Корок
У Хуліо Кортасара є чудове оповідання "Південне шосе". Тисячі автомобілістів стають бранцями гігантського короку. Тимчасові труднощі непомітно перетворюється на довгограючу проблему, - пише журналіст Сергій Рахманін в газеті DT.UA. - Те, що здавалося малим епізодом, переростає в повноцінну історію. Незнайомі люди вимушено стають тісною спільнотою — ходять одне до одного в гості; сваряться й закохуються; діляться їжею, книжками, ковдрами та плітками; спільно моляться, ховають мертвих; організовують вилазки по воду і відбиваються від нападу вороже налаштованих місцевих жителів. Обставини надають життю нового порядку, іншого сенсу. Корок розсмоктується так само несподівано, як і утворився. І очманілі бранці стрімголов утікають із тимчасового "сьогодні" у "вчорашнє завтра", яке здається постійним. Утікають, змучені думками про гарячу ванну і біле вино. Очманіло зриваються, забувши попрощатися з людьми, котрі несподівано і природно стали рідними.

Я чомусь упевнений, що Віктор Федорович не обізнаний із творчістю Кортасара. Можливо, якісь асоціації у нього може викликати ім'я письменника, Хуліо. Швидше за все, неправильні. Тобто він може сплутати Кортасара, приміром, із його тезкою Іглесіасом (про нього він точно чув). Приписав же він позавчора, під час зустрічі з представниками ЗМІ, осмислений текст пісні рок-групи "Чайф" безглуздій попсовій групі "Фрістайл".

А ще я чомусь упевнений, що "Південне шосе" (якби хтось переказав гарантові в доступній формі зміст твору) Віктору Федоровичу сподобалося б. Картина, породжена уявою Кортасара, схоже, цілком, відповідає картині, яка живе в уяві межигірського остров'янина. Янукович вважав і вважає Євромайдан явищем тимчасовим, ситуативним. Чимось на кшталт затору. Який можна перечекати (рано чи пізно — розсмокчеться), можна об'їхати. А можна й ліквідувати з допомогою людей у погонах, було б бажання.

Янукович сприймає Майдан не як кістку в горлі, як комусь хотілося б думати. Для нього він — корок, що застряг у пляшці. Можна всередину проштовхнути, можна горлечко відбити, можна плюнути і облишити — хай вміст скисає.

Розумію відчай тих опозиціонерів, котрі готувалися до будь-якої (аж до жорстокого розгону) реакції влади на протести, але не мали ефективного антидоту проти повного ігнору. Якби на місці Януковича був будь-хто з попередників, щось схоже на осмислені переговори неодмінно почалося б. Але цей персонаж недовірливий, нечулий, і його логіка підпорядкована простому закону — "Усе, чого я не контролюю, — тимчасове. Усе, чого я не розумію, — не існує". А тому можливі переговори звелися або до публічних круглих столів із виразними ознаками ток-шоу (а точніше — "нереаліті-шоу"), або до підкилимних консультацій, головною дійовою особою яких виявився Андрій Клюєв. Ті, хто очікував, що події останніх тижнів поставлять хрест на кар'єрі секретаря РНБОУ, посоромлені, Андрій Петрович лише набрав додаткової політичної ваги. Але про це трохи згодом.

Для Януковича Євромайдан — паралельна реальність. Він його не налякав. Як налякали Леоніда Кучму цілком миролюбні активісти помаранчевого Майдану, що 2004-го блокували його будинок у Конча-Заспі. Як налякали вони тоді ж у тій-таки Кончі того ж таки Клюєва, що втік (як розповідали очевидці) від незваних гостей у човні та з охоронцем. Але — інші часи, інші обставини, інші люди. Межигір'я — сьогодні найбільш охоронюваний об'єкт у країні. Силовики не "пливуть" і не сумніваються. Революція-04 скидалася на високо занесену долоню, революція-13 нагадує могутній кулак, захований у кишеню.

Можна сперечатися, чи слабшає сила цього кулака. Але очевидно, що потенційно вона значно перевершує силу стиснутої п'ятірні дев'ятирічної давності. Ті, хто недооцінює це явище, помиляються, так само, як і ті, хто його ідеалізує. Там теж є провокатори, роззяви, попутники. Як у будь-якій армії є дезертири, зрадники і мародери. Але як будь-яка воююча армія оцінюється питомою вагою талановитих воєначальників і самовідданих бійців, так і будь-який протест цінний мудрістю організаторів та стійкістю учасників.

З останнім пощастило більше. На Євромайдані, захотівши, можна знайти різне. Як окремість. Але ви не знайдете там приниженого рабства. У цьому вже його перемога. Навіть повернувшись додому, учасники Євромайдану не повернуться у вчора.  Повний текст

Інф.: gazeta.dt.ua

Коментарі