Про позачергове засідання Ради безпеки ООН
Загальне враження від останнього чергового позачергового засідання Радбезу ООН по Україні - люди не знають, що в сформованій ситуації робити, а у деяких так і взагалі проскакувало визнання в безпорадності. Констатувалося, що мінські домовленості не виконуються. Локальні військові дії тривають і інтенсифікуються, в результаті чого контрольована бойовиками територія розширюється. Російські війська і техніка з Донбасу не тільки не виводяться, але в останні дні кількісно збільшуються, що зафіксовано і спостерігачами ОБСЄ.
Контроль над російсько-українським кордоном Росією блокується. А вибори 2 листопада в днр і лнр з цими домовленостями просто не сумісні. Тому...
Тому мінські угоди представники від імені своїх країн вимагали виконувати. На що представник Росії, який заміняв Чуркіна, відповів, що його країна, на відміну від України, їх сумлінно виконує і готова продовжувати переговори.
До їх продовження закликали й інші промовці. Але заклики ці звучали поверх головного питання, а саме - про суб'єктів переговорів. Київ наполягає на чотиристоронньому форматі (США, Євросоюз, Росія, Україна) без участі представників днр і лнр. Виходячи з того, що вибори 2 листопада мінський формат зруйнували.
Ну, а Москву, природно, це не влаштовує, без своїх донбаських союзників вона вести будь-які переговори не має наміру. І в чому тоді сенс закликів до їх продовження?
У якісь моменти здавалося, що Європа готова Москві поступитися - я маю на увазі виступ представника Франції. Про можливі нові санкції ніхто не говорив. Непрямі натяки на них уловлювалися тільки у виступах представників США та Австралії. Але загальне враження, повторю, таке, що Радбез стомлений власної безпорадністю.
Нагадаю, що зібрався він учора на прохання Києва, який вбачає у військовій активізації Москви і бойовиків загрозу широкоформатної війни.
Ігор Клямкін
Інф.: 3republic.org.uaКоментарі
