altПокликання цього закону — стати знаряддям узурпації влади, закріплення її за владною верхівкою назавжди.
На Заході референдум — це спроба з’ясувати думку суспільства. А в нинішній Україні — це спосіб його ошукати.
Можливо, ухвалення цього закону про референдум якраз і перебуває в руслі рекламної кампанії Віктора Медведчука “Референдум — власть народа”. Бо готується “демонтаж” України? Це для них “демонтаж”, а для нас із вами — вбивство нашої Вітчизни.
Слід зазначити, що, крім узурпації, законом про референдум, імовірно, скористаються і для вкрай деструктивних для держави цілей. Надзвичайна загроза від закону про референдум полягає в тому, що він створює можливість для «розшматування» країни суперечливими питаннями: мови, вступу до різних союзів, які становлять загрозу самому існуванню України.

Олександр ПАЛІЙ, політолог, кандидат політичних наук

Серйозно сфальсифікувавши вибори, але не отримавши бажаних 300 голосів для увічнення свого правління через зміни до Конституції, влада пішла напролом — через референдум.

Закон про референдум було ухвалено в останні дні роботи нинішньої Верховної Ради, без громадського обговорення, коли влада, програвши опозиції з рахунком 43:50 відсотки, наочно засвідчила відсутність підтримки суспільства для доленосних рішень.

Покликання цього закону — стати знаряддям узурпації влади, закріплення її за владною верхівкою назавжди. Передбачається можливість ухвалення Конституції та внесення до неї змін на референдумі.

Усе це — цілком і повністю всупереч чинній Конституції та виписаним процедурам її зміни.

Адже у статтях 154 — 158 Конституції України чітко встановлено, що вносити зміни до Конституції можна лише у Верховній Раді, за визначеною складною процедурою. Все решта — то є «отсєбятіна», за якої може дійти до того, що Конституцію змінюватимуть на Майдані.

Між тим, процедура — це зміст демократії. Навіть Конституцію 1996 року було повернуто до дії 2010 року через те, що конституційну реформу 2004 року було визнано такою, що не відповідає Конституції України внаслідок порушень конституційної процедури її розгляду та ухвалення.

Особлива тема, виписана в законі про референдум, — створення вертикалі комісій для проведення референдуму, що повністю перебуватиме в руках влади. З огляду на досвід виборчої кампанії, це неминуче впливатиме на результат підрахунку.

Слід зазначити, що, крім узурпації, законом про референдум, імовірно, скористаються і для вкрай деструктивних для держави цілей. Надзвичайна загроза від закону про референдум полягає в тому, що він створює можливість для «розшматування» країни суперечливими питаннями: мови, вступу до різних союзів, які становлять загрозу самому існуванню України.

В ухваленому законі є положення про те, що «тексти нової Конституції України (за новою редакцією) та законопроектів, які виносяться на конституційний і законодавчий референдуми, не повинні бути спрямованими на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України» (ст. 20). Однак це положення не стосується референдуму за народною ініціативою. Для таких референдумів за народною ініціативою ЦВК (а чомусь не Конституційний Суд) прийматиме рішення про невідповідність питання чи тексту законопроекту, який пропонується винести на всеукраїнський референдум, вимогам Конституції України та законів України. Що це за закони — невідомо.

А Конституція встановлює лише питання податків, бюджету й амністії.

Хоча, за щойно ухваленим законом, «Центральна виборча комісія для встановлення відповідності питання, що пропонується винести на всеукраїнський референдум, вимогам Конституції України та законів України має право залучати інші органи державної влади, установи, організації, які зобов’язані надати відповідні висновки до питань у строк, встановлений Центральною виборчою комісією». Для експертизи може також залучатися Мін’юст, який здатен буде «завертати» ініціативні групи.

Такий законопроект — ніж з однобічним лезом у руках влади. Якщо знайдуться ініціативні групи, які пропонуватимуть провести референдум щодо повернення в державну власність приватизованих підприємств, влада скаже, що це порушує конституційний принцип недоторканності приватної власності. А якщо треба буде вступити до Митного союзу, який реально обмежує незалежність України, законність таких референдумів «на око» визначатиме ЦВК, Мін’юст чи Президент.

Можливо, ухвалення цього закону про референдум якраз і перебуває в руслі рекламної кампанії Віктора Медведчука «Референдум — власть народа». Бо готується «демонтаж» України? Це для них «демонтаж», а для нас із вами — вбивство нашої Вітчизни.

Крім того, законом передбачена можливість голосування на референдумі за відокремлення від України частин території в результаті так званого ратифікаційного референдуму. Це створює правові підстави для зміни території та загроз для територіальної цілісності України. Гіпотеза: капітулянтське керівництво країни спочатку підписує угоди про втрату територій, а потім ставить і проштовхує питання втрати територій на референдум.

Цікаво, що в законі влада фактично паралізувала суспільну дискусію щодо винесених на референдум питань. Адже законом передбачено, що висвітлення позиції Президента і Верховної Ради щодо питань референдуму не вважатиметься агітацією: «Висвітлення офіційної позиції Президента України та Верховної Ради України щодо проведення всеукраїнського референдуму про внесення змін до розділів І «Загальні засади», III «Вибори. Референдум», XIII «Внесення змін до Конституції України» Конституції України та про зміну території України не вважається агітацією на всеукраїнському референдумі. Позиція зазначених суб’єктів має висвітлюватися об’єктивно і зважено» (стаття 70).

Натомість «засобам масової інформації, їхнім посадовим та службовим особам і творчим працівникам під час процесу референдуму у своїх матеріалах та передачах, не обумовлених угодами, укладеними відповідно до вимог Закону, забороняється агітувати за чи проти питання референдуму, поширювати інформацію, спрямовану на спонукання громадян голосувати за чи проти питання референдуму. Таким чином, в Україні влада слідом за виборами олігархізує інструмент референдуму, свідомо й цілеспрямовано створюючи умови, коли все можна купити. Але грошей удосталь має лише вона, внаслідок захоплення державної скарбниці та ресурсів.

Найгірше, що замість допомогти виборцям розібратися, влада планує маніпуляцію думкою народу.

На референдум дозволено виносити по кілька питань одразу, навіть по кілька розлогих законопроектів. Навіть проводити референдум разом із виборами. А час та можливості для контрагітації вкрай обмежені.

Не виключено, що референдум планують задіяти й під час чергових президентських виборів, коли чинний Президент винесе низку гострих для України питань, щоб мобілізувати свій поріділий електорат.

Як свідчить практика референдумів, якщо мати можливість поставити запитання так, як хотіти, то можна гарантовано отримати потрібну відповідь. Тому дуже важливо обмежити фантазію тих, хто складає запитання.

Приміром, щойно у Великобританії було ухвалено рішення про проведення референдуму про незалежність Шотландії. За рік до референдуму, призначеного на 2014 рік, відбуватиметься роз’яснювальна кампанія. А спеціальна комісія на різних етапах зазначеної кампанії визначатиме, чи населення цілком зрозуміло сенс питання і що треба зробити. І це щодо такої простого питання, як незалежність.

Адже в Шотландії референдум — це спроба встановити думку суспільства. А в нинішній Україні — це спосіб його ошукати.

Дуже важливо було вписати норму, відповідно до якої на референдум може виноситися лише одне питання. Бо чим більше питань, тим більше маніпуляції. Попри всю повагу, далеко не всі громадяни здатні тримати в голові багато відсторонених від їхнього життя речей. Це характеристика людської психіки в усіх країнах, а не лише в нашій.

При цьому мало б бути довготривале обговорення питання, винесеного на референдум. Приміром, у тій же Шотландії рішення про референдум було ухвалено 2012 року, а сам референдум має відбутися 2014-го. Тобто між ухваленням рішення про референдум і самим референдумом має минути досить багато часу, щоб люди зрозуміли суть питання.

Дуже важливо, щоб питання референдуму було сформульовано максимально просто: можна було б обмежити кількість слів у питанні, скажімо, до десяти чи восьми слів, тому що коли на референдум винесено занадто складні й задовгі запитання, то це зазвичай маніпуляція, що не має нічого спільного з демократією. Саме така маніпуляція, з можливістю винесення на референдум цілих законів, міститься в ухваленому законі про референдум.

Поки що ж створюється потужний інструмент, яким суспільство використовуватимуть, ошукуватимуть і при цьому намагатимуться переконати, що це і є демократія.

Крім того, варто було б передбачити в законі негативні наслідки референдуму. Тобто якщо влада, яка ініціює референдум і підтримує винесене на нього питання, отримує на референдумі негативний результат, вона мусить піти у відставку.

Це було б дуже вагомим стримуючим чинником проти всілякого роду референдумів, які розмежовують країну, і зміцнювало б відповідальність та самоконтроль самих чиновників.

Так, у Франції 1969 року тодішній президент де Голль програв референдум про конституційне розширення його повноважень. Він хотів сам призначати керівників органів влади на місцях і реформувати сенат.

Але 52% французів проголосувало проти — і де Голль визнав за неможливе залишатися при владі, навіть не маючи законодавчо закріпленого обов’язку йти у відставку. Але то де Голль...

Натомість в Україні замість своїх де Голлів — влада, яка не може дня прожити, щоб не накапостити своїй країні й не створити їй та її життєвим інтересам чергову небезпеку.

Отже, щойно влада продемонструвала, що готова розшматувати країну, але не випустити її з рук. Таке вже було 2004 року, коли проголошували ПІСУАР (Південно-східну українську республіку). Мабуть, найрозумніше, що може зробити опозиція — не визнавати цього закону. Адже його було ухвалено з порушенням депутатами принципу особистого голосування, закріпленого в Конституції. Колись же потрібно починати виконувати Конституцію, доки її ще не скасували...

КОМЕНТАРI

«ЗАКОН ПОТРІБНО ВДОСКОНАЛЮВАТИ, ЩОБ ВІН СПІВВІДНОСИВСЯ ІЗ КОНСТИТУЦІЄЮ»

Володимир ЗУБАНОВ, Партія регіонів:


— Ухваливши закон про всеукраїнський референдум, Верховна Рада намагалася продемонструвати, що джерело влади — народ. Саме люди повинні вирішувати ті чи інші важливі для держави питання безпосередньо на референдумі. Але як у законі про мови, так і в законі про референдум практично немає механізмів для втілення їх у життя. Навіть якщо народ висловився з приводу якогось важливого питання і, згідно із законом, референдум має пряму дію, його рішення все одно потрібно імплементувати через рішення ВР, тобто 300 голосів. Наприклад, народ висловився за те, щоб очистити річку Дніпро. Але для втілення такого рішення народу Рада має ухвалити низку законів та підзаконних актів. Без рішення ВР — не обійдешся. Змінити ключові позиції в державі результатами референдуму чи простою більшістю неможливо: ні суспільство, ні світова спільнота цього не сприймуть. Щоб цей закон працював, як належить, треба вносити зміни до Конституції.

Загалом, закон про референдум слід удосконалювати, щоб він співвідносився з Конституцією. Наразі він призначений для того, щоб показати українському народу, що він головний у цій державі. Подивимося, що скажуть Конституційний Суд і Президент, можливо, цей закон повернеться до ВР із зауваженнями. Над механізмами втілення цього та мовного закону потрібно працювати — це робитиме новообраний парламент.

«МИ ВБАЧАЄМО ЗАГРОЗИ В ТАКОМУ АВТОРИТАРНОМУ КРОЦІ»

Остап СЕМЕРАК, партія «Батьківщина»:


— Опозиція не підтримувала закону про референдум із декількох причин. По-перше, нам не зрозумілі новели, пов’язані з правом президента ініціювати розгляд проекту Конституції на референдумі. По-друге, принципові системні закони не повинна розглядати Верховна Рада, яка через місяць втратить свої повноваження. Це — справа новообраних парламентарів. Ми вбачаємо загрози в такому авторитарному кроці, що спрямований на зміну Конституції.

Я реаліст, тож розумію, що цей склад парламенту самостійно не скасує закону про референдум. Юридично, внести постанову про скасування результатів голосування за відповідний закон — можливо, але її не буде проголосовано. Тим паче, провал такої постанови ще більше легітимізує прийняття рішення про ухвалення закону.

У такій ситуації можна розраховувати на тиск із боку громадянського суспільства на Президента Януковича з вимогою не підписувати цього закону через те, що він суперечить демократичним принципам. Політичні сили мають звертатися до гаранта з вимогою не підписувати такого закону і роз’яснювати людям, для чого його насправді приймають і якими є загрози. Без реакції суспільства — все залишиться в силі. крім того, можна сподіватися на те, що розклад політичних сил у наступній ВР буде іншим — ситуацію буде виправлено. Навіть якщо Янукович захоче застосовувати норму про президентську ініціативу, парламент зможе змінити цю дражливу статтю. Будемо сподіватися, що новий парламент буде більш демократичним і народним.

Якщо закон ухвалено сьогодні, це не означає, що він діятиме вічно. Такі закони — буденні речі, й наступний парламент зможе їх змінити.

«ЦЕ Є ЕЛЕМЕНТОМ ДЕМОНТАЖУ НЕЗАЛЕЖНОСТІ»

Мирослав МАРИНОВИЧ, публіцист, правозахисник, учасник Ініціативної групи «Перше грудня»:


— Я оцінюю прийняття цього закону як ланку у великому ланцюзі демонтажу української незалежності. Я взагалі не проти референдуму — це нормальний і демократичний спосіб з’ясування думок людей. Але все, до чого торкається нинішня влада, здобуває зовсім інший характер і відтінок. Ми це побачили під час виборів. Тоді демократичний механізм волевиявлення, через маніпуляції, брутальне використання ситуації на свою користь, було перетворено на фарс.

Я не очікую нічого доброго від референдумів, допоки вони є інструментами в руках нинішньої влади. І вважаю це загрозливим елементом демонтажу незалежності. Через такий референдум можна протягнути будь-яке рішення, яке ставить під сумнів наші здобутки за часи незалежності, й говорити, що це виправдано волевиявленням народу. Хоча очевидно, що воно буде сфальсифіковано.

«ЯКЩО ЗАКОН ПРО РЕФЕРЕНДУМ СУПЕРЕЧИТЬ ЧИННІЙ КОНСТИТУЦІЇ, ТО ВІН Є НЕЛЕГІТИМНИМ»

Олег БЕРЕЗЮК, президент Українського юридичного товариства:


— У нас є Конституція, згідно з якою пересічні громадяни і представники влади мають підпорядковуватися тільки їй. Якщо вони не роблять цього, то порушують закон, стають суб’єктами певної відповідальності. Якщо Закон про референдум суперечить чинній Конституції, він є нелегітимним, отже, треба ставити питання перед Конституційним Судом, щоб він визнав норми, які загрожують національному суверенітетові, державній безпеці. Утім, в українських законах достатньо чітко виписані принципи суспільного життя. У нас достатньо важелів, щоб забезпечити дотримання відповідного законодавства. Але інше питання у тому, що люди, які сьогодні при владі, — узурпували її і не хочуть виконувати закони.

Підготували Анна ЧЕРЕВКО, Ігор САМОКИШ, "День"

Коментарі