27 січня - 175-річчя Павла Чубинського, автора Гімну "Ще не вмерла..."
Слова Державного Гімну України вистраждані багатьма поколіннями борців за її волю
Варто нагадати, що восени минулого року віршу "Ще не вмерла Україна", котрий згодом став національним, а потім і Державним Гімном, виповнилося 150 років.
Написаний Павлом Платоновичем Чубинським (27.01.1839 - 29.01.1884) у 1862-му, вірш, що покладено на музику Михайла Вербицького, вперше набув статусу Гімну 1917 року й став офіційною національною атрибутикою Української Народної Республіки. 1939 року гімн змінює свою географію й стає офіційним у Карпатській Україні. Згодом радянська влада дає кожній із республік свій Гімн, однак "Ще не вмерла..." в Україні не розглядають як варіант. Партверхівка вважає, що вірш Чубинського може викликати сепаратистські настрої. Тоді пісенним символом УРСР стає вірш Павла Тичини "Живи, Україно, прекрасна і сильна", музику для якого написав Антон Лебединець.
Відродження та офіційне визнання славетного вірша Чубинського у музичному супроводі Михайла Вербицького було затверджено Верховною Радою у січні 1992 р. Однак статусу Гімну України пісня набула тільки у 2003 р. Відповідно до запропонованого Президентом Кучмою законопроекту, до Державного Гімну увійшли перший куплет та приспів пісні.
Сьогодні пам’ять Павла Чубинського вшановують недостатньо — про нього мали б знати всі.
Гімн України виконують у всьому світі: українські спортсмени, наприклад. Проте проблема полягає у тому, що на відміну від більшості спортсменів, слова Гімну знають не всі державні службовці: люди, які мають користь з цієї країни. Також слід зауважити, що спроби змінити слова головної пісні української держави недоречні. Це — слова, вистраждані не сучасниками, котрі зараз хочуть щось змінити, а попередніми поколіннями, які виборювали цей Гімн. До того ж, нашим законодавцям тільки дай привід — гімни почнуть весь час змінюватися, як закони.
За інф.: "День"
Варто нагадати, що восени минулого року віршу "Ще не вмерла Україна", котрий згодом став національним, а потім і Державним Гімном, виповнилося 150 років.
Написаний Павлом Платоновичем Чубинським (27.01.1839 - 29.01.1884) у 1862-му, вірш, що покладено на музику Михайла Вербицького, вперше набув статусу Гімну 1917 року й став офіційною національною атрибутикою Української Народної Республіки. 1939 року гімн змінює свою географію й стає офіційним у Карпатській Україні. Згодом радянська влада дає кожній із республік свій Гімн, однак "Ще не вмерла..." в Україні не розглядають як варіант. Партверхівка вважає, що вірш Чубинського може викликати сепаратистські настрої. Тоді пісенним символом УРСР стає вірш Павла Тичини "Живи, Україно, прекрасна і сильна", музику для якого написав Антон Лебединець.
Відродження та офіційне визнання славетного вірша Чубинського у музичному супроводі Михайла Вербицького було затверджено Верховною Радою у січні 1992 р. Однак статусу Гімну України пісня набула тільки у 2003 р. Відповідно до запропонованого Президентом Кучмою законопроекту, до Державного Гімну увійшли перший куплет та приспів пісні.
Сьогодні пам’ять Павла Чубинського вшановують недостатньо — про нього мали б знати всі.
Гімн України виконують у всьому світі: українські спортсмени, наприклад. Проте проблема полягає у тому, що на відміну від більшості спортсменів, слова Гімну знають не всі державні службовці: люди, які мають користь з цієї країни. Також слід зауважити, що спроби змінити слова головної пісні української держави недоречні. Це — слова, вистраждані не сучасниками, котрі зараз хочуть щось змінити, а попередніми поколіннями, які виборювали цей Гімн. До того ж, нашим законодавцям тільки дай привід — гімни почнуть весь час змінюватися, як закони.
За інф.: "День"
Коментарі