Ярослав СТЕХ, Канада, для Волі народу
Рідною мовою народу ідентифікується нація. Мова є надзвичайно важливою в духовному житті народу, бо вона окрилює і надає животворчого характеру до повноцінного розвитку нації і її держави. Колись у стародавній  Греції на роздоріжжях були поставлені камінні плити з написами: «Держава сильна свідомістю свого народу, вона сильна тоді, коли народ здатний захищати свідомістю свої права».                                                                                                                
«Наша мова калинова                                 
І ласкава, і медова,                                                                       
І багата, і не бідна.                                          
От що мова наша рідна!»  
            Д.Чередниченко   
                                 

Ти зрікся мови рідної. Нема
Тепер у тебе роду, ні народу.    
В твій слід він кине сміх — погорду!    
Ти зрікся мови рідної... 
               Д. Павличко 

        

Зрештою можна лише доповнити цю думку, що кожна держава, кожен уряд, якщо хочуть бути сильними і довготривалими. Вони мусять приділяти найбільше уваги, сил та засобів до консолідації народу, дбати за корінну націю і запевняти її всесторонній розвиток. Бо всі інші етнічні групи повинні підкоритися і оформлятися на грунті головної або корінної нації. А провідники держави повинні своєю  Присягою прирікти вірність і запевнити, що ніколи не зганьблять цінностей суверенної держави, якою вони правлять і обов’язково зобов’язані офіційно володіти державною мовою. Якщо йдеться про мовне питання, то навіть в совєтській імперії у свому зверненні до носіїв української мови Максим Рильський писав: «Мова – втілення думки. Чим багатша думка, то багатша мова. Любімо її, вивчаймо її, розвиваймо її і охороняймо її! Борімось за красу мови, за правильність мови, за пристрасність мови, за багатство мови». Атаки на українську мову, провадили протягом історичного періоду всякими окупаційними режимами і найрізніші методи цієї атаки нам доволі відомі. На привеликий жаль ця мовна атака відродилася на диво в незалежній українській державі.
В. Янукович як гарант Конституції виявляє повну бездіяльність, а в деяких випадках свідомо, чи в безрадності не реагує на численні її порушення та на протести народу проти ворожої антиукраїнської діяльності окремих високопосадових представників влади.

У мене немає ненависти до росіян, але я знелюбив ці росіськомовні в більшості на низькому рівні програми, бо вони своїм змістом не впливають конструктивно на глядача, а складається враження, що відповідальні за телевізійні програми намагаються задавити і витиснути українську мову з програм. Такі програми далекі від того, щоб розвивати  любов до Батьківщини і закріплювати національний здоровий патріотизм.

Сучасні засоби масового переказу, особливо телебачення в край перевантажене російськомовною тематикою. З того виникає, що мова корінної нації  недостатньо захищена і вимагає більшої уваги з боку влади, а не деградації і міжнародної насмішки. Нечуване у світовій практиці, щоб сучасний прем’єр міністрів  України М. Азаров не володів державною мовою і публічно заявлкяв, що його батьківщина Росія. Тоді, якже він може відстоювати українські інтереси на державному рівні перед Російською Федерацією. Цей мовний анальфабет публічно  відважується оскаржувати Ю. Тимошенко, мовляв за її прим’єрства українська мова перебувала в упривілійованому стані і це треба негайно змінити в корість російської мови. Ніхто не думає на державному рівні, а в тому і Азаров, щоб розв’язати мовну проблему в Україні треба в першу чергу масово організувати курси і вивчати українську державну мову на усіх рівнях, тільки тоді запанує баланс мовний в державі. Мені пригадується академік А. Кримський (1871-1942), що був вбитий чекістами, він володів біля 40-ка мовами.  Стільки ж мовами володів Римський папа Іван Павло ІІ-ий.

З історії пам'ятаємо, що кочові орди також завойовані народи нистили, перероджували їх у яничарів. Однак не чув я ніколи, щоб власна держава виступала проти власної нації, яку вона очолює. Щоб героїв цієї нації, які боролися за незалежність держави називати їх зрадниками, а справжних зрадників героями, - це межує не лише з парадоксом, але із глобальною злочинністю. Це надзвичайно гостра проблема, яка вимагає рішучости в житті нашої нації.

Не варто чіплятися мови російської, якій ніщо і ніхто не загрожує в Україні. Для прикладу, відомо що в Ізраїлі більша частина євреїв є російськомовні, а чи прийшло б на думку урядови Ізраіля впроваджувати другу російську мову на догоду Російської Федерації у своїй державі. Такі ініціятори були б зразу геть усунуті за межі Ізраїля.

Пробудімся з  літаргічного сну, відкиньмо покірництво сучасного раба, відрізнім правду від брехні. Як гріх  відтректися від рідної матері, так гріх відректися від мови своїх предків. У кожного з нас повинно відізватися національне сумління, яке вимагає видати непримеренну війну ворогам нашої нації. Не обдурюймо себе самі й не даваймо обдурити і приспати себе іншим, - знистять нашу мову, знистять дуже в короткому часі суверенну державу України. Кожна велика справа вимагає великих зусиль. Ми всі зараз живемо на тій грані, коли вирішучться Гамлетівське питання; «Бути чи не бути вільній Україні ?!». Кожен з нас окремо і разом всі одним національним голосом відповічмо провокаторам. Ні, це ніколи не станеться за нашого життя! Всі ми діти  матері України, яка зараз нас особливо всіх потребує. Коли неукраїнська влада не захищає прав народу, примружиє очі і сприяє розятриню ще не присохлих ран минулого тоталітаризму, тоді народ повинен повстати за свої права. В єдності – наша сила. Використаймо усі наші існуючі можливості і лікуймо загальнонародню рану, до якої зловмисники досипали солі і тим поглибили національну недугу. Доля народу України в наших руках - єднаймося і переможемо!

Ярослав Стех, Канада
 

Коментарі

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити