Кожен день наближає нас до всеукраїнського свята, у яке має вилитися відзначення у нашій державі та усьому світі знаменної події – 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка. З цієї нагоди за указом президента 2014 рік оголошено в Україні Роком Тараса Шевченка, створено Координаційну раду з питань підготовки та відзначення ювілею великого Кобзаря. Не лише державні заклади, а й численні громадські організації розробляють цікаві заходи й програми, які будуть приурочені до цієї дати.
Особисто мене приємно вразила неординарна ініціатива відомого політика, голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформації та засновника фонду "Рідна країна" Миколи Томенка. Навесні цього року, під час презентації унікального "Альбому малюнків Тараса Шевченка 1841–1843 років" на своїй рідній Черкащині, він пообіцяв замінити у всіх школах портрети Шевченка радянської версії із зображенням старого поета в смушевій шапці та кожусі на автопортрети молодого Шевченка , щоб діти бачили перед собою юного, енергійного та європейського Великого українця. Ініціативу свого земляка підтримали депутати міської і обласної рад, гарантувавши виготовлення й розповсюдження цих портретів у школах області. Можливо, що й інші регіони відгукнуться на їхнє починання.

Зі схожою ініціативою, але всеохоплюючою і надзвичайно людяною виступив у ці дні заслужений майстер народної творчості України, викладач декоративно-прикладного мистецтва Гадяцького училища культури імені І.П. Котляревського і мій давній друг Григорій Кисіль. Він пропонує відродити прадавню українську традицію, коли чи кожну хату прикрашали вишивані портрети Тараса Шевченка. Здебільшого вишивальниці зображували поета вже у зрілому віці, яким його у 1859 році сфотографував петербурзький портретист Андрій Деньєр. На ньому бачимо чоловіка, втомленого десятилітнім засланням і самотністю, але з твердим і проникливим поглядом, який виразно підкреслює характер людини. Усупереч компартійній радвладі, яка представляла Шевченка грізним революціонером-демократом, у народній пам’яті він залишався щирим праведником, батьком усіх знедолених і скривджених. Тож його образ майстрині  оповивали пишними ружами та зелом, що символізують любов до Пророка і його  безсмертя.
Григорій Олексійович Кисіль пропонує на ознаменування 200-річчя Тараса Шевченка знову повернути у кожну оселю вишивані портрети Кобзаря та прикрасити ними освітні й культурні заклади. Погодьтеся, що виготовлені вручну з допомогою голки такі портрети випромінюватимуть ще й тепло жіночих рук майстринь, які виклали на полотні кольоровими хрестиками свою любов до Кобзаря. Не дарма тих, хто вечорами  схиляється над вишиванням, нерідко називають хрестопоклонниками. А пан Григорій – то їхній давній порадник, помічник і навчитель. У переддень ювілею Тараса Шевченка він не голослівно закликає вишивати його портрети, а готовий дати кожному в руки художні малюнки-схеми для реалізації такого задуму.

Мало не п’ять років поспіль майстер народної творчості невтомно працював над створенням альбому «Українська вишивка. Портрети Тараса Шевченка». Полтавська обласна влада включила його видання до свого плану ювілейних заходів і навіть передбачила на це витратити 45 тисяч гривень. До речі, це вже четвертий альбом із подібної серії, які побачили світ у полтавському видавництві «Дивосвіт». У трьох попередніх Григорій Кисіль подавав зразки народних орнаментів Полтавщини, вишукані решетилівські узори вишивок білим по білому, запропонував широкий вибір абеток і цифр для вишиваних написів різного характеру й призначення, потім опублікував серію портретів видатних людей Полтавщини, а після цього зважився і на створення схем для вишивання ікон.
Першою образ святого Миколая вишила дружина пана Григорія Анізія. Ікону родина мала намір подарувати новозбудованому Свято-Успенському собору, але до відкриття храму вишити її не вдалося, тож вирішили, що вона висітиме якийсь час удома, а на день Миколи Чудотворця її подарують собору. Перед цим Григорій вирішив поміняти раму ікони на вишуканішу. Яким же було його здивування, коли, знявши скло, він побачив на ньому схожий на фотонегатив чіткий відбиток образу святого. Подивувалися цьому і священнослужителі, але тоді особливого значення цьому не надавали. Освячена ікона впродовж двох років прикрашала іконостас. А якось під час ремонту іконостаса скло пошкодили, тож його вийняли для заміни. Настоятель собору протоієрей Ігор зберіг це надщерблене скло, бо на ньому також є схожий на паморозь відбиток образу Миколая. Відтоді скло міняли вже чотири рази, і на кожному з них можна бачити такі ж зображення. Ікона ніби сама по собі множиться. Науковці так і не змогли з’ясувати причину цього явища. Відтоді скло виставлене у храмі поруч із вишитою іконою святого Миколи Чудотворця,  а Свято-Успенський собор у Гадячі став місцем паломництва вірян.
Ось такі дива творить нащадок козацького роду Киселів, якого, дякуючи багатолітнім публікаціям його малюнків-схем для вишивання у журналах «Україна» та «Жінка», знають всі наші вишивальниці. Нині вони з нетерпінням чекають його «Портретів Тараса Шевченка». В самому альбомі, як розповів мені сам автор, їх буде 29, здебільшого це автопортрети й портрети інших авторів, на яких поет зображений молодим, у розквіті творчих сил. До цього автор додав ще більше тридцяти співзвучних нашому часові афоризмів Кобзаря, оформивши їх народними орнаментами, та чотири ілюстрації до його творів – це «Катерина» Тараса Шевченка, «Перебендя» Івана Їжакевича, «Шевченко з кобзою над Дніпром» Костянтина Трутовського та ілюстрація Опанаса Сластіона до «Гайдамаків» («Прощання Яреми з Оксаною»). До речі, над створенням своїх авторських малюнків майстер працює виключно пензлями, комп’ютер він не бере в помічники, бо не хоче творчу рукотворну роботу перетворювати на машинну. Тим вони й особливо цінні.

У шевченківський альбом Григорій Кисіль уклав усю душу. «Для мене Тарас Шевченко - це Святе Письмо. Це мій світоч. Він сьогоднішній. Кожне його слово віще», - написав він мені цими днями у листі. А за епіграф до свого альбому пан Григорій узяв співзвучні йому поетичні рядки полтавського письменника Петра Ротача:
Ні, не згаснути барвам вкраїнського чистого неба,
Золотистих пшениць, малинових козацьких одеж,
Доки руки жіночі мережать душі на потребу
Рушники й сорочки, і портрети Шевченкові теж.
Сьогодні Григорія Кисіля найбільше непокоїть, як донести до тисяч вишивальниць-хрестопоклонниць в Україні й діаспорі такі жадані для них мальовничі схеми портретів Траса Шевченка. Адже видавництво «Дивосвіт» видасть його альбом накладом лише у 500 примірників. Майже всі вони місцеве керівництво розповсюдить по бібліотеках Полтавщини, хіба що кілька екземплярів пан Григорій отримає замість авторського гонорару. Окремими публікаціями у журналах справі не зарадиш.
Тож для того, щоб оселі українців, заклади освіти, клуби й книгозбірні у Рік Тараса Шевченка прикрасили вишивані портрети Кобзаря, треба шукати впливових спонсорів і меценатів, ініціативних книговидавців, патріотично налаштованих громадських діячів і бізнесменів та жертводавців. На жаль, організаційним хистом талановитий майстер народної творчості Григорій Кисіль не володіє, в цьому йому потрібна наша дружня підмога.

Як на мене, найкращий варіант – залучити до цієї справи очолювану самим Віктором Януковичем, який свого часу навіть вихвалявся придбаною на Сорочинському ярмарку вишиванкою, Координаційну раду з питань підготовки та відзначення ювілею великого Кобзаря. Особливі надії покладаю на секретаря цієї ради пані Ганну Герман. Їй особливо близькі й зрозумілі турботи жінок-вишивальниць, тож можливо вона умовить Кабмін чи міністра культури Леоніда Новохатька додати до плану ювілейних заходів видання масовим тиражем альбому Григорія Киселя «Українська вишивка. Портрети Тараса Шевченка». А вишивані портрети перед святом можна продемонструвати на всеукраїнській виставці, відзначити там переможців. А ще доречно у дні свята дарувати високим зарубіжним гостям разом із книжковими виданнями Тараса Шевченка і  його вишивані портрети.

Не виключаю, що чудову можливість зробити святковий подарунок жінкам-вишивальницям мають, зокрема, Комітет з питань культури й духовності Верховної Ради України, очолюваний В’ячеславом Кириленком, та Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова правління Павло Мовчан), яке постійно у своєму видавництві продукує твори серії «Шевченкіана». Вірю, що не залишиться осторонь цієї доброї справи Всеукраїнський благодійний культурно-науковий фонд імені Т. Г. Шевченка, де президентом праправнука Т.Г.Шевченка по сестрі Катерині, письменниця Людмила Красицька. Було б добре, коли б і вже згаданий вище політик і засновник фонду «Рідна країна» Микола Томенко до своєї ініціативи прикрасити школи автопортретами молодого Тараса Шевченка додав «та вишиваними портретами Кобзаря». Усім пойменованим тут особам організаційного хисту не бракує, як і вміння доводити кожну справу до логічного завершення. Аби лише сама ідея припала їм до вподоби.
Немає сумніву, що 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка разом із нами широко відзначатиме українська діаспора в США, Канаді, Австралії, Італії, Польщі та інших країнах. Прикрасити свої оселі, офіси й урочистості вишиваними портретами нашого Пророка, якого послало в Україну саме Небо, заповітна мрія багатьох наших зарубіжних співвітчизників. Тож численні благодійні фонди, видавництва, громадські організації діаспори, не залежно від своєї політичної орієнтації та релігійних уподобань, мають згуртуватися в ім’я пам’яті про Кобзаря і долучитися до популяризації вишиваної Шевченкіани.

 Наостанок звертаюся до названих і неназваних тут потенційних спонсорів та жертводавців-благодійників із проханням виявляти власну ініціативу і по змозі надати Григорію Киселю матеріальну підтримку на збільшення тиражу свого альбому. Перекази в гривнях чи іноземній валюті надсилайте, будь ласка, на ім’я Кисіля Григорія Олексійовича через банк Аваль, а листом на E-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду повідомте йому суму, № переказу і ким відправлений. Від себе прошу ЗМІ, які оприлюднять цей мій матеріал, теж надіслати авторський гонорар за вказаною вище адресою.

Сергій Горицвіт, незалежний журналіст, для "Волі народу"

На світлинах: один із малюнків-схем для вишивання портретів Тараса Шевченка, Григорій Кисіль,
Фоторепродукція автора

Коментарі