Хлібний Спас – Свято Кола Сварожого. Цього дня посвячують зерно, з нового борошна випікають хліб
Місяць Спасич згадується у Велесовій Книзі як місяць подяки Богам Спасам за добрий урожай.
У народі, окрім названих, збереглися ще такі назви як Грибний, Ягідний, Горіховий, Полотняний, Спас на воді, або Мокрий Спас. Мабуть, у давні часи їх було ще більше, бо ж кожному овочу свій строк.

Кожен овоч як плід Землі й Сонця має бути присвячений Рідним Богам, тож ніяких заборон на їх вживання не було.Перші овочі, квіти, мед, та медові соти, мак, хліб з нового врожаю освячують рідними молитвами, пригощають ними близьких – таким є обряд початку споживання перших плодів.Тоді все піде на здоров’я й нам – дітям і онукам Дажбожим. На Спасівку Душі Пращурів також відвідують свої родини. Спом’янімо їх добрим словом.

16 серпня – Свято  Лісовика – Свято Кола Сварожого

Йому кладуть пожертву (хліб, кашу тощо) на лісовій галявині, шоб "не водив" по лісу.
Лісовик – то Бог лісу, можливо Бог–пастух, який випасає лісову худобу: оленів, ведмедів, вовків, зайців.Тому люди–пастухи укладають із Лісовиком угоду, приносячм йому в жертву яйце або печиво із житнього борошна, які кладуть на лісовому перехресті чи на галявині. Тоді дикі лісові звірі не будуть забирати в людей їхню худобу. Цілком ймовірно, первісно це були жертви Богові лісу, пам"ять про якого була викорінена християнством. Фольклористи зібрали лише пізніші уявлення про Лісовика: його можна пізнати з того, що він, при всій схожості з людиною, не має тіні; любить пожартувати з людиною, завівши далеко і сплутавши дорогу.
Щоб вибратися, треба вивернути навиворіт сорочку або вдягнути черевики не на ту ногу – тоді повернеться пам'ять.

Проте значної шкоди він людині не робить, навпаки, під опікою Лісовика її не чіпає жоден дикий звір у лісі.
Тотожний до Лісовика карпатський Чугайстер, відомий своїми веселощами. Граючи на сопілці, він примушує зустрічного чоловіка танцювати.
Образи Полісуна, Лісовика та Чугайстера близькі до грецького Пана – волохатого, козлоногого і рогатого Бога лісів, який опікується стадами, грає на сопілці й має виразні еротичні риси: пристрасну закоханість в лісових німф.

У Давній Греції були навіть храми цього Бога. В російській міфології до нашого Лісовика подібний Лєший, котрий, однак, значно ближчий до тюркського Шуралє, і виступає частіше як злий дух. Лєший боїться солі, вогню і липового поліна – таке уявлення вже позначене християнськими стереотипами мислення, мовляв: "усяка нечиста сила боїться липового поліна". Однак в українській міфології Лісовик, так само як і Домовик вважалися добрими Богами.

Євген Лупаков
Інф. із сторінки автора у Facebook

Коментарі