій дід і не твій прадід жив, а жили інші діди і тут же хрестилися, коли тебе, іроде, ще й на світі не було.

- У вас нічого не вийде. Не об’єднуйтесь. Об’єднаєтеся і ще мого сусіда захочете у свою компанію взяти, так я у нього ще й решту землі заберу, і ставок, і млинок і, вітряк, і сонячні батареї.

Вам це нічого не нагадує? Хіба не такою була розмова президента  Франції Макрона, який приїхав до грабіжника, брехуна і бандита Путіна, і хіба не таку відповідь від Путіна почув? Подаю дослівно: «Ви об’єднаєтесь, візьмете Україну в НАТО, а тоді відповідно до 5 статті про колективний  захист нападете на мене й відберете у мене Крим. Мою родную гавань, у яку я зайшов нещодавно».

На цьому ставлю крапку. Хоча ні. Скажіть, хто із цих моїх персонажів хворий на голову і кому варто б видати довідку, що в нього не всі вдома?
Правильно. Так би відповіли всі мислячі  голови, окрім  голів ольги скабєєвої, євгена Попова, соловйова-шапіро та їм подібних, у яких на плечах взагалі голів немає, а тільки манекени для носіння шапки чи хустки залежно від погоди у Москві.

Олег Чорногуз, письменник,
для порталу "Воля народу"

Коментарі

 

Add comment

Security code
Refresh