Королева німого екрану
Віра Василівна Холодна (у дівоцтві Левченко) народилася в Полтаві у родині вчителя. 1895 року сім’я майбутньої акторки переїхала до Москви, - пише "День". 1903 року Віра вступила до приватної гімназії Зінаїди Перепьолкіної, а незабаром витримала конкурс до балетного училища при Большому театрі, де провчилася рік, після чого за наполяганням рідних повернулася до гімназії. Брала участь у гімназичних театральних постановках.
1910 року Віра Левченко вийшла заміж за юриста Володимира Холодного. Віра любила театр, часто відвідувала творчі вечори в артистичному клубі "Алатр". У цей же період вона захопилася кінематографом, пишуть ria.ru. В кіно Холодна стала зніматися з 1914 року. Перша (епізодична) роль — в екранізації "Анни Кареніної" режисера Володимира Гардіна.

1915 року знялася у Євгена Бауера — режисера кінофабрики Олександра Ханжонкова — в картині «Песнь торжествующей любви» за Іваном Тургенєвим, де зіграла Єлєну. Ця роль принесла актрисі широку популярність. Після цього Холодна стала активно зніматися. Новий фільм за її участю виходив приблизно кожні три тижні.

За рік вона знялася на студії Ханжонкова в 13 фільмах. Серед них — «Полум’я неба» (1915), «Життя за життя» (1916), «Місячна красуня» (1916), «Столична отрута» (1917), «Тортури мовчання» (1917), «Кіра Зубова» (1917) та ін.

Серед робіт Холодної того часу були ролі й в історичних постановках, в екранізаціях класики, але славу акторці принесли її ролі в мелодрамах.

Пропрацювавши рік у Ханжонкова, Віра Холодна перейшла на кінофабрику Дмитра Харитонова, де знімалася у режисера Петра Чардиніна. Також працювала з режисерами В’ячеславом Вісковським та Чеславом Сабінським.

1917 року на екрани вийшов один з кращих її фільмів — «Біля каміна», за мотивами популярного романсу.

Яку чаклунську силу пускала в хід Віра Холодна, щоб змусити глядачів у розпал Першої світової війни ходити в сінематограф на салонні мелодрами? І хто ще, окрім неї, в неспокійному 1917-му забезпечив би прокатчику повні збори від мелодраматичного шедевра «Забудь про камін, в ньому згасли вогні?

За чотири роки Віра Холодна знялася в декількох десятках (за різними даними від 40 до 80) фільмів, збереглися лише п’ять з них. Її називали «королевою екрану», визнали законодавицею мод. Вона стала не просто популярною акторкою, а й справжнім явищем в російському кіно. 1918 року Харитонов зняв фільм про саму Віру Холодну під назвою «Тернистої слави шлях».

Фільми за участю Віри Холодної також були популярні в Європі, Америці, Туреччині та Японії. Її запрошували зніматися до Голлівуду і Берліна, але вона відмовлялася, і продовжувала зніматися на кінофабриці Харитонова.

Наприкінці літа 1918 року акторка приїхала до Одеси на дознімання фільму «Княжна Тараканова». 8 лютого 1919-го Віра захворіла «іспанкою» — особливою формою грипу, яка ускладнилася запаленням легенів. Вона прохворіла дев’ять днів. Померла 16 лютого 1919 року у віці 26 років. Відспівування проходило в Спасо-Преображенському кафедральному соборі при великому зібранні народу. Була похована в Одесі на Першому християнському кладовищі (яке нині не існує). Володимир Холодний пережив дружину лише на два місяці — помер від тифу. У них залишилися дві дочки — Євгенія (1912 року народження) і прийомна дочка Нонна. Опіку над малолітніми доньками акторки взяла на себе двоюрідна сестра Віри. Пізніше вона одружилася з болгарином і відвезла дівчаток до нього на батьківщину.

Хоча нині могили королеви німого кіно не існує, однак залишилася пам’ять про неї. Пісні Вертинського («Ваши пальцы пахнут ладаном, а в ресницах спит печаль. Ничего теперь не надо вам, никого теперь не жаль»...). П’ять фільмів акторки і плівка із записом її похорону. А ще чутки й домисли. Легенда про смерть Віри Холодної. Легенда про неї саму.

Інф.: day.kiev.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити