Україна програє переговори в Мінську. Від цих домовленостей несподівану вигоду отримав Лукашенко
Україна робить іще одну спробу оживити Мінські угоди. І цього тижня сторони навіть домовилися створити спеціальні підгрупи, які б переймались окремо безпекою, політикою, економікою і гуманітарним напрямом. Особливо задоволеним таким поворотом виявився представник самопроголошеної "ДНР". Він навіть побачив прорив і наближення миру. Але тверезі голови в Україні дивляться на результат цих перемов значно скептичніше. Чому ці переговори можуть стати для України дипломатичним "котлом", ідеться в сюжеті програми ТСН.Тиждень.

Усе почалося з таємниці. До першої миті зустрічі, яка відбулася у "Президент-отелі" в Мінську, дуже вузьке коло осіб знало про суть мандату на переговори, який надав президент Петро Порошенко українській переговорній групі і, насамперед, Леоніду Кучмі.

Благословляючи парламентерів, президент був відверто втомленим і могло скластися враження, що він виконує формальність, не вірячи в бажаний для України результат.

"Ніяких переглядів Мінських угод ні українська сторона, ні наші міжнародні партнери не допускають. Наполегливо вимагаємо від підписантів Мінських домовленостей, у першу чергу Російської Федерації, вжити вичерпних заходів для того, щоб Мінські домовленості були виконані в повному обсязі", – наголосив Порошенко.

Уже в Мінську охорона ховала всіх учасників зустрічі від преси. Висновки про переговори можна було робити лише за уривчастими, інколи несподіваними, ознаками. Кожна зі сторін приховувала власні наміри. Навіть посольства країн-учасниць не були посвячені в обставини переговорів.

Переговорні позиції України ослаблені, бо Євросоюз боїться Путіна та його військової машини.

"На першому місці стоять інтереси партнерів Євросоюзу – вони не хочуть війни. І вони хочуть зупинити її на території України. За рахунок України! Ну, давайте чесно казати – ніхто не хоче присилати військовий контингент. Вони не хочуть. Дослівно: "Ми не будемо воювати", - говорить професор, доктор політичних наук Сергій Телешун.

Цей раунд перемов став найкоротшим – минуло три години і сторони вийшли з повідомленням, що створено робочі групи з чотирьох напрямків переговорів:

– у групі безпеки Україну представлятиме Євген Марчук;

– у групі політичних рішень – Володимир Горбулін;

– в економічній групі – Ігор Веремій;

– соціально-гуманітарний напрямок контролюватимуть Ірина Геращенко і Віктор Медведчук.

Україна підійшла до розв'язання конфлікту відповідально – направила до підгруп авторитетних людей. Натомість і "ЛНР", і "ДНР", і насамперед Росія продемонстрували зневагу до рівня нашої еліти. Враження таке, що Україна готова до прямих переговорів, а протилежна сторона - ні.

На несерйозність домовленостей наголосила і представниця ОБСЄ Хайді Тальявіні.

За півтора тижня – перші засідання робочих підгруп із врегулювання війни на Донбасі. Тоді й побачимо, чого вони варті. Утім, перші підсумки можна підбивати вже. Чого хотів у Мінських угодах Кремль і його донецькі та луганські "філіали":

1. Припинення вогню з боку української армії – отримали.

2. Відведення важкого озброєння – отримали.

3. Обмін полоненими – отримали.

4. Ліквідація добровольчих батальйонів – отримали.

5. Заборона переслідування бойовиків – отримали.

6. Проведення місцевих виборів – готуються.

7. Конституційна реформа щодо особливого статусу цих територій – готується.

Просто порівняймо, що має в результаті Україна:

1. Припинення вогню з боку бойовиків – немає.

2. Відведення важкого озброєння бандитів – частково.

3. Звільнення українських полонених – частково.

4. Звільнення захоплених бандитами територій – немає.

5. Відновлення контролю за українським кордоном – немає.

Україна пішла на драконівські вимоги з однією метою – аби не вбивали наших солдатів. Але їх і далі вбивають. Щодня.

Активна фаза бойових дій призупинилася, втім, відкрита війна – ні.

Переговори – один із видів війни і немає відповіді, чи не заганяє Україна себе в дипломатичному протистоянні в небезпечний "котел". Терористи хочуть навіть не федерацію, а конфедерацію з власними збройними силами, міліцією і правом на міжнародний вибір.

Геополітичне завдання Путіна – за допомогою терористів-найманців і "зелених чоловічків" примусити Україну фінансово утримувати бунтівні регіони, зберегти Київ і Донецьк в єдиному економічному просторі, але не дати сформувати спільний політичний простір. Сіра зона, заморожений конфлікт стримуватиме розвиток цілої країни. Чи потрібно це Україні – ось найактуальніша дискусія під залпи російських гармат на Сході. Українська делегація відкрито говорить, що це остання спроба - далі тільки міжнародна миротворча місія.

Поки що від Мінських угод виграла тільки одна, несподівана сторона. Президент Олександр Лукашенко в очах світу – вже не останній диктатор Європи.

Офіційний Мінськ намагається виступати не лише технічним організатором переговорів, але й активним учасником урегулювання конфлікту на Сході України. Така позиція дозволяє розраховувати на отримання політичних, дипломатичних, фінансових вигід для Білорусі вже в найкоротші терміни.

Інф.: tsn.ua

Коментарі