48 годин нової музики під акомпанемент перкусії
Дев’ятнадцять років поспіль доброю ознакою приходу справжньої весни в Одесу став міжнародний фестиваль
"Two Days & Two Nights of New Music" ("Два дні й дві ночі нової музики"). Започаткований у перші роки нашої незалежності, він став яскравим виявом новацій у царині мистецтва, провісником культурної інтеграції України до європейського простору. Ініціатором і незмінним артистичним директором фестивалю є композитор, професор Одеської музичної академії ім. Антоніни Нежданової, заслужений діяч мистецтв України Кармелла Цепколенко.
А ще вона фундатор міжнародної громадської організації «Асоціація нової музики», завдяки якій фестиваль давно став явищем світової культури, а серед його постійних учасників представники більш як тридцяти зарубіжних країн. Цьогорічне свято музиканти-новатори приурочили до сторіччя Одеської консерваторії (нині музакадемія).
Стартувала ця 48-годинна мистецька подія опівдні 20 квітня у приміщенні Одеської філармонії з виступу чотирьох молодих німецьких перкусіоністів, які виконали на велетенському ксилофоні твір Фараджа Караєва «Естафета». Далі святкову естафету підхопив увесь ансамбль перкусії Фрайбурзького університету музики, очолюваний диригентом, професором Бернгардом Вульфом, який водночас є президентом одеського фестивалю. Отак почалася безперервна музична вистава, підчас якої створюється композиція-перформанс з особливою теплою атмосферою, бо в ній із захопленням беруть участь і виконавці й глядачі. Як і на попередніх фестивалях, життєрадісний тон і стрімкий ритм концерту-видовищу задавала перкусія.
Як зазначає артдиректор фесту Кармелла Цепколенко, унікальність цієї акції у тому, що вона моделюється за логікою композиторського мислення та відповідно до авторської концепції, де органічно поєднуються різноманітні види мистецтв. Фестиваль покликаний
формувати новi iдеї, вiдкривати новi обрії творчої діяльності. А ще це перевірка практикою новацiй і визначання пріоритетів у сучасній музиці. Характерно, що фестиваль є некомерційним, а кошти на його проведення надходять через гранти від громадських, приватних чи урядових українських, іноземних, міжнародних фундацій та організацій.
Цього разу більше ста учасників свята порадували шанувальників нової музики безліччю прем’єр. Лише зрідка фестиваль був схожим на традиційний концерт, а здебільшого це було видовищне театралізоване дійство, скомбіноване з інсталяціями виконавських, візуальних, мультимедійних та синтетичних мистецтв. Кожна музична година мала свою виразну форму, а особливо до вподоби слухачам були концерти-портрети та своєрідні змагання у формі дуелей-дуетів. Так уже першого вечора одесити мали змогу познайомитися з блискучим піаністом, композитором і музикознавцем, лауреатом міжнародних конкурсів, професором Львівського університету ім. Івана Франка Олександром Козаренком. Він виступав у супроводі камерного оркестру Хмельницької філармонії під керівництвом Олександра Драгана.
Здебільшого на фестивалі звучали твори класичного авангарду та пост-модерну, що репрезентують різноманітні течії як живої, так і електронної, комп’ютерної й акусматичної музики. Водночас він не цурається традиційного народного мистецтва. Бурхливими оплесками вітали слухачі завсідницю одеських фестивалів Самдандамбу Бадамхорол. Її дивовижні переливчасті акапельні наспіви надзвичайно образно змалювали життя монгольських кочівників.
Цікавими знахідками ознаменував фестиваль і пошуки музикантів-новаторів нового звучання. Так, нідерландець Мартін Грунефельд грав на гігантському ксилофоні, в який наливається вода. Подивувала всіх і німкеня Дженіфер Гаймер, яка виконувала музичні опуси не лише на роялі, а й на виготовленому на спеціальне замовлення ляльковому піаніно. Композитори Манфред Штанке, Джулія Вольфе, Рута Пайдере і Богдана Фроляк навіть написали оригінальні твори для цього крихітного інструмента.
Як завжди у програмі свята чільне місце було відведено українській новій музиці. Тут звучали твори Валентина Сильвестрова, Володимира Рунчака, Юлії Гомельської, Людмили Самодаєвої, Кармелли Цепколенко, Сергія Шустова, Ігоря Щербакова, Олексія Шмурака та інших композиторів. Виконавська музична школа Одеси була представлена молодіжним жіночим хором «Оріана», зразковим дитячим хором «Solo Musika», інструментальним ансамблем «Senza sforzando» та тріо перкусії Одеської музакадемії.
Хоч «Два дні й дві ночі нової музики» вже стали в Одесі досить популярними, зокрема серед молоді, та і невдоволених ним не бракує. Музикантів, так би мовити, класичного спрямування дратує, коли в гонитві за новаторством, форма превалює над змістом, прагнення окремих виконавців будь-що шокувати слухача. На моє запитання, чому вони самі не беруть участь у цьому фестивалі, дехто відповідав, що не здатні для цього, бо не згодні «стояти на вухах». Та й серед меломанів є такі, що ігнорують ці концерти, оберігаючи свій тонкий слух від багатогодинного гуркоту перкусії. Та пори це, фестиваль живе і плідно розвивається. І якщо Одеса поки що у розвої нової музики ще не попереду всієї Європи, то вже посіла там чільне місце.
Сергій Горицвіт, незалежний журналіст, для "Волі народу"
На світлинах: відкриття фестивалю, ініціатор і артдиректор фестивалю Кармелла Цепколенко, завсідниця одеських фестивалів Самдандамба Бадамхорол (Монголія), вихованці Бернгарда Фульфа грають на велетенському ксилофоні (Німеччина)
Фото автораКоментарі
