Як правильно рекламувати Україну
І чому, поки в країні є корупція, поки йде війна, поки є економічна стагнація і бідність, піарникам державу не врятувати.
Вже не вперше в Україні на громадський суд виносять черговий план формування іміджу країни і просування її за кордоном, і пропонують абсолютно хибний шлях.
Я б сказав, навіть не помилковий, а по-дитячому наївний і професійно неспроможний.

Ще в березні 2011 року Міністерством закордонних справ на суд громадськості була представлена подібна стратегія, з якої багато хто запам'ятав тільки символи бренду України – Спритька і Гарнюню. І це викликало бурхливу дискусію. Але хоча той документ і не був, з моєї точки зору, стратегією, а був просто планом, меню можливих дій в порівнянні з нинішнім документом Міністерства інформації виглядав куди професійніше і конкретніше

Але у цих двох документів була загальна помилка. Мені взагалі здається, що у багатьох людей, пов'язаних з цим питанням, є глибоке нерозуміння того, що таке просування України за кордоном і як його потрібно здійснювати.

Почнемо з самого головного: цілі і завдання. Якщо головна мета – залучити в країну гроші (а їх можна отримати з двох джерел: від великих інвесторів, які повинні інвестувати гроші в економіку, і від інвесторів дрібніших – західних туристів), то тут ситуація проста. Скільки не кажи, як тут добре, і скільки не закликали їхати в Україну і везти сюди гроші – поки в країні буде війна, поки буде корупція, ніхто сюди не поїде.

У такій ситуації формувати імідж України за кордоном – завдання не для рекламістів і піарників, і вже тим більше не для Міністерства інформації. Це завдання для політиків.

Якщо уявити собі такий документ, складений не в стилі з'їздів КПРС, з загальними фразами про «поліпшити, посилити, поглибити», а по-справжньому, то він призначався б перш за все не фахівцям в області PR, а самим політикам.

Логіка створення такого плану має бути такою. Президент і уряд, бажаючи підкріпити позитивною репутацією країни свої прохання до Заходу допомогти нам фінансово, задають запитання фахівцям в області формування громадської думки: що вам потрібно для ефективного виконання такого завдання?

Відповідь професіоналів: перш за все, викорінити корупцію, наприклад, як це було зроблено в Грузії. Очистіть митниці від користолюбців у формі. Знизьте до мінімуму податки, забезпечте максимум економічних і громадянських свобод. Підвищіть безпеку на вулицях і добробут своїх громадян. І тоді ми зможемо переконати західні уряди і корпорації, що гроші вигідно робити в нашій країні.

Переможіть агресора і надійно перекрийте кордон зі Сходу, створивши там пояс безпеки. І тоді ми максимально швидко, ефективно і широко розповімо про це західній публіці. Розповімо американським, європейським, японським і китайським туристам, що тут тепер не менш безпечно, ніж в будь-яких інших країнах Європи, і повідомимо їм, що цікавого можна подивитися в Україні. Створіть сприятливий інвестиційний клімат, щоб тут будували готелі та інші об'єкти туристичної інфраструктури, запустіть швидкісні поїзди. Проведіть серйозні пропагандистські кампанії для українських громадян про те, що таке справжній сервіс для туристів – коли зручно не тому, хто бере гроші, а тому, хто їх платить. І тоді ми про це розповімо західній публіці, застосувавши всі наші інструменти: прикольні ролики, цікаві статті, красиві фільми

Ми ефективно сформуємо імідж України за кордоном і це привабить туристів і інвесторів. Звичайно при достатньому фінансуванні цього процесу.

Імідж України за кордоном з метою роздобути інвесторів для нашої економіки – поки що завдання не для піарників, а для політиків. Глибоке нерозуміння того, що не можна ставити віз попереду коня, на жаль, народжує подібного роду документи та міфи з приводу діяльності тих, хто працює з інформацією.

Думаю, що проблема ще й у постановці цілей на цей момент. Сьогодні насамперед нам потрібно створити репутаційну підтримку воюючій країні, в якій існує і корупція, і бідність. Але у світу є необхідність допомогти нам впоратися з цією ситуацією. І головна наша проблема – російський агресор, який досить успішно веде інформаційну війну за уми і громадську думку європейських і американських громадян і їх політиків. Росіяни мають там своїх лобістів, їх пропагандистські канали англійською мовою ведуть мовлення на Європу і США. Сьогодні навіть виборний штаб республіканця Трампа наповнений агентами впливу Путіна.

У цій ситуації нашому уряду дійсно можна скористатися послугами фахівців з управління громадською думкою. Але завдання повинні бути поставлені зовсім інші. Контрпропагандистські. Сформувати у цивілізованого світу думку, що Росія агресор, і не тільки щодо нашої країни, але й щодо всього світу. Що війна на Донбасі – не тільки наш внутрішній конфлікт, але й результат зради західних урядів, які порушили Будапештський меморандум, а також підлості й агресивності нашого східного сусіда. Що допомога Україні – це перш за все захист Європи і світу від агресивних планів РФ. Що політичний і економічний зв'язок з режимом Путіна токсичний для будь-якого політика, бізнесмена і нормальної людини. Повідомити, яку ціну платять українці за вибір європейських цінностей на Майдані, за стримування агресора на Сході.

І тут у хороших фахівців теж маса інструментів: від прес-брифінгів, журналістських розслідувань, роботи зі світовими ЗМІ та власних телеканалів, спрямованих на світове мовлення, до документальних фільмів, яких достатньо знято без будь-якої участі держави творчими людьми з часів Майдану; фільмів-розслідувань (наприклад, про загибель малайзійського Боїнга для західного глядача); фільмів художніх (наприклад, за сценарієм книги Сергія Лойко «Аеропорт») – із забезпеченням їх прокату в Європі і США і в Мережі.

Одним словом, потрібно буде зробити все те, що зазвичай робить грамотний PR-фахівець, який розуміє ще й те, що крім піару є завдання пропагандистські. І вже точно це завдання не потрібно доручати чиновникам: адже все, за що береться українська держава, а не приватний виконавець, робиться у нас погано і неефективно. Варто доручити цю роботу всього одному відповідальному чиновнику, здатному прозоро контролювати необхідний бюджет, а не освоювати його групою наближених. А він, у свою чергу, повинен сформувати групу з незалежних фахівців. Причому мова йде не про тендер, а про пошук і об'єднання зусиль усіх фахівців, здатних впоратися з поставленими завданнями. Їх в Україні не так багато.

Якщо цю роботу провести правильно і професійно, то ми дійсно зможемо розраховувати і на лояльність іноземних громадян, і на підтримку європейських та американських політиків. Але ніяк не на інвестиції, які повинні прийти в українську економіку. Тому що, якими б професійними не були піарники – поки в країні є корупція, поки йде війна, поки є економічна стагнація і бідність, крім гуманітарних зусиль, допомоги нашим військовим і невеликих ін'єкцій для підтримання стагнації економіки – ніякі серйозні інвестиції сюди не прийдуть. Зрозуміло, поки влада радикально не змінить ці реалії.

Сергій Гайдай, політтехнолог, директор зі стратегічного планування агенції "Гайдай.Ком"
Інф.: nv.ua

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити