Main
Правда про 23 лютого: більшовики капітулювали перед кайзером і встановили свято
Imige of Ukraine |
Олександр Палій, історик
інф. УНІАН
Щоб забути ганьбу поразки, її треба було перетворити на торжество... Навіщо святкувати день капітуляції Радянської Росії, ще й називати його днем захисника Вітчизни?..
Президент, прем’єр та інші офіційні особи дружно вітають громадян із Днем захисника Вітчизни, не надто вдаючись у деталі – з чим саме. Мовляв, „свято чоловіків” – і все тут. Ще два десятиліття тому історики затято сперечалися навколо того, що ж сталося 23 лютого 1918 року. Тепер уже не сперечаються. У більшовицькій пресі тих днів вони так і не знайшли жодного посилання на розгром німців, який нібито стався 23-го. Навпаки, 25 лютого більшовики включили гудки в самому Петрограді, щоб розбудити місто й прискорити запис добровольців у Червону армію, очікуючи наступу німців на столицю. 26 лютого Ленін повідомив соратникам, що столицю переноситься до Москви. Натомість відомо: 23 і 24 лютого – це дні „безумовної” капітуляції Радянської Росії перед кайзерівською Німеччиною. Щоб забути ганьбу, її треба було перетворити на торжество. Тому 23 лютого – це радше день захисника німецької кайзерівської вітчизни, ніж російської радянської, чи, тим більше – української. Детальніше
"Українці візьмуться за вила проти Януковича", - Стецьків
Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат України
Народний депутат із фракції НУ-НС Тарас Стецьків не погоджується із твердженням Арсенія Яценюка про те, що на сьогоднішній день об'єднання опозиційних партій немає сенсу. Про це він сказав в коментарі Gazeta.ua. "Він думає особисто про себе. Суспільство не тільки вимагає, а й внутрішньо готове до того, щоб підтримати і вилитися в опозицію. Народ України хоче об'єднання. Яценюку треба почати їздити і говорити з людьми. Не на прес-конференціях і телеефірах, а на місцях – в селах та райцентрах. Йому там дуже швидко розкажуть, чого саме хочуть. Людям байдуже, хто буде лідером", - зазначив депутат. За словами Стецьківа, об'єднатися заважають амбіції Юлії Тимошенко, Арсенія Яценюка та Олега Тягнибока. "Кожен себе бачить єдиним і неповторним лідером, який має повести за собою український народ. Політичні вождики продовжують пиляти булаву. З людьми не спілкуються, бо сидять в телевізорі та в Інтернеті", - зауважив він. Режим Януковича провалив ще один тест на демократію
Григорій НЕМИРЯ, Підкорення наукових вершин: внесок України
Роман ЧЕРНІГА, доктор фізико-математичних наук, для ВН Конституційна асамблея — шанс модернізувати країну, або Методологія демократії «без прикметників»
Марина СТАВНІЙЧУК
«Дзеркало тижня.Україна», №2, 21.01.2011 Центральною позицією конституційно-правової модернізації є формування справжнього народовладдя, подолання відчуження влади і суспільства. Хоч би як пафосно чи абстрактно це звучало, але саме ця проблема пов’язана з визнанням людини, її прав і свобод основною цінністю, з легітимністю існування владних інститутів. В Україні упродовж 20 років незалежності закладено основи державності, впроваджено демократичні інститути і процедури. Попри це, наша демократія значною мірою має нерозвинений, фасадний, а тепер — ще й імітаційний характер. Зрештою, правовою квінтесенцією відриву влади від суспільства стала заміна політичної системи країни за рішенням суду через шість років після прийняття Конституції України у відповідній редакції. Загальновідомо, що зміни до Основного Закону вносилися у 2004 році з процедурними порушеннями Конституції. Проте, з погляду теорії і практики конституціоналізму, рішення Конституційного суду — безпрецедентне. КС, який зобов’язаний діяти в межах Конституції і не може стояти над нею, поставивши себе вище конституційного законодавця, ще більше вийшов за межі демократичної легітимності. Він дестабілізував засади конституційного ладу, підірвав основний інституційний зв’язок між народом (як джерелом влади в Україні) та парламентом, президентом України (як конституційними суб’єктами конституційного процесу в державі). Детальніше Божжжественна еліта
Олесь ГРИБ, громадський діяч СПОГАД КОЛИШНЬОГО РЕДАКТОРА «ВЕЧІРНЬОГО КИЄВА»
Віталій КАРПЕНКО
заслужений журналіст України, для ВН Віталій Карпенко – публіцист і науковець, перший у Незалежній державі Заслужений журналіст України народжений у Києві, зростав у селі, гартувався в районних буднях, звикав до міського життя в обласному центрі, відчув шалений московський ритм і суєту і, зрештою, повернувся на круги своя, де й народився, – до правічного граду на Дніпрі. До свого сімдесятиріччя (03.03.1941 р.)підготував книгу «Уроки пройдених доріг»
На життєвому шляху траплялися круті повороти, стрічалися різні люди, та в усіх складнощах, у різних середовищах, серед компартійного чиновництва, у вирі національно-визвольного руху завжди намагався бути самим собою, не схилятися на вітрах, опиратися тискові. Найповніше характер редактора, письменника, політика розкрився на зламі століть – від горбачовської перестройки до перших десятиліть Української Незалежності, – коли стояв біля керма столичної газети «Вечірній Київ». Саме під його орудою «Вечірка» стала рупором національно-демократичної української спільноти, звільнилася від компартійних пут ще за рік до відновлення державної незалежності, досягла рекордного на ті часи накладу – близько 600 тисяч примірників.
Нова його книги – спроба оглянути шлях з висоти 70 прожитих років, оцінити уроки пройдених доріг, згадати цікаві особистості, з якими доводилося стикатися: від друзів-журналістів, відомих письменників і митців до високих партійних функціонерів, міністрів і перших трьох президентів держави. Майже двісті сюжетів – від драматичних до смішних, – в’язаних дорогою до правди і справедливості, є цікавим зрізом соціально-політичної дійсності надзвичайно складного періоду становлення Незалежної України. Пропонуємо сюжет із цієї книги. Акція "Свободу політв'язням!"
7 лютого в Києві, біля будівлі УМВС (вул. Володимирська, 15) відбудеться Акція "Свободу політв'язням!". Початок о 16:00. Пам'яті Великого Українця Прощай, Друже! Народився він 22 листопада 1944 р. в с. Засупоївка Яготинського району Київської області в родині Терентія Івановича та Євгенії Михайлівни Куєвд… ІСТОРИЧНИЙ ПОДВИГ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ та ОКРАДЕНА НАЦІЯ
Олесь Гриб, громадський діяч
Текст Доповіді у Палаці Ветеранів 21 січня 2011 р, присвяченої 93-й річниці проголошення Незалежності України IV-м Універсалом Центральної Ради УНР Україна наступного року святкуватиме 20-річчя своєї незалежності / з газетних повідомлень/. Але автори IV-го Універсалу та всі борці за незалежність України у національно-визвольній війні українського народу проти московського, польського, німецького та румунського окупантів дуже здивувались би, почувши, що замість 94-ї річниці святкується лише… двадцятиріччя. Невже хтось скасував IV-й Універсал? Заява з нагоди 93-ї річниці проголошення Незалежності Української Держави
22 січня 1918 року Центральна Рада Української Народної Республіки вперше в новітній історії відновила державну незалежність, яка з часів найдавнішої Княжої Держави Володимира Великого неодноразово втрачалась і відроджувалась. Саме від проголошення IV-го Універсалу Центральної Ради починається новітня історія України, суверенність якої на той час визнали 42 держави світу, де були відкриті дипломатичні представництва УНР. |