Квазі-державне утворення Януковича-Ахметова в Донецьку проіснувало 6 років
Для мене найбагатшою людина України завжди буде не "Рінат Леонідович" і не "шановний", як зараз модно його називати, а просто "Рінат". І не тому, що я старший Ахметова. А тому, що пам'ятаю Ріната рудим відморозком, який приїжджав на "стрілки" з ланцюгом у руці, наводячи жах на численних свідків його подвигів, пише Джек Степлтон у strelaua.com.  
Власне, і Ахата Брагіна, засновника організованого злочинного угруповання «Люкс», відомого під кримінальним прізвиськом «Алік Грек», 15 жовтня 1995 року «замочили» не в останню чергу через жорстокість Ріната - найближчого соратника скаженого «Грека».
 
Багато замахів було і на самого Ахметова (особливо пам'ятна стрілянина по його автомобілю з гранатомета), однак йому вдалося не тільки вижити в буремні 90-ті, але і перетворити Донецьку область в кримінальний анклав, який протягом шести років - із 1999 по 2005 - взагалі перебував у складі України чисто номінально.
 
Власні суди, власна міліція, власна прокуратура, власна Держподаткова адміністрація - ось що отримало угруповання «Люкс» на території Донецької області завдяки підтримці на президентських виборах 1999 року кандидатури Леоніда Кучми.
 
Для Кучми, який балотувався на свій другий президентський термін, результати голосування в Донецькій області мали вирішальне значення, оскільки його політтехнологи вирішили скопіювати успішну виборчу кампанію російського президента Єльцина. Маючи всього 6% електоральної підтримки, Єльцин тоді переміг завдяки тому, що вийшов у другий тур голосування разом з комуністом Зюгановим. Після чого вся ліберальна Росія проголосувала проти «меншого зла».
 
За аналогічною технологією в Україні був терміново сформований Конституційний Суд, який реанімував Комуністичну партію (правда, без повернення їй майна, конфіскованого в 1991 році постановою Президії Верховної Ради). А колосальні грошові вливання, державна підтримка, пресинг реальних опонентів Кучми і примітивні фальсифікації в ході виборів гарантовано забезпечували керівнику Компартії Петру Симоненку вихід разом з Кучмою у другий тур виборів.
 
За таких умов можна було не сумніватися, що Західна Україна проголосує хоч за Кучму, хоч за чорта лисого, але тільки не за Симоненка, який на гроші олігархів проголосив себе «продовжувачем великої справи Леніна». Однак Донецька область була традиційно «червоною», де комуністична риторика знаходила відгук серед чималої шару люмпенізованого пролетаріату. Тож копіювання російського досвіду могло призвести до блискучої поразки Кучми голосами тутешніх виборців.
 
І тоді Кучма домовився з донецьким бандформування про те, що «Люкс» всіма доступними способами забезпечить необхідні результати голосування, а Кучма віддасть Донецьку область в жертву Ахметову і Януковичу, перетворивши її, по суті, в автономну республіку. «Люкс» впорався із завданням, а до берега Азовського моря хвилі ще довго прибивали мішки з бюлетенями - такими дурницями, як підрахунок голосів у Донецькій області з тих пір більше не морочилися.
 
Форму державного управління, введену Януковичем і Ахметовим в Донецьку, гострі на слово журналісти охрестили «донецьким паханатом». Це квазі-державне утворення, що проіснувало протягом 6 років, не тільки мало власну армію (бойовики «Люкса») або поліцію (у формі української міліції), але і власну ідеологію.

За останні відповідали дві людини: це офіційний ідеолог Борис Колесников (голова Донецької обласної ради, згодом - народний депутат України, міністр інфраструктури і знову народний депутат України) та головний піарник Микола Левченко (секретар Донецької міської ради, нині - народний депутат України). Офіційну позицію угруповання в засобах масової інформації представляла народний депутат України Олена Бондаренко.
 
Коли говорять, що організована злочинність не знає кордонів і є позанациональною, це велика помилка. Угруповання «Люкс» завжди сповідувало і пропагувало ідеологію, в основі якої лежить патологічна ненависть до всього українського.
 
Розроблена під керівництвом Колеснікова "теорія" про особливий донбаський народ, який завжди протистояв хохлам за допомогою одномовних братів з Росії, повинна була ідеологічно закріпити відособленість донецького паханату і право угруповання «Люкс» встановлювати в Донецькій області свої власні закони.
 
Також помиляються ті, хто вважає, що Ахметов і його зграя є завзятими противниками Росії і протистоять експансії російського капіталу, оскільки розуміють, що безкарно набивати кишені вони можуть тільки на території України.
 
Насправді російський капітал давно вже панує в Донецькій області - зрештою, корпорація ІСД, глава і співвласник якої Сергій Тарута зараз очолює обласну державну адміністрацію, на половину належить державному «Зовнішекономбанку», головою наглядової ради якого є прем'єр-міністр Російської Федерації.
 
Насправді Ахметова в демократичній Україні чекає безрадісне майбутнє, що показали події 2005 - 2006 років, коли після перемоги «помаранчевої революції» з покинутих шахт підняли більше 50 трупів, жертв ОЗУ «Люкс». До речі, тоді в числі перших за грати мав потрапити не тільки бойовик «Люкса» Гіві Немсадзе, але і нинішній начальник ГУМВС України в Донецькій області Костянтин Пожидаєв. Але любов, яка раптом виникла між тодішнім президентом Ющенком і прем'єр-міністром Януковичем, звела нанівець всі плани по розкриттю злочинів «Люкса».
 
Більше того: для Ахметова зараз життєво важливі, як мінімум, хороші відносини з Росією.
 
По-перше, його угрупування має чималі активи на території Російської Федерації - досить лише згадати кондитерські підприємства, що належать Борису Колесникову і які, на відміну від аналогічних підприємств Петра Порошенка, аж ніяк не страждають від антиукраїнської політики Путіна.
 
По-друге, через анексію Криму Керченська протока зараз знаходиться (і ще невідомо, скільки буде знаходитися) під російським контролем. А між тим, Ахметову належить Маріупольське пароплавство і порт на Азовському морі, через який вивозиться за кордон левова частка продукції його металургійних комбінатів. Чи варто говорити, наскільки бізнес Ахметова залежить від прихильності російського керівництва?
 
По-третє, Ахметов має в Криму колосальні активи, нерухомість, компанії з перевалки морських вантажів в Севастополі, якій виділена земля для будівництва терміналу. Якщо найбагатша людина України відмовиться активно підтримувати сепаратистів, все це буде елементарно конфісковано в «дохід кримського народу».

Джек Степлтон
Інф.: baskerville.zp.ua

Коментарі