Микола КОХАНІВСЬКИЙ, громадський діяч, для Волі народу

"Комітет визволення політв'язнів" разом зі Свободою та небайдужими громадянами 29 березня організував виїзд до Яготина. У цьому місті московскій патріархат, вже вкотре, незаконно намагається привласнити, церкву Київського патріархату. Яготинська громада запросила нас допомогти у відстоюванні храму. КВП взяв на себе організацію автобуса для доставки патріотів у Яготин. На жаль, на збори людей у нас було всього декілька годин, тому автобус був не повний. Але і цих активістів вистачило, щоби влаштувати в Яготині "гаряче засідання" сесії місцевої ради. Ще декілька машин зі Свободівцями, депутатами обласної ради і членами партії їхали окремо, тому дісталися до Яготина раніше, і коли приїхали ми, то вони, вже були всередині на засіданні. Пропускали на засідання за наявністю якогось документа. Також біля міськради було декілька десятків місцевих мешканців, які прийшли відстоювати свою церкву. Були телеканали, яготинці та активісти КВП ділилися з журналістами чому саме ми захищаємо цю церкву.

Особливу завзятість виявляли місцеві парафіяни, погрожуючі стояти до кінця за свою віру та за Україну. Десь за півтори години після того, як ми приїхали, із зали засідань почулися викрики "ганьба", депутати і патріоти які були присутні на засіданні почали виходити із зали. Як потім з`ясувалося, це рада, більшістю голосів, передала Свято-Троїцький собор у комунальну власність. Тобто, швидше за все, планувалося передати церкву москалям уже сьогодні, але побачивши незручну для себе ситуацію, чиновники ніби зняли з себе відповідальність. Звичайно, всім зрозуміло, що проблема лише відтерміновується, але аж ніяк не розв'язується.

Та після того, як деяка частина присутніх на сесії почала покидати залу засідань, почалося найцікавіше: парафіяни Свято-Троїцького собору і патріоти, які приїхали з Києва, почали заходити в сесійну залу. Нас туди набилося, як то кажуть, "під зав'язку", і почалося. Чого тільки не наслухались ці продажні депутати, які голосували за передачу, і їх голова та секретар. Московскі попи, яких було троє, стояли, як злодюжки яких прихопили на крадіжці, не знаючи, куди себе сховать. Декілька разів головуючий оголошував перерву, його ніхто не слухав, люди говорили в очі зажерливим чинушам і окупаційним попам правду, лився справжній народний гнів. Жорстка народна обструкція тривала десь півгодини. Нарешті москалям і продажним депутатам під дружне "Геть московських холуїв!" дозволили покинути залу. Потім ми досить довго спілкувалися з Яготинськими патріотами, з місцевим Панотцем. Згодом поїхали подивилися на саму церкву, собор справді величний. Звісно, що він не добудований. Але з огляду на відданість місцевих християн, не сумніваюсь: вони все добудують, аби не заважали.

Їхали до Києва в піднесеному настрої, бо приємно бачити, що Україна є, що нація не мовчить. Після таких днів, як сьогодні, хочеться жити і боротись, бо знаєш: є заради чого.
 Слава Ісусу Христу!

 

Коментарі