6 вересня в Києві у Спілці письменників України відбулася презентація наукового історичного дослідження - книги Олексія Шпотя “Про витоки української нації”.
Книга видана за сприяння Благодійного фонду “Україна-Русь” до 21-ї річниці проголошення Незалежності України. За 4 роки діяльності фонду це вже 27-й успішно реалізований проект.        
Автор книги – Олексій Шпоть, родом з Черкащини, є відомим у наукових колах дослідником прадавньої історії України. У виданні, на основі “Велесової книги” як повноцінного історичного джерела, йдеться про події  від середини VII ст. до н.е.  А “Велесова книга” говорить, що Руська земля існує понад 20 тис. років; що ми – це не тільки руси, поляни, древляни, укри, кривичі, дуліби, волиняни, а й орії, коморії, слов’яни, сківи, анти; що не грецька, а українська земля є колискою демократії; що Київ став уперше столицею 625 року до н.е., тобто більш ніж на тисячу років раніше дати його офіційного заснування.

Дмитро Іванович Донцов (30 серпня 1883, Мелітополь — 30 березня 1973, Канада) — видатний український ідеолог, засновник теорії інтегрального націоналізму , публіцист, філософ, політичний діяч , український літературний критик. Його називають "невтомним сурмачем волі", "будителем духу нації". Він залишив нащадкам неоціненний заповіт-дороговказ, викладений у його численних працях, які, на жаль, ще недостатньо використані для становлення успішної Української держави.
Серед його праць особливе місце займають такі фундаментальні як:
"Де шукати наших історичних традицій", "Націоналізм", "Хаос сучасности і молодь".

Українським "Рембо" називають Івана Ремболовича – отамана півсотні Вільного козацтва на Чернігівщині в 1918 р., начальника зв’язку Дієвої армії УНР, учасника Другого зимового походу Української повстанської армії Юрка Тютюнника в листопаді 1921 р., командира саперного куреня дивізії “Галичина”, учасника підпілля ОУН на Прикарпатті в 1944 – 1949 роках, зокрема на Коломийщині та Гуцульщині. Арештували Івана Ремболовича 7 листопада 1949 р. в Космачі на Гуцульщині, розстріляли 8 вересня 1950 р. у Станіславові (тепер м. Івано-Франківськ).
Подробиці трагічної долі героя - у новому дослідженні Романа Коваля “Іван Ремболович”.

22 серпня 1992 р. Державний центр Української Народної Республіки в екзилі урочисто склав свої повноваження, передавши їх владі відновленої держави Україна.
На Сесії Верховної Ради України з нагоди складання повноважень Державного Центру Української Народньої Республіки в екзилі його уповноважена делегація на чолі з останнім Президентом УНР Миколою Плав’юком (який, на жаль, недавно відійшов у вічність) передала українській владі Грамоту   про припинення діяльності ДЦ УНР в екзилі та Заяву про правонаступництво України від УНР, клейноди УНР, відзнаку Гетьмана Мазепи та інші державні атрибути УНР.

Закон про п'ять колосків, або як подія 80-річної давнини вплинула на сучасну Україну
Волелюбні українці не терпіли наступу на свою свободу, не могли терпіти колективізації. Після Голодомору наш бідолашний народ зрозумів, у якій державі живе і на що здатна влада. Українці були настільки виснажні та пригнічені, що ні про що інше, як про засоби виживання вже не думали.
На цю знекровлену землю, зокрема на схід України почали заселяти переважно росіян за походженням. Уряд організовував ці переселення і всіляко заохочував їх. Таким чином, на розріджену українцями територію заселялися росіяни, і українцям – більшості, довелося підлаштовуватися під агресивнішу російську меншість. Політика українізації була припинена, і навпаки, насаджувалася політика русифікації. Під тиском обставин українцям доводилося приховувати свою національну ідентичність, розмовляти російською мовою. Все це не могло не позначитися на загальній ситуації в південно-східному регіоні України.  Детальніше

Головна Українська Рада (ГУР) — міжпартійна організація, утворена 1 серпня 1914 р. у Львові. Її засновниками були національно-демократична, радикальна, соціал-демократична партії. Програма Головної Української Ради передбачала такі основні завдання: вироблення загального напряму української політики, вирішення національно-політичних справ у зв'язку з війною, виступ у ролі єдиного політичного представника галицьких українців на міжнародному рівні, формування національного війська. Головною політичною вимогою організації було виборення державної самостійності України. Головна Українська Рада зверталася до уряду Австро-Угорщини, керівних органів Галичини з петиціями, в яких обстоювала інтереси українського народу, зносилася з представниками центральних держав, привертаючи увагу до українського питання як одного з найактуальніших для європейської політики.

22 роки тому, 16 липня 1990 року, Верховна Рада УРСР проголосила в Києві Декларацію про державний суверенітет України:
Верховна Рада Української РСР, виражаючи волю народу України, прагнучи створити демократичне суспільство, …маючи на меті утвердити суверенітет і самоврядування  народу України, проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Цей документ став першою підвалиною на шляху відновлення та утвердження незалежності України. Всі наступні документи, які визначили Україну як незалежну державу, були похідними від Декларації про державний суверенітет України.
Як це було:  Відео 1,   Відео 2,  Відео 3 

Рано вранці 30 червня 1941 р. у Львові відбулися Народні збори, на яких було одностайно прийнято Акт відновлення Української Держави. На Князівській горі було піднято український національний прапор, а Львівська радіостанція повідомила український народ про цей Державницький Акт: "Волею українського народу, Організація Українських Націоналістів під проводом Степана Бандери проголошує відновлення Української Держави, за яку поклали свої голови цілі покоління найкращих синів України.
Суверенна Українська Влада запевнить українському народові лад і порядок, всесторонній розвиток усіх його сил та заспокоєння всіх його потреб.
На західних землях України твориться Українська Влада, яка підпорядкується Українському Національному Урядові, що створиться у столиці України – Києві з волі українського народу".

Пе́рший Універса́л Украї́нської Центра́льної Ра́ди — перший державно-політичний акт, (універсал) Центральної Ради, що проголосив автономію України. Прийнятий 23 червня (за новим стилем, за старим стилем – 10-го червня) 1917 року в Києві. Повна його назва — Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого.
В Універсалі наголошувалось: "Ми, Українська Центральна Рада, вволили волю свого народу, взяли на себе великий тягар будови нового життя.
Ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і оповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя, творити новий лад вільної автономної України".